1.1. Предмет, проблематика, структура і функції дисципліни

1. Предмет, проблематика, структура і функції дисципліни

Предметом дисципліни є філософсько-методологічні підходи пізнання соціально-економічних процесів і явищ, їх співвідношення з методологіями загальнонаукового і спеціально-науко­вого рівня, а також світоглядні, онтологічні, гносеологічні, аксіологічні, праксеологічні, прогностичні й евристичні проблеми філософії соціальних та економічних наук.

Зміст дисципліни складається з таких питань:

співвідношення світової та вітчизняної філософської думки як основи філософсько-методологічної культури дослідника;

використання сучасної філософської думки як методології наукового пізнання;

інструменталізації всіх галузей філософського знання (онто­логії, гносеології, методології, логіки, евристики, етики й естетики, соціології);

класифікації методологій соціально-економічного досліджен­ня філософського, загальнонаукового, дисциплінарного і міждисциплінарного рівнів;

технологізації науково-пізнавальної діяльності (засобів, ме­тодів, форм і процедур дослідження);

інтеграції соціально-економічного, природничого та технічного знання.

Філософія як система знання включає в себе різні галузі філософського знання (онтологію, гносеологію, аксіологію, методологію, праксеологію, соціальну філософію, філософську антропологію, філософію науки тощо). Вона також може бути вико­ристана як методологія та теорія пізнання у пізнавальній і науково-дослідній діяльності (табл. 3).

Філософія, по-перше, входить до складу теоретичної частини будь-якої науки. Як казав М. Фарадей, «там, де думка поєднується з фактом, без філософії обійтись не можна». По-друге, будь-який світогляд є філософським осмисленням світу, проявом відносин «людина — світ». По-третє, філософське знання є одним з елементів суспільної свідомості й пронизує всі інші її елементи (політичну, правову, моральну, естетичну, релігійну, атеїстичну, економічну, екологічну свідомості). По-четверте, воно охоплює так звані парафілософські (навколофілософські) проблеми й дослідження (логіку, психологію, соціологію, політологію тощо).

Методологічний базис філософії складається з методів метафізики і діалектики, а також з позитивістського, герменевтичного, синергетичного та інших підходів у справі осмислення людини і світу, їхніх взаємин.

Акумуляція філософського знання здійснюється передусім через систему законів і категоріальний апарат філософії, типи і парадигми філософствування, стиль мислення, наукову картину світу.

Основні функції, що їх виконує філософія, становлять певний спектр світоглядних, онтологічних, гносеологічних, методологічних, аксіологічних, праксеологічних, інтегративних, евристичних, прогностичних підходів до вивчення й тлумачення об’єктів будь-якої природи. В історії філософської думки були філософські системи, що зосереджували свою увагу або лише на гносеологічній (Д. Локк), або лише на методологічній (Ф. Бекон), або лише на праксеологічній (Д. Дьюі), або лише на ціннісній (Г. Риккерт) функціях.

У межах світоглядної функції філософії формується певна система поглядів на місце і роль людини у світі. Саме у світогляді віддзеркалюється суттєве у взаєминах людини і світу, формуються і стверджуються певні ідеали.

У межах виконання методологічної функції філософія здійснює формування загальних норм, принципів, підходів у стратегії осмислення, обґрунтування та реалізації цих ідеалів.

У межах виконання онтологічної функції філософія під певним впливом світоглядної функції знаходить своє втілення у широкому використанні філософських принципів та ідей при розроб­ці як конкретно-наукової (фізичної, біологічної, економічної тощо), так і загальнонаукової картини світу.

У межах виконання гносеологічної функції філософія узагальнює пізнавальні процеси, їхні форми і методи, розв’язує проб­лему істини.

У межах виконання праксеологічної функції філософія поєднує теорію з практикою в різних галузях наукового пізнання (природознавстві, техніці, суспільствознавстві), з раціональною людською діяльністю.

У межах виконання прогностичної функції філософське знання випереджає відображення дійсності, допомагає людству проектувати майбутнє, коригувати його розвиток.

У межах виконання евристичної функції філософія навчає людину загальних принципів творчої діяльності в суспільстві, економічного життя, науки, мистецтва, техніки (табл. 3).