1. 7.1. Основні поняття та джерела інформації

Платіжний баланс (ПБ, balance of payments) являє собою кількісне та якісне відображення масштабів структури та характеру взаємо­відносин країни із зовнішнім світом. Він підсумовує і, отже, дає змогу аналізувати результати міжнародних економічних операцій між вітчизняними резидентами та резидентами інших країн світу.

Платіжний баланс — це статистичний систематизований за­пис усіх економічних угод чи зобов'язань між резидентами даної країни та резидентами інших країн світу, які здійснюються протя­гом певного періоду (року, кварталу, місяця).

Резидентом (resident) даної країни вважається будь-яка фізич­на чи юридична особа (незалежно від юридичного громадянства), яка перебуває у цій країні понад рік та мае в ній центр свого еконо­мічного інтересу.

Право володіння власністю (землею, спорудами) дає підстави вважа­ти, що ця особа має центр економічного інтересу у даній країні. Рези­дентами є: особи, які постійно проживають у даній країні; робітни-ки-мігранти, які проживають у даній країні понад рік; урядові орга­ни, включно з їх представництвами за кордоном; підприємства, які здійснюють свою економічну діяльність у даній країні, навіть якщо вони частково чи повністю належать іноземному капіталу.

Економічна угода (economic transaction) — це будь-який акт обміну, в якому право власності на матеріальні або фінансові акти

передається від резидента однієї країни до резидента іншої країни або надаються послуги резидентом однієї країни резиденту іншої.

Більш докладно економічну угоду визначено в останньому п'я­тому Пораднику МВФ зі складання ПБ (1993 p.): "Економічна уго­да — це економічний потік, який відображає створення, перетворен­ня, обмін, передачу або знищення економічної цінності, а також зміни у власності на товари та фінансові активи, у наданні послуг або наданні робочої сили та капіталу".

Оскільки будь-яка економічна угода — це, так чи інакше, обмін економічних цінностей на валюту, ПБ у дуже спрощеному вигляді складається з двох потоків:

1)  потоків реальних ресурсів — експорту та імпорту товарів та
послуг;

2)  потоків фінансових ресурсів, які є оплатою за придбання то­
варів та надання послуг або платежем за продаж відповідних фінан­
сових ресурсів.

ПБ складається за бухгалтерським принципом подвійного за­пису (double entry) кожної економічної угоди. Цей принцип перед­бачає, що будь-яка економічна угода автоматично враховується у ПБ двома записами, які повинні мати однакове вартісне виражен­ня: один запис позначається як кредит зі знаком плюс, а другий — як дебет зі знаком мінус.

Кредит (credit) — це відплив за кордон вартостей, за які має надійти зустрічний платіж від нерезидентів; він формується за ра­хунок експорту товарів та послуг, іноземних інвестицій в економі­ку даної країни, грошових коштів, які розміщені на рахунках у банках даної країни нерезидентами, а також різноманітних кре­дитів, наданих країні з-за кордону.

У кредиті відображається надходження іноземної валюти до країни, доходи, і тому цифри, що зараховуються у нього, або мають знак "плюс" (+), або не мають ніякого знака.

Наприклад, країна А експортує товари загальною вартістю 100 млн дол. США у країну В (це зменшення активів у їх матеріаль­ному значенні) в обмін на іноземну валюту, зараховану на корес­пондентський рахунок банку країни А на користь клієнта цього банку — резидента країни А. У ПБ країни А буде зроблено такий запис цієї економічної угоди:

Поточний рахунок

експорт товарів                                        100

Рахунок операцій з капіталом      Кредит       Дебет

та фінансових операцій

Інші інвестиції, активи ''вн ітлюшаи    100

Дебет (debet) — це приплив вартостей з-за кордону, за які має платити резидент даної країни за кордон; він формується за раху­нок імпорту, закордонних інвестицій, репатріації прибутків, отри­маних від іноземних інвестицій у даній країні, грошових коштів, які розміщені за кордоном резидентами даної країни, кредитів, що надані нерезидентами, а також за рахунок коштів, що йдуть на по­гашення кредитів за кордон.

У дебеті відображається відплив іноземної валюти з країни, ви­трати, платежі, І тому цифри, що зараховуються у ньому, супроводжу­ються знаком "мінус" (-).

Продовжимо попередній приклад. Запис економічної угоди у ПБ країни В, яка імпортує товари (матеріальні активи зростають) та переказує за це гроші в банк країни А, буде виглядати так:

Поточний рахунок

Імпорт товарів                                                                100

Рахунок операцій з капітале* ' Кредит      Дебет та фінансових операцій

Інші Інвестиції, активи             100

Згідно з прийнятими у міжнародній практиці принципами діло­вої бухгалтерії будь-яке збільшення активів або зменшення зобов'я­зань відображається у дебеті, а зменшення активів або збільшення пасивів — у кредиті ПБ.

Кожна операція у ПБ має бути представлена двома записами, обидва ці записи в ідеалі мають бути зроблені одночасно, в момент, коли економічні цінності утворюються, перетворюються, обмінюють­ся, передаються чи ліквідуються. Виникнення фінансових зобов'я­зань та вимог пов'язано зазвичай з переходом права власності на які-небудь матеріальні цінності від одного учасника угоди до іншо­го. Якщо момент переходу права власності неочевидний, то ним вважається момент відповідного бухгалтерського запису в обліку покупця та продавця.

Для реєстрації операцій у ПБ використовуються ринкові ціни, тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежними покупцями та незалежними продавцями.

При підготовці ПБ зазвичай використовується національна розрахункова одиниця. Для перерахунку даних в долари США ре­комендується використовувати курс національної валюти до дола­ра, який фактично діяв на ринку на дату складання ПБ. Якщо для розрахунків з зовнішньоекономічними операціями використовується декілька валютних курсів, то перерахунок даних ПБ здійснюється

за середньозваженим курсом. Для перерахунку кожного компо­нента ПБ має використовуватись один і той самий валютний курс. Джерелами інформації про ПВ є:

1) митна статистика — угоди про товари, зареєстровані митними
органами;

2) статистика грошового сектору — дані про іноземні активи та
пасиви банківської системи (центрального банку (ЦБ) та комерцій­
них банків);

3) статистика зовнішнього боргу — дані про запаси, потоки та
виплати за державним та приватним зовнішнім боргом резидентів
нерезидентам. Ці дані надають міністерство фінансів або ЦБ, а для
перевірки цих даних використовують статистику інших країн-кре-
диторів або статистику Світового банку, ОЕСР, БМР тощо;

4) статистичні огляди — дані про міжнародну торгівлю послуга­
ми, трудові доходи, перекази мігрантів, які збирають шляхом опи­
тування відповідних структур (турбюро, готелів, міграційних бюро);
дані про прямі та портфельні інвестиції, інвестиційні доходи та
обслуговування боргу приватним сектором, які отримують шля­
хом вибіркового опитування підприємств;

5) статистика операцій з іноземною валютою — для тих країн,
де за законом експортери повинні обмінювати виручену від екс­
порту іноземну валюту на національну — в ЦБ або в уповноваже­
них на це банках.