1.11.2.3. Міжнародні кредити і міжурядові позики

Міжнародний кредит використовується в основному для кредиту­вання зовнішньої торгівлі та у вигляді довгострокових кредитів для певних потреб.

Кредитування зовнішньої торгівлі охоплює кредитування експор­ту та кредитування імпорту.

Розрізняють такі форми кредитування експорту:

а) форма купівельних авансів, які надають країни-експортери
іноземним виробникам;

б)  форма банківського кредитування: надання кредитів під то­
вари в країні експортера; надання позик під товари в дорозі; на­
дання кредиту під товари або товарні документи в країні імпорте­
ра; бланкові кредити, не забезпечені товарами, які отримують екс­
портери від банків, з якими вони мають міцні зв'язки або участь у
капіталі.

Кредитування імпорту має дві форми:

а) комерційного кредиту;

б) банківського кредиту.
Комерційні кредити поділяються на:

а) кредит за відкритим рахунком, який надається за угодою, згідно
з якою експортер записує на рахунок Імпортера у вигляді боргу
вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов'язується
погасити кредит у встановлений термін;

б) вексельний кредит, коли експортер, укладаючи угоду на про­
даж товару в кредит, виставляє переказний вексель (трату) на імпор­
тера. Останній, отримавши товарні документи, акцептує трату (бере
зобов'язання оплатити вексель в указаний термін).

Банківські кредити на імпорт бувають таких видів:

а)  акцептний кредит видається, якщо імпортер згоден оплатити
трату експортера. Перед настанням терміну оплати імпортер вно­
сить в банк суму боргу, а банк в цей термін погашає його зобов'я­
зання перед експортером;

б) акцептно-рамбурсний кредит, суть якого полягає в тому, що
банк імпортера в межах узгоджених лімітів кредитування вистав-
ляє безвідкличні акредитиви на банк експортера, котрий зобов'я­
зується акцептувати трати й оплатити їх з настанням терміну. Після
відвантаження товару експортер скеровує платіжні й товарні доку­
менти до свого банку. Останній акцептує переказний вексель і ви­
плачує експортерові вартість товару. Потрібні для цього кошти банк
експортера отримує через переоблік трати на світовому грошовому
ринку. Коли настане термін оплати, останній тримач трати пред'являє
її до оплати банкові експортера, який здійснює платіж за рахунок
відшкодування, отриманого від банку імпортера.

Серед нових методів фінансування експорту необхідно відзначити: а) пряме банківське кредитування іноземних покупців, пошире­ною формою якого сьогодні є відкриття банками кредитних ліній для оплати зовнішньоторговельних угод. Різновидом кредитної лінії

є поновлювана (роловерна) кредитна лінія, яка застосовується у кре­дитних операціях евровалютного ринку;

б) фінансування зовнішньоторговельних операцій на основі фак­
торингу.

Факторинг — це придбання банком або спеціалізованою факто­ринговою компанією права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов'язаннями здебільшого у формі дебіторських рахунків за по­ставлені товари чи надані послуги. Підприємство-постачальник (експортер) поступається факторинговій фірмі правом отримання платежів від платників за поставлені товари. Своєю чергою, факто­рингова фірма чи банк бере на себе вимоги клієнта до боржників і зобов'язується повертати йому гроші у міру їх надходження від боржників або оплатити йому всю суму під час укладення угоди. За здійснення факторингових операцій експортер вносить плату, передбачену угодою. Вартість факторингу може бути дещо вищою від відсотків за кредит, оскільки сюди входить не лише плата за кредит, а й вартість Інших послуг;

в) кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі фор­
фейтингу.

Форфейтинг — це купівля банком-форфейтором в експортера векселів, акцептованих імпортером. В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вираху­ванням фіксованої облікової ставки, премії за ризик несплати зобов'я­зань та разового збору за зобов'язання купити векселі експортера.

Серед інших кредитно-фінансових засобів стимулювання експор­ту можна відзначити лізингові операції та кредити за компенсацій­ними угодами.

Лізинг є різновидом орендних операцій і являє собою довго­термінову оренду машин, обладнання, споруд виробничого призна­чення тощо. Під час лізингових операцій орендодавець купує вищена­звані товари І передає їх за угодою орендареві для виробничого ви­користання, зберігаючи право власності на них до кінця угоди. Опла­чується оренда частинами протягом всього її терміну. Отже, орен­да є своєрідною формою отримання кредиту.

Набуває поширення надання банками довгострокових кредитів за компенсаційними угодами, які базуються на взаємних поставках товарів на однакову суму. Найчастіше суть цієї операції полягає в тому, що якась країна отримує від іншої в кредит на довгий термін (15—20 років) машини, обладнання тощо і в рахунок погашення кредиту здійснює зустрічні поставки продукції, виробленої на цьо­му обладнанні.

Важливою формою міжнародного кредиту є міжурядові позики, які надаються за рахунок засобів державного бюджету у вигляді

допомоги. Вони можуть бути безвідсотковими або з невисокою від­сотковою ставкою, надаватися на пільгових умовах. Наприклад, в 1945 р. США надали Великобританії урядову позику в сумі 750 млн дол. на 50 років з розрахунку 2 % річних за умови відміни валют­них обмежень та інших перепон для проникнення американського капіталу в стерлінгову зону. Сьогодні значні міжурядові позики на­даються країнам, що розвиваються, у формі програм "допомоги".