1. 5.7.10. Теорія життєвого циклу товару
У наш час науково-технічний прогрес все більше впливає на міжнародну торгівлю. У розподілі національного продукту промислово Розвинених країн зростає частка тих, хто розробляє усе складніші нововведення, та тих, хто має достатню кваліфікацію, щоб застосувати їх у виробництві. Ця тенденція відображається на міжнародній торгівлі. Вивчення того, як технічний прогрес поступово стає домі-
нантним фактором у міжнародній торгівлі, розширює межі й водночас ставить під сумнів спрощений варіант теорії співвідношення факторів виробництва.
Проте науково-технічний прогрес можна розглядати як зміни у забезпеченні факторами виробництва. Нова технологія, яка здешевлює виробництво, еквівалентна збільшенню виробничого потенціалу. Науково-технічний прогрес — це зростання потенціалу знань — фактора виробництва, вигода від якого виявляється у доходах від продажу патентів, ліцензій, ноу-хау, інших форм експертних документів. Тією мірою, якою нові методи виробництва (або управління) підвищують продуктивність праці, капіталу, землі, їх можна розглядати як відповідне розширення пропозиції цих факторів.
Підхід до технології як до фактора виробництва, котрий дає факторний дохід, розширює рамки теорії Хекшера — Оліна, що розглядає забезпеченість факторами та відмінності в інтенсивності їх використання як ключові моменти для пояснення структури міжнародної торгівлі. Враховування науково-технічного прогресу дає змогу виявити закономірності зміни структури міжнародної торгівлі, що не може зробити статична модель Хекшера — Оліна.
У 1961 р. англієць М. Познер (М. Pozner) запропонував теорію технічного розриву (Theory of Technological Gap), яка є особливим частковим видом теорії Хекшера — Оліна з введеним у неї додатково технологічним фактором. Центральний пункт теорії Познера: міжнародна торгівля викликається технічними нововведеннями, які виникають спочатку в якій-небудь галузі в одній з країн, що торгують. Внаслідок цього обмін технікою та технологією асиметричний. Країна-інноватор володіє тимчасовою квазімонополією на виробництво продукції (нової або з меншими витратами) та експортує її, імпортуючи ненаукомістку продукцію. З часом технологічний розрив зменшується внаслідок передачі технології, заміщення імпорту, впровадження альтернативних технологій у відсталих країнах.
Спрощенням, а отже, і недоліком теорії технологічного розриву є те, що вона не враховує свідомого обмеження доступу до нових технологій з боку власника. Запропонована у 1966 р. Раймондом Верноном (Raymond Vernon) теорія міжнародного життєвого циклу продукту (International Product Life Cycle Theory) враховує нере-алістичність думки про універсальну доступність будь-якої (зокрема нової) технології для кожного виробника будь-якої країни. Ця теорія відображала реальність 60-х pp., коли розроблені для американського ринку товари почали поступово розповсюджуватися в інших країнах.
Теорія міжнародного життєвого циклу продукту стверджує, що деякі види продукції проходять цикл, що складається із чотирьох
етапів — впровадження, зростання» зрілість та занепад; виробництво цієї продукції переміщується з країни в країну залежно від етапу циклу.
Зміна основних параметрів, що характеризують етапи життєвого циклу товару, наведена у табл. 1.5.11 [2].
На першому етапі (впровадження) розробляються нововведення у відповідь на виявлену потребу. Як правило, головна роль тут належить промислово розвиненим країнам (ПРК). Певні причини пояснюють провідну роль ПРК:
1) високі доходи, що дають змогу ризикувати коштами під час
досліджень, результат яких наперед відомий;
2) висока конкуренція;
3) вимогливі споживачі з високим рівнем освіти, кваліфікації,
доходів;
4) наявність вчених, кваліфікованих інженерів, сучасного облад
нання, технологій.
Як тільки виріб розроблений, його ще необхідно вдосконалити, і тому виробництво, як правило, розміщується у країнах, де товари були розроблені, або інших країнах з подібним рівнем життя, хоча теоретично товар можна виробляти де завгодно у світі.
Оскільки розробляють та виробляють новий товар у відповідь на внутрішні, а не на зовнішні потреби, більшість продажів у період впровадження здійснюється на внутрішньому ринку, і тільки незначна частка продукції продається споживачам в інших країнах з аналогічними сегментами ринку. Звичайно це країни з високим доходом, тому що економічно нові товари належать до предметів розкоші.
На цьому етапі виробничий процес працемісткіший, ніж на наступних етапах. Продукція ще не стандартизована, виробляється за процесом, який дає змогу швидко змінювати характеристики продукту відповідно до зворотної ринкової інформації. Це збільшує затрати праці порівняно з автоматизованим виробництвом, яке відрізняється більшою капіталомісткістю. Основне обладнання, необхідне для багатосерійного виробництва, розробляється пізніше, ніж принципова технологія, оскільки на цьому етапі зростання збуту може бути надто невизначеним, щоб гарантувати компенсацію великих затрат на розроблення нового обладнання.
Той факт, що США випереджають інші країни у виробництві нової продукції, для якої необхідні працемісткі процеси, допомагає зрозуміти парадокс Леонтьева, який пояснює, чому СІЛА експортують в основному працемістку продукцію, хоча і мають надлишок не праці, а капіталу,
СІНА мають експортні переваги в тих галузях обробної промисловості, де праця виробничих працівників оплачується найвище
Таблиця 1.5.11. Етапи життєвого циклу товару
(космічна галузь), але менші — у галузях з нижчими ставками заробітної плати (швейна промисловість). Це пояснюється тим, що рівень освіти та кваліфікації американських робітників забезпечує ефективність їх праці у ще не стандартизованому виробництві; коли виробництво стає високоавтоматизованим, американська робоча сила стає менш конкурентоспроможною (через високу вартість) тому, що і некваліфіковані (і тому дешевші) робітники можуть швидко та ефективно виконувати необхідні завдання (див. табл. 1.5.11).
На другому етапі (зростання) країна нововведення паралельно із вітчизняним виробництвом нового товару може розпочати його випуск за кордоном. Крім того, випуск цього ж товару може почати й іноземний конкурент, причому він може зробити це за допомогою незначних змін у товарі, обминаючи патентний захист або придбавши які-небудь експертні документи. Але у будь-якому випадку виготовлена продукція майже повністю залишається у тій країні, де створено нове підприємство. Це пояснюється тим, що:
1) у цій країні розширюється ринок нових товарів;
2) для місцевих споживачів вводяться унікальні модифікації
товару;
3) місцеві витрати можуть бути значними через труднощі, пов'я
зані з запусканням виробництва;
4) транспортні витрати значні;
5) високі тарифи.
Оскільки збут збільшується на багатьох ринках, з'являються передумови для створення стандартизованого технологічного процесу та обладнання. Цьому деякою мірою заважають численні модифікації, що здійснюються конкурентами. Процес виробництва все ще залишається працемістким.
На третьому етапі (зрілість) світовий попит на новий продукт починає вирівнюватись. Задум та технологія виробництва нового товару стають настільки відпрацьованими, що додаткові знання вже не настільки необхідні для зниження витрат. Продукт стає більш звичним та стандартизованим, тому його виробництво у країні з високим рівнем технології (ПРК) втрачає зміст.
Виробництво товару переміщається в інші країни, які можуть використовувати стандартну вже технологію, знижуючи собівартість одиниці продукції. Нижча собівартість дає можливість збільшувати збут у слаборозвинених країнах (СРК).
Нарешті, «а четвертому етапі (занепад) технологія та обладнання настільки вдосконалюються, що для виробництва товару вже не потрібна особлива кваліфікація, і тому воно переміщається у СРК, які мають надлишок дешевої робочої сили. Ринки у ПРК згортаються швидше, ніж в СРК, тому що заможні споживачі у ПРК
Рис. 1.5.13. Закономірності зовнішньої торгівлі so в им товаром протягом його життєвого циклу
витрачають свій дохід на новіші товари, виробництво яких тільки-но в них розпочинається. Ринкові та вартісні фактори примушують задовольняти необхідні потреби споживачів ГІРК у зрілому товарі за рахунок його імпорту із СРК.
На рис. 1.5.13 зображені очікувані закономірності зовнішньої торгівлі новим товаром протягом циклу його життя [4].
На ранніх стадіях впровадження нового товару у виробництво починається, наприклад, у США (винахід може бути зроблений де завгодно; має значення першість у комерційному виробництві). У момент t1 США починають експортувати деяку кількість цього товару в інші ПРК. Через деякий час ці країни самі освоюють його виробництво, можливо, через закордонні філії, створені американськими виробниками. Таке переміщення виробництва за кордон є цілком можливим завдяки передбачуваній втраті американцями початкової технологічної переваги. Це дуже вигідно для численних нових виробників нового продукту, які опановують все простішу та стандартизованішу технологію. Нарощуючи випуск, інші ПРК (Канада, Європа та Японія) у момент (3 стають чистими екс-
портерами цього товару. У міру старіння та стандартизації технології виробництва США остаточно втрачають свою порівняльну перевагу та стають чистим експортером у момент tv Можна передбачити, що з часом і решта країн зрівняються із Канадою, Європою та Японією в освоєнні цієї вже застарілої технології. У момент tb цикл життя продукту переходить у завершальну стадію, зокрема щодо зовнішньої торгівлі: він експортується у СІЛА та інші ПРК із СРК або нових індустріальних країн. Виробництво застарілого вже продукту здійснюється у менш розвинених країнах тому, що раніше або пізніше їхні переваги, пов'язані з дешевою робочою силою, переважатимуть відставання (до того ж воно скорочується) у технічному рівні, що дасть змогу їм експортувати цей товар на базі порівняльної переваги.
Переваги теорії міжнародного життєвого циклу продукту полягають в тому, що вона пояснює закономірності розвитку зовнішньої торгівлі великою групою товарів, зокрема синтетичних матеріалів, консервів (у Аргентині та Бразилії), бавовняних тканин та виробів (Пакистан, Індія), шкіряних та гумотехнічних виробів, паперу, електроніки, технологічно складних товарів, нафтопродуктів, конторського обладнання.
Недоліки цієї теорії:
1. Існує багато видів продукції, які не проходять усі стадії життє
вого циклу. До таких товарів належать товари з дуже коротким
життєвим циклом, що робить неможливим зниження затрат за
допомогою переміщення виробництва з однієї країни в іншу; пред
мети розкоші, вартість яких не має значення для споживачів; това
ри з такими високими транспортними витратами, що їх експорт
недоцільний незалежно від етапу життєвого циклу; продукція, щодо
якої застосовується стратегія диференціації з тим, щоб підтримати
споживчий попит без використання цінової конкуренції.
2. Теорія закріплювала за США лідерство, оскільки вони його
вже завоювали. Це робило безперспективними спроби СРК домог
тися змін свого стану в міжнародному поділі праці. Важливі ролі
відводилися країнам Європи та Японії.
3. Теорія не поширюється на продукцію ТНК. ТНК, як правило,
впроваджують нові товари майже одночасно на вітчизняному рин
ку та за кордоном у міру того, як вони переходять від стратегії
різноманітності внутрішніх ринків до стратегії глобальної. При цьо
му ТНК виключають випередження та відставання, які виникають
під час переміщення товару з однієї країни в іншу. Крім того, ТНК
Усе більше виробляють за кордоном просто для того, щоб одержати
перевагу за рахунок економії у виробництві, а не у відповідь на
зростання закордонних ринків.
Висновки
1. Теорія міжнародного життєвого циклу продукту стверджує,
що багато нових виробів спочатку будуть вироблятися у країнах, де
ці товари були вивчені та розроблені. Це майже завжди ПРК, при
чому на США останнім часом припадала значна частка, хоча Япо
нія та Німеччина змогли обігнати СІЛА, спеціалізуючись на певних
видах продукції.
2. Протягом життєвого циклу товару, який складається із чоти
рьох етапів (впровадження, зростання, зрілість та занепад), ви
робництво прямує до більшої капіталомісткості та переміщається
до інших країн.
3. Теорія не поширюється на деякі групи товарів та майже на
всі вироби ТНК.
4. Теорія міжнародного життєвого циклу продукту лише ствер
джує, що коли та якщо наукові дослідження та розробки переста
ють бути вирішальним фактором порівняльної переваги, вироб
ництво переміститься у країни, які мають порівняльну перевагу в
інших елементах затрат, наприклад некваліфікованій праці.