1.1. Предмет, метод і завдання дисципліни «Управління трудовим потенціалом»

1.1. Предмет, метод і завдання дисципліни «Управління трудовим потенціалом»

Людина в системі суспільного виробництва та економічних відносин посідає центральне місце. Вона визначає цілі та напрями розвитку виробництва, організує його. Ефективність економіки будь-якого суспільства визначається насамперед якістю наявного трудового потенціалу та способом його включення в су­спільне виробництво. Якісне відтворення трудового потенціалу, способи його поєднання із засобами виробництва, ефективність трудової діяльності — усе це залежить від якості управління трудовим потенціалом.

У методології наукового пізнання оперують такими взаємопов’язаними поняттями, як об’єкт, предмет та метод вивчення і наукового дослідження.

Об’єктом називають ту об’єктивну реальність, на яку спрямована пізнавальна діяльність людини в межах конкретної галузі науки. Стосовно управління трудовим потенціалом об’єктом дослідження є трудовий потенціал суспільства, який є узагальнюючим показником процесу становлення і розвитку людини в трудовій діяльності.

Предметом пізнавання можуть бути досліджувані характеристики, властивості, відносини об’єкта, його поведінка, процеси, які в ньому відбуваються, способи регулювання цих процесів тощо. Предметом управління трудовим потенціалом як науки і навчальної дисципліни є складна система регулювання процесів відтворення, що включає формування, розподіл, перерозподіл, обмін, використання та захист трудового потенціалу на макроекономічному рівні.

Знаряддям теоретичного дослідження є метод як спосіб або су­купність прийомів цілеспрямованого вивчення проблеми. Пред­мет і метод тісно пов’язані між собою.

Дослідження складних предметів вимагає застосування багатьох взаємодоповнюваних методів. Це повною мірою стосується й управління трудовим потенціалом як складної системи, що вклю­чає такі підсистеми:

органи управління;

нормативно-правову базу і ресурсне забезпечення;

науково-дослідні установи;

освітні заклади;

служби профорієнтації та зайнятості;

процедури управління;

організаційні заходи;

відповідні комп’ютерні технології;

інформаційне забезпечення тощо.

Для дослідження такої складної системи, як управління трудовим потенціалом застосовується сукупність різноманітних ме­тодів:

статистичних;

формально-логічних;

економіко-математичних;

структурно-функціональних;

аналізу й прогнозу;

нормативних;

анкетування;

опитування;

балансового;

програмно-цільових та інших.

Дисципліна «Управління трудовим потенціалом» входить до блоку дисциплін фахової підготовки бакалаврів і посідає одне з чільних місць серед професійно орієнтованих дисциплін.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

теоретичні основи управління трудовим потенціалом у масштабах держави;

вимоги до формування та використання трудового потенціалу, його професійної підготовки й перепідготовки;

нормативно-правову базу та ресурсне забезпечення використання трудового потенціалу;

сутність мотивації економічної активності населення, фактори та методи мотивації економічної активності;

загальні поняття рівня життя і формування доходів населення;

особливості суспільної організації праці;

принципи побудови та напрями державної соціальної по­літики;

елементи та методи управління трудовим потенціалом.

Курс «Управління трудовим потенціалом» має міжгалузевий характер, побудований на об’єктивних законах та механізмах ринкової економіки і тісно пов’язаний з низкою дисциплін (рис. 1.1.1).

Рис. 1.1.1. Взаємозв’язок дисципліни «Управління трудовим
потенціалом» з іншими суміжними дисциплінами

Теоретичним фундаментом, на який спирається курс «Управління трудовим потенціалом», є філософія, політична економія, макроекономіка, мікроекономіка та правознавство. Теоретичні положення та висновки цих наук служать правильному розумінню теоретичних засад управління трудовим потенціалом. Дисципліна «Управління трудовим потенціалом» спирається на економіку праці, психологію і соціологію праці.

Курс «Управління трудовим потенціалом» пов’язаний з низкою таких дисциплін, як трудове право, фінанси, економічний аналіз, статистика, інформаційні системи і технології, які дають уявлення про джерела та зміст інформації, потрібної для ефективного управління трудовим потенціалом. Він також тісно пов’я­заний з такими дисциплінами, як державне управління, розміщен­ня продуктивних сил, демографія, наукова організація і норму­вання праці, ринок праці, менеджмент та ін. У широкому розу­мінні цей зв’язок обумовлений спільністю об’єкта дослідження, але конкретні його вияви і структура мають свої особливості в кожній навчальній дисципліні.

Дисципліна «Управління трудовим потенціалом» у свою чергу є базою для вивчення низки конкретних економічних дисциплін — наприклад, «Управління продуктивністю», «Управління персона­лом», «Ринок праці».

Головне завдання дисципліни «Управління трудовим потенціалом» — сформувати у студентів стійкі знання теорії управління трудовим потенціалом, допомогти набути вмінь і навичок самостійно розробляти заходи щодо вдосконалення системи управ­ління трудовим потенціалом. Головне завдання складається з таких складових:

дати уявлення про сутність категорій «трудові ресурси», «еко­номічно активне населення», «трудовий потенціал»;

розкрити формування трудового потенціалу та регулювання демографічних і міграційних процесів;

розглянути систему управління трудовим потенціалом, її нормативно-правову базу;

розглянути формування загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня трудового потенціалу;

розкрити фактори та методи мотивації економічної активності населення, інструменти реалізації соціальної політики в системі управління трудовим потенціалом;

визначити умови, чинники та резерви підвищення ефективності використання трудового потенціалу;

вивчити зарубіжний досвід управління трудовим потенціалом.