Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1. 6.4. Державне регулювання міжнародної торгівлі послугами

Система протекціоністських заходів у сфері міжнародної торгівлі послугами зазвичай набагато складніша: захаращена численністю обмежень, що тягне за собою значне зростання зловживань.

Складність і численність інструментів державного регулювання міжнародної торгівлі послугами пояснюється тим, що торгівля по­слугами, як правило, супроводжує або торгівлю товарами або рух

капіталу.                                                                                            .

Будь-яка зовнішньоторговельна угода з купівлі-продажу товарів не може бути здійснена без міжнародної купівлі-продажу послуг, передусім транспортних, фінансових, страхових (зокрема транспорт­но-експедиторські операції, обслуговування суден в іноземних пор­тах, здійснення міжнародних розрахунків, міжнародне кредитуван­ня тощо). Крім того, традиційні зовнішньоторговельні операциив можуть здійснюватись без міжнародного обміну послугами у сфер

зв язку, ділових поїздок, реклами, юридичних послуг, консалтингу, оподаткування, аудиту та Інших видів послуг.

Таким чином, ця сфера міжнародних економічних відносин ре­гулюється інструментами зовнішньоторговельної політики, які ви­користовуються у сфері міжнародної торгівлі товарами та міжна­родного руху капіталу.

А. Кірєев пропонує класифікувати інструменти торгової політи­ки у сфері торгівлі послугами, розділивши їх на дві групи.

1. Заходи регулювання доступу на ринок — включають Інстру­
менти торгової політики, які обмежують чи забороняють інозем­
ним фірмам — виробникам послуг оперувати на місцевому ринку.
До цих заходів, які в основному набувають форми кількісних обме­
жень, належать:

а) обмеження на торгівлю послугами. Наприклад, вимога про те,
щоб всі імпортні вантажі страхувались лише місцевими страховими
компаніями;

б) введення кількісних квот на імпорт іноземних послуг. На­
приклад, встановлення кількості іноземних фільмів, які можуть бути
закуплені та показані на національних каналах телебачення про­
тягом певного періоду часу;

в) обмеження на створення на внутрішньому ринку філій іно­
земних компаній, що надають послуги. Наприклад, заборона на за­
конодавчому рівні створення філій банків, страхових, туристичних
іноземних компаній або встановлення переліку послуг, які вони
можуть надавати місцевим покупцям;

г) обмеження на пересування виробників послуг у формі дер­
жавного ліцензування імпорту робочої сили. Наприклад, обов'яз­
кове ліцензування та тестування у багатьох країнах іноземних
лікарів, ветеринарів та юристів до того, як вони отримають дозвіл
займатись лікарською, ветеринарською та юридичною практикою
відповідно;

д) обмеження на пересування споживачів послуг. Наприклад,
лімітування кількості в'їзних віз, які можуть видаватись протягом
обмеженого часу.

2. Заходи вилучення із національного режиму — включають
інструменти внутрішньої економічної політики, які дискриміну­
ють на внутрішньому ринку іноземних виробників послуг порівня­
но з місцевими. До цих заходів відносять:

а) надання цінових переваг місцевим виробникам. Наприклад,
прямі цінові субсидії з державного бюджету місцевим виробни­
кам послуг — страховим, туристичним та іншим компаніям;

б)  створення місцевим виробникам більш сприятливих умов,
іж іноземним. Наприклад, іноземні авіаперевізники можуть не

отримати доступу до національної системи резервування авіаквитків або до кращих аеропортів країни.

З початку 80-х років постійно постає питання про необхідність лібералізації міжнародної торгівлі послугами. Зусилля з лібералі­зації торгівлі послугами здійснюються на рівні міжнародних органі­зацій, в рамках окремих галузей на двосторонньому рівні.

На Уругвайському раунді (1986—1994 pp., у м. Пунта-дель-Есте, Уругвай) в рамках ГАТТ/ВТО почались переговори з лібералізації торгівлі послугами. Значення досягнення угоди з цієї проблеми визначалось тим, що у середньому на послуги припадало не менше 20 % вартості світової торгівлі (1992 p.). Наприклад, торгівля по­слугами у США становила 118 млрд ЕКЮ, у країнах ЄС — 70 млрд, в Японії — 29 млрд. Бралися до уваги такі послуги, як зв'язок, програмне забезпечення, ремонт та обслуговування ЕОМ, лізинг, юри­дичне, збутове та фінансове обслуговування.

На переговорах серед ПРК не було єдності: окремі держави на­магалися захищати ті сфери, де їх позиції були особливо сильні. Наприклад, проти лібералізації транспортних послуг, за яку висту­пали багато країн ЄС, були США та Франція, судновласники яких перебували під надійним захистом національного законодавства. Прагненню США лібералізувати ринок кінопродукції, використо­вуючи могутність та вплив Голівуду, протистояла Франція, яка за­хищала специфіку національного кіноринку.

Не всі питання були розв'язані і всередині самих ПРК. Наприк­лад, у сфері фінансів, банківської справи, страхування тощо просу­вання вперед гальмувалось децентралізацією у США законів віднос­но окремих видів послуг в окремих штатах.

Проте, під час переговорів з послуг США та Японії, які виступали за максимальну лібералізацією цієї сфери, протистояли СРКГ які бачили загрозу своїм інтересам з боку потужних конкурентів.

В рамках ЄС поступово усувались обмеження свободи надання послуг через кордони. Рада Міністрів ЄС видала директиву про свободу надання послуг агентами туристичних бюро, організаторами туристичних поїздок, авіаброкерами, експедиторами, судновими бро­керами, агентами з авіаперевезень, перукарями. Це питання легко було розв'язано щодо медичної та тих професій, в яких дипломи та інші свідоцтва про кваліфікацію означають однакову компетенцію для власників однієї і тієї ж професії. Але потрібно було 17 років, щоб розробити директиву про вільне переміщення ветеринарів.

Дозвіл на юридичну практику все ще регулюють правила юри­дичної професії, які діють в кожній з країн ЄС. Але декілька рішень Європейського суду підтвердило право претендента на професію юриста на свободу від дискримінації за ознакою національності,



 


місцепроживанням чи збереженням за собою права на юридичну практику у своїй країні.

В рамках окремих галузей розв'язуються питання з лібералі­зації торгівлі послугами, які властиві цим галузям (наприклад, туризм в рамках ВОТ).

I, нарешті, лібералізація торгівлі послугами може здійснюватись
і на двосторонньому рівні між окремими країнами.

На рис. 1.6.2 зображено сукупність інструментів протекціоніз­му та рівні лібералізації міжнародної торгівлі послугами.