1.11.1.6. Валютна політика

Під валютною політикою розуміють сукупність економічних, пра­вових та організаційних заходів і форм, здійснюваних державними органами, центральними банківськими і фінансовими установами, міжнародними валютно-фінансовими організаціями у галузі валют­них відносин.

Через валютну політику держава впливає на ефективність та цілеспрямованість використання валютних засобів. Сфера дії ва­лютної політики охоплює валютний ринок та ринок дорогоцінних металів і каменів.

Валютна політика є частиною зовнішньоекономічної політики і включає:

—  валютну дисконтну політику;

—  валютну девізну політику;

—  валютне субсидування;

—  диверсифікацію валютних резервів.

Валютна дисконтна політика та валютна девізна політика є еле­ментами поточної валютної політики держави.

Валютна дисконтна політика — це система економічних і організаційних заходів держави з використання облікової ставки процента для орієнтовного коректування валютного курсу, регулю­вання руху короткотермінових інвестицій та збалансування платіж­них зобов'язань. Реалізується вона через вплив на стан грошового попиту, динаміку і рівень цін, обсяг грошової маси, міграцію корот­котермінових інвестицій. Таким чином досягається динамічна рівновага внутрішньої економіки в системі світогосподарських зв'язків. Залежно від того, який в країні встановлено режим — фіксованих чи плаваючих курсів — застосовується різний набір * економічних важелів для відновлення порушеної рівноваги.

Якщо курс фіксований, потрібні зміни у внутрішній економіці з тим, щоб за існуючого валютного курсу ліквідувати зовнішній дис­баланс. Наприклад, якщо дефіцит балансу, необхідно за рахунок продажу валютних резервів скорочувати грошову масу, проводити жорстку грошово-кредитну політику доти, доки попит на націо­нальну валюту не відновиться.

Якщо курс плаваючий, можлива інша крайність. Валютний курс під впливом короткотермінових (спекулятивних) чинників може призвести до переоцінки макроекономічної незбалансованості еко­номіки, що може спричинити небажані структурні зміни.

Сьогодні ні один, ні другий режими валютних курсів в чистому вигляді не існують, хоча еволюція міжнародної валютної системи в цілому йшла в напрямку від режиму фіксованих до режиму плаваю­чих валютних курсів.

Валютна девізна політика — це система регулювання валют­ного курсу купівлею та продажем валюти через валютну інтервен­цію та валютні обмеження.

Одним з інструментів валютної політики офіційних органів є валютні інтервенції центрального банку з метою коригування ди­наміки валютного курсу.

Валютна інтервенція — це форма впливу центрального банку країни на формування курсу національної валюти. Полягає у здійсненні банком цільових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти (твердої) за національну. Для підвищення курсу власної гро­шової одиниці банк продає іноземну валюту, а для зниження курсу своєї валюти він скуповує тверду валюту в обмін на національну.

Інтервенції ефективні, якщо незбалансованість міжнародних розрахунків країни тимчасова, але у випадку глобальної незбалан­сованості вони не в змозі протистояти падінню або підвищенню валютного курсу.

Валютні обмеження — це система правових, організаційних та економічних заходів, які регламентують операції з національною та іноземною валютами.

Довготривала валютна політика передбачає заходи зі зміни ва­лютного механізму і стосується порядку валютних розрахунків, режиму валютних курсів і паритетів, використання золота і резерв­них валют, міжнародних платіжних засобів тощо.

Інтервенції ефективні, якщо незбалансованість міжнародних роз­рахунків країни тимчасова, але у випадку глобальної незбалансова-ності вони не в стані протистояти падінню або підвищенню валют­ного курсу.