1.2. Становлення перших теорій управління

Сильним поштовхом до розвитку управління виробництвом дала промислова революція XVIII століття, коли відбувався перехід до великих підприємств. Замість ремісника, майстра-віртуоза центральною фігурою став найманий робітник, який не мав певної кваліфікації.

      Одним з головних джерел політекономії є англійська політекономія в особі А. Сміта та Д. Рікардо, яка приділяла значну увагу питанням управління в нових умовах: фабричному розподілі праці, організації виробничого контролю і т. д.
      Значну увагу управлінню працею людей на капіталістичній фабриці приділяли соціалісти-утопісти, особливо Роберт Оуен. Він звертав особливу увагу на те, що ми сьогодні називаємо «людським фактором». Оуен не обмежувався чистою теорією. На початку XIX ст. на своїй текстильній фабриці він провів сміливий експеримент, в ході якого на підприємстві було організоване харчування робітників, а в заводському селищі побудована нова школа і проведено благоустрій території.
      Оуен використовував для підвищення продуктивності праці моральні стимули: бажання людини бути не гіршою інших; він реалізував на виробництві дух здорового змагання: у кращих робітників на верстатах з'являлись червоні стрічки, у середніх -зелені, а у поганих - жовті.

      З розвитком капіталізму, удосконаленням технічних засобів, концентрацією виробництва значення управління і управляючих суттєво збільшується, а управління розділяється, спеціалізується. Поряд з лінійними керівниками з'являються органи функціонального управління. Уже І кінці минулого століття складаються відносини до керівниці на підприємством як до науки і мистецтва, яким потрібно вчитися, До вирішення задач управління виробництвом залучаються економіка, психологія, соціологія, математика. З’являються оригінальні праці з управління виробництвом.

      Одним із перших, хто створив цілісну систему управління виробництвом, був американський інженер Фредерік Уінслоу Тейлор (1856-1915). «Система Тейлора» заклала основи наукової організації праці.
Ця система стосовно заробітної плати означала:
- заробітна плата платиться людині, а не місцю;
- встановлення розцінок повинно ґрунтуватися на точних знаннях, а не на здогадках;
- розцінки, які ґрунтуються на точних знаннях, повинні бути єдиними;
- завдяки таким розцінкам товари виробляються дешевшими, а робітники одержують більш високу заробітну плату, ніж звичайно;
- така заробітна плата створює кращих робітників, дає їм можливість більше заробити, знищує причини навмисної повільності в роботі, пробуджує інтерес робітників і підприємців до співробітництва.
      Застосування системи Тейлора вимагало нової організації управління, нових обов'язків управляючих. Головним тут була заміна чисто лінійної, «військової» організації прямого підпорядкування функціональною. Особливе значення надавалось функції планування. Тейлор говорив, що завод повинен управлятися не стільки директором-розпорядником, скільки плановим відділом. Щоденна робота всього заводу повинна направлятися різними функціональними особами відділу так, щоб в усякому разі в теорії завод міг би працювати без перешкод навіть у тому випадку, якби директор-розпорядник, управляю¬чий та їх помічники, які не входять в плановий відділ, всі відразу були відсутні протягом місяця .

      Система Тейлора, звичайно, не звільнена від недоліків. Один з них - послаблення єдиноначальства. І навіть у такому вигляді вона давала чудові результати.
      Подальшу реалізацію і розвиток ідеї Тейлора одержали на початку нашого століття на підприємствах великого американського капіталіста Генрі Форда. Організаційно-технічні принципи управління Форда зводились до наступного.

  Строга, побудована по вертикалі організація управління об'єднанням ряду підприємств, кінцева мета яких - виготовлення автомобіля. Всі частини і етапи виробництва управлялись із одного центру.

  Масове виробництво, яке забезпечувало найменш можливу вартість виробів, задоволення масового попиту покупців і найбільший прибуток.

  Розвинута стандартизація, яка давала можливість швидко і без зайвих витрат переходити на нові модифікації автомобіля при постійності базової моделі.

  Конвеєр з глибоким розподілом праці, який ділиться на сотні і тисячі дрібних операцій. Це дало можливість зробити виробництво безперервним, масовим і, разом з тим, дешевим. Праця на такому потоці не потребувала високої кваліфікації.

  Постійне удосконалення управління виробництвом.

      Ці ідеї єдності управління виробництвом, їх об'єднаннями, великого масштабу кооперації, масового виробництва, стандар¬тизації, конвеєрної системи розподілу праці, постійного удосконалення управління потрібні нам і сьогодні.

      Суттєвий вклад в теорію і практику управління був зроблений інженером-механіком Гаррінгтоном Емерсоном (1853-1931), який одержав освіту в Німеччині і працював в США. Йому належать найважливіші відкриття принципів підвищення продуктивності праці. Сьогодні, при переході до економічних, демократичних методів керівництва народним господарством, дуже корисними будуть думки Емерсона про організацію системи управління на підприємстві. Тип організації, який існував до цього, можна назвати командний, бюрократичний тому, що він створений не для раціонального виробництва, а для зручності роботи управлінського апарату. Емерсон говорив, що необхідно перевернути весь адміністративний цикл. Піднімаючись вверх по адміністративних східцях, ми переконуємося, що це існує не для задоволення тих, хто працює нижче. Майстер робить на заводі не для того, щоб зняти відповідальність з завідувача, а для того, щоб керувати робітниками для обслуговування їх. Ми лиш сьогодні можемо по-справжньому оцінити глибину і розумність цих слів: перехід до економічних методів управління підводить нас до розуміння тієї простої істини, що не виробництво повинно підлаштовуватися до управління, а на¬впаки, управління повинно обслуговувати виробництво. В цьому його зміст і користь.

      Емерсон сформулював 12 знаменитих принципів продуктивності праці. В чому ж вони полягають?
1. Чітко поставлені цілі.
2. Здоровий глузд. Тут наші виробники повинні мужньо визнати, що коли виробництво не йде, то цьому є конкретна при¬чина, в т. ч. яка залежить і від нас. І як не жаль, але ситуація, описана Емерсоном сімдесят з лишком років тому, нам дуже близька і зрозуміла. Він говорив, що «всюди і скрізь ми бачимо одну і ту ж манію тоннажу, а разом з нею - систематичне перевантаження заводів машинами, постійне роздування штатів і розтринькування матеріалів. Ми постійно вкладаємо в справу більше капіталу, ніж потрібно. На нас діють не організація і вміння, а тільки інвентар».
3. Компетентна консультація. Мова йде про необхідність постійного удосконалення управління, цілеспрямованості, вигода залучення до цієї непростої справи спеціалістів, професіоналів. Сьогодні і ми уже дозріли до розуміння цього принципу.
4. Дисципліна. Не дивлячись на те, що звична для нас командно-адміністративна система управління відводила стягненням за порушення трудової і технологічної дисципліни першочергове значення, можливості цього важливого принципу використані у нас далеко не повністю. І справа зовсім не в тім, що потрібно посилити покарання, сильніше залякати працюючого. Дисципліна вимагає насамперед чіткої регламентації діяльності, коли кожен точно знає свої обов'язки, і усвідомлює, за що, як і ким він може бути покараний або заохочений, коли діє швидкий, повний і точний облік та контроль, коли виключена сваволя і всі рівні перед законом. Все це також завдання сьогоднішнього дня.
5. Справедливе ставлення до персоналу. Це той самий народжений в наші дні принцип соціальної справедливості: «Краще працюєш - краще живеш».
6. Швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік. Говорячи сучасною мовою, це принцип зворотного зв'язку. Неправильний облік, порушення зворотного зв'язку веде до збоїв в роботі системи управління. Спробуйте пройти 10 метрів із закритими очима і Ви в цьому переконаєтеся.
7. Диспетчеризація. Саме вона дозволяє слова плану перетворити в реальні справи виробництва. Дуже цікаве наступне зауваження Емерсона, що краще диспетчерувати хоча б несплановану роботу, ніж планувати роботу, не диспетчеруючи її.
8. Норми і розклад. Тут розкривається думка про те, що високі результати в праці досягаються не підвищенням, а скороченням зусиль. На перший погляд, це звучить парадоксально. Як правило, не дають високого кінцевого результату і максимальні оберти верстата, робота людини на межі її можливостей. Головне - знати всі резерви продуктивності, вміло реалізувати їх і уникати невиправданих витрат праці, матеріалів та енергії.
9. Нормалізація умов Мова йде про те, щоб створити такі умови роботи, при яких можливості людини будуть розкриватися найкращим чином. Головне – не людину пристосовувати до машини, до виробництва, а навпаки, створити такі машини і механізми, такі технології, які дали б можливість людині за той самий час виробляти більше і краще. Ця думка перекликається з ключовою ідеєю про прискорення НТП як головного важеля підвищення продуктивності праці.
10. Нормування операцій. Звертається увага як на необхідність стандартизації способів виконання операцій, так і на регламентування часу на кожен із цих способів.
11. Письмові стандартні інструкції. Краще автора про це не скажеш. Існує думка, яка проповідується з великим пафосом, але зовсім безграмотна, нібито стандартні інструкції вбивають в робітникові ініціативу, перетворюють його в автомат. Якщо згадати про те, як літає горобець, або бігає по дереву білка, то здається, що східці теж вбивають ініціативу в людини, яка спускається з шостого поверху. «Я ж надаю перевагу обмеженості, здоровому глузду, зручності і безпечності сходинок. Працювати найшвидшим і легким способом - це значить скорочувати зусилля, не знижуючи результатів, і звільняти мозок для вищої ініціативи, для винаходів і розробки ще кращих способів».
12. Винагорода за продуктивність. Емерсон пропонував свою систему оплати праці, яка враховує як час, затрачений робітником, так і його вміння, яке проявляється в якості роботи.

      Важливою стороною управління виробництвом є керівництво людьми, адміністративна діяльність. Цій діяльності, її раціоналізації присвятив ряд робіт видний керівник виробництва французький інженер Анрі Файоль (1841-1925).
Головну увагу Файоль приділяв управлінню персоналом, насамперед - адміністративним кадрам. А. Файолю належить розробка ряду принципів адміністративного управління, які, на його думку, є універсальними для будь-якої організації. Ці принципи не втратили свого значення і в наш час.
1. Влада невіддільна від відповідальності. Ми звикли це формулювати гак: «Одержав права - неси відповідальність». Це, звичайно, правильно. Але сьогодні особливо важливий зворотний бік цього принципу: «Наклали відповідальність - дайте права».
2. Розподіл праці при спеціалізації. Користь спеціалізації широко відома. Але відомо, що зв'язаний з нею розподіл праці має свої межі, за якими іде втрата ефективності.
3. Єдність розпоряджень. Робітник повинен одержувати вказівки тільки від одного керівника.
4. Дисципліна. Тут головна ідея в тому, що дисципліна обов'язкова для всіх. Але оскільки керівництво завжди йде зверху вниз, то можна сказати, що дисципліна така, який керівник. Файоль зв'язував дисципліну з повагою і зовнішніми проявами.
5. Єдність керівництва. Це розкривається так: «Один керівник і єдиний план для сукупності операцій, які мають спільну мету». Тут по суті закладаються основи цільового управління.
6. Підлеглість індивідуальних інтересів загальним. Це означає, що інтереси робітника або групи робітників не повинні переважати над інтересами підприємства в цілому. Якщо інтереси розходяться, то керівник повинен їх примирити.
7. Винагорода. Файоль вважає, що винагорода і метод опла¬ти повинні бути справедливими і максимально задовольняти як співробітників, так і роботодавців.
8. Централізація. Нова думка тут в чому, що централізація має розумну міру. В загальному випадку чим більше підприємство, тим менше повинно бути централізації.
9. Ієрархія. Тут проводиться актуальна сьогодні думка про необхідність мінімальних ієрархічних сходинок, а також про користь горизонтальних зв'язків в системі управління.
10. Порядок. Файоль ділить порядок на «матеріальний» - порядок речей і «соціальний»- порядок людей. Стосовно речей порядок означає: «Всьому своє місце, і все на своєму місці»; стосовно людей: «Кожному своє місце, і кожен на його місці». Мова йде про необхідність точних знань виробництва і робітників з можливостями і потребами.
11. Справедливість. Вона забезпечується лояльністю і відданістю персоналу - з одного боку, добротою і об'єктивністю адміністраторів - з іншого.
12. Стабільність персоналу. Файоль розглядає плинність кадрів як причину і одночасно як наслідок поганого керівництва. Стабільність персоналу - вірна ознака доброго керівництва.
13. Ініціатива. Адміністратор повинен стимулювати ініціативу знизу. Дуже сучасний принцип.
14. Корпоративний дух. Мова йде про важливість колективізму в роботі підприємства. Тому принцип «розділяй і во¬лодій» при управлінні виробництвом застосувати не можна. Повинні бути спільні інтереси у працюючих на виробництві людей.

      Незвично звучать в устах капіталіста ці цілком соціалістичні ідеї. Видно, слід нам відмовитися від вульгаризованого "класового підходу" до управління виробництвом, від догматичних стереотипів. Без оволодіння сучасними методами управління, вивчення їх джерел нам не вирішити складного завдання виведення економіки із застою.