Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.2. Теоретичні і методологічні основи аграрної економіки

1.2. Теоретичні і методологічні основи аграрної економіки

Особливістю сучасного періоду суспільства і матеріального виробництва є посилення ролі науки і техніки як стратегічного напрямку інтенсифікації виробництва, задоволення постійно зростаючих потреб населення. Потреби у сільськогосподарській продукції і продовольчих товарах зростають особливо швидко. У зв'язку з цим зростає і роль аграрної науки в розв'язанні продовольчої проблеми. Сучасна аграрна наука стає основною продуктивною силою, сьогодні формується новий тип науки, що дедалі активніше повертається до людини, тісно пов'язаний з практикою її господарської діяльності.

Науково-технічний прогрес висунув науку в ряд основних чинників суспільно-економічного розвитку. Це передбачає необхідність ґрунтовного дослідження і знання особливостей її функціонування і розвитку. Новим аспектом інтеграції науки в усі царини суспільного життя і господарської діяльності є пошук універсальних закономірностей у розвитку аграрної економіки. Саме такі закономірності має вивчати аграрна економіка.

Випускники економічних факультетів аграрних університетів, як провідних центрів сільськогосподарської науки, повинні мати глибокі знання з економічної теорії і практики сільськогосподарського виробництва, власну наукову концепцію розвитку аграрного сектора економіки і відносно самостійно сформульовану на основі практичного аналізу і оцінки різних теоретичних положень, концепцій, систем ведення сільського господарства, технології вирощування сільськогосподарських культур і продуктивної худоби.

Аграрна економіка складається з теорії, методології, методики і техніки досліджень та практики, тобто реалізації наукових досліджень і набуття знань. Наукова теорія є головною, типовою і найскладнішою формою знань, яка відтворює сутність об'єктивної дійсності за допомогою різних логічних конструкцій. Отже, без ґрунтовно розробленої теорії неможливе проведення наукових досліджень, аналіз і оцінка економічних явищ і процесів.

Визначення поняття теорії відбувалось упродовж тривалого історичного періоду шляхом узагальнення і систематизації наукових знань, становлення нових положень, логічних понять і уяву про об'єктивну дійсність, прогнозування подальшого розвитку цієї дійсності через глибоке вивчення і пізнання економічних законів і закономірностей соціально-економічного розвитку. Економічна теорія— це достовірні знання, система логічних понять і уявлень про економічні явища і процеси, сутнісні і необхідні внутрішні зв'язки певної предметної галузі знань. Отже, теорія є адекватною, найрізноманітнішою і найдосконалішою формою відображення об'єктивної дійсності. Вона створює логічну структуру категорій понять, суджень, термінів, надаючи їм характерну цілісної системи знань. Водночас вона є засобом пояснення особливостей розвитку і науковою основою перетворення і реформування економіки. Сучасне і майбутнє економічних перетворень пов'язане з розробкою нової теоретичної бази, об'єктивною необхідністю подолання застарілих догм і стереотипів мислення минулого та ґрунтовної розробки наукових концепцій майбутнього прогресу як надійного фундаменту стратегії і тактики загальнодержавної економічної політики. Саме вона орієнтує і диктує визначення цілей і завдань, методів і способів їх досягнення. Для цього розробляються відповідні законодавчі акти, загальнодержавні концепції і програми соціально-економічного розвитку країни, високоефективного використання ресурсного потенціалу з урахуванням динамізму внутрішніх і зовнішніх умов, знань і умінь та інтересів в активізації трудових зусиль, спрямованих на розвиток економіки країни.

Теорія, її основні положення, категорії і поняття істотно відрізняються від тих загальних положень економіки і організації сільського господарства, які часто змінюються залежно від її розвитку. Теорія завжди відображає закони соціально-економічного розвитку і має загальний і необхідний характер, оскільки розкриває внутрішні взаємозалежності економічних явищ і процесів взаємозв'язки між окремими галузями і сферами матеріального виробництва. Об'єктивність і достовірність теоретичних положень перевірені суспільною практикою і є базовою основою аграрної політики. Вона об'єднує цілу систему положень і висновків, які у своєму логічному зв'язку утворюють довершену систему достовірних і правдивих знань. Вміння будувати теоретичні висновки і моделі на основі ґрунтовного дослідження закономірностей і особливостей розвитку матеріального виробництва (об'єкта дослідження), обґрунтувати їх зміст, визначити окремі категоріальні поняття і розробити конкретні заходи, спрямовані на підвищення економічної ефективності суспільного виробництва, - одна з важливих передумов розвитку економічної теорії.

Теорія має важливе практичне значення, оскільки її положення та ідеї, які відповідають достовірності і вірогідності, принципові доцільності і високої ефективності, забезпечують прискорений розвиток економіки країни. Розвиток економічної теорії базується на таких основних чинниках:

1. Вагоме соціальне замовлення на проведення наукових досліджень і використання їх результатів у плануванні та управлінні економікою в країні, широке застосування державних і ринкових механізмів, стимулювання розвитку продуктивних сил. Таким чином, зумовлена для економіки і організації   сільськогосподарського   виробництва   робота   пов'язана   з необхідністю наукового обґрунтування перспективного розвитку всіх його галузей,   удосконалення   їх   розміщення   і   спеціалізації,   підвищення ефективності використання аграрного ресурсного потенціалу, стабільного
нарощування виробництва сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів і максимальне насичення ними продовольчого ринку.

2. Внутрішня логіка розвитку економічної науки, її закономірний розвиток,  зв'язок  із  суміжними  науками  (статистикою,  математикою, кібернетикою, економічною та соціальною географією, соціологією), що зумовлює    постановку    і    розв'язання    складних    теоретико-методологічних проблем, які стають базою конкретних практичних рішень.

3. Розробка системи методів і способів наукових досліджень як загальнонаукових, так і спеціальних як інструменту для одержання нових теоретичних висновків і узагальнюючих положень.

4. Наявність великої кількості багатопланової емпіричної інформації, великої кількості статистичних матеріалів, результатів експериментальних досліджень для розробки досконалих теоретичних концепцій і положень.

5. Наявність   надзвичайно   обдарованих,   талановитих,   здібних  і працездатних людей, здатних до критичного аналізу, логічного мислення, узагальнення  економічних  явищ  і  процесів,  формування теоретичних
висновків і положень.

6. Повна інформація про досягнення науки у зарубіжних країнах, розробка   теоретико    методологічних    положень    і    можливостей    їх використання в конкретних умовах нашої країни.

Основними складовими економічної теорії є категорії, гіпотези, поняття і терміни, які відображають окремі явища і процеси. Економічна категорія - це форма наукового пізнання, яка відображає універсальні і фундаментальні особливості економічних процесів, що відбуваються у процесі розвитку економіки країни. Якщо філософські категорії виконують світоглядну функцію, то економічні виражають конкретне змістовне поняття економічних процесів. Терміни і категорії аграрної економіки пов'язані з певним рівнем її розвитку і виконують цілком визначені функції, мають відповідну сферу застосування, постійно конкретизуються і збагачуються в процесі розвитку науки. Тому історія ідей, виражена в категоріях концепціях і термінах, постійна і динамічна яка розвивається, і набирає нового змісту служить теоретичною і методологічною базою для нових перетворень.

Процес розвитку науки пов'язаний з постійним вдосконаленням понятійно - термінологічного апарату, конкретизації сутності і змісту наукових понять, що дає змогу домагатися повнішого і глибшого вивчення об'єктивної  дійсності.   Тільки  на  основі  пізнання  об'єктивної дійсності, аналізу і оцінки економічних явищ і процесів стає можливим їх прогнозування, управління та планування.

Наука, яка має добре розвинутий понятійний апарат, багату термінологію здатна створювати і формувати концепції перспективного розвитку економіки, стає важливою силою і сприяє стабільному розвитку матеріального виробництва і підвищенню його економічної ефективності.

Панівну на певний час концепцію називають парадигмою. Старіння парадигми ще не означає, що вона втрачає своє абсолютне значення, вона залишається правильною для певних економічних умов і є основою для нових теоретичних положень і висновків.

Теоретичні концепції за своїм змістом можуть бути достовірними, вірогідними чи гіпотетичними. Гіпотеза є формою ймовірного наукового передбачення, основу якого складає закономірність розвитку економічних процесів. Гіпотеза виникає тоді, коли нагромаджені знання, факти і аргументи дають можливість передбачити ймовірний розвиток подій. Достовірність висунутої гіпотези перетворює її на вірогідну теорію, яка є основою для відкриття економічних законів. Економічний закон - це відображення у свідомості людей об'єктивної дійсності. Вони відображають суспільно-виробничі відносини людей, визначають найбільш істотні, стійкі і причинні зв'язки між явищами суспільно-економічного життя на різних ступенях його розвитку. На відміну від законів природи економічні закони мають історичний характер, вони виникають і діють на базі певних економічних умов і втрачають свою силу, коли вони змінюються. Економічні закони - це закони суспільної практики. Вони не існують поза суспільно-виробничою діяльністю людей і проявляються тільки через цю діяльність. Характер дії економічних законів визначається соціально-економічною природою, способом виробництва матеріальних благ. Проте закон не може охопити всіх форм прояву економічних явищ і процесів, які інколи розвиваються за своїми, лише їм властивими процесами і особливостями. З категорією закону тісно пов'язана категорія закономірності, яка виражає сукупну дію багатьох правових законів, тобто відображає цілу систему загальних, стійких і необхідних відношень, кожен з яких становить окремий закон. Деякі вчені, економісти вважають, що відмінність між поняттям закону і закономірністю чисто гносеологічна і на початкових стадіях пізнання відповідна залежність між явищами і процесами виступає як закономірність, яка стає законом.

Теоретичні дослідження, на відміну від емпіричного, відтворюють сутність об'єктивної дійсності, яка вивчається і досліджується за допомогою логічних конструкцій. Якщо емпіричне дослідження безпосередньо спирається на реальні об'єкти, дані спостережень, то тереотичне вивчає дійсність опосередковано. Проте, хоч би якої високої стадії теоретизації досягла наука, вона завжди вимагає постійного живого спостереження за процесами і явищами, які відбуваються в суспільстві та експериментальної їх перевірки на практиці.

Стадія теоретичних досліджень починається з побудови логічних конструкцій, які в науковому досліджені відіграють роль ідеалізованих об'єктів (теоретична модель, прямо не зумовлена емпіризмом), однак її виникнення стає можливим завдяки внутрішньому розвитку емпіричної науки. Отже, теоретична модель є понятійною конструкцією, вираженою в певній постійно-символічній формі. Визначені шляхом розумового експерименту співвідношення і залежності між елементами ідеалізованого об'єкта і теоретичними законами утворюють вихідне ядро певної теоретичної дисципліни. Існування теоретичних моделей ідеалізованих об'єктів дозволяє створити теоретичну дослідницьку систему, яка дає можливість виявити закони і закономірності розвитку матеріального виробництва, конструювати його перспективні моделі і параметри, обґрунтувати конкретні заходи, спрямовані на розвиток господарства кожної країни. На теоретичній стадії розвитку науки розкриваються основні причинні зв'язки між економічними явищами і процесами, понятійні категорії, зміст і завдання наукових досліджень. Здатність наукового мислення на теоретичній стадії розвитку науки, розвивати понятійний апарат, який би випереджав їх інтерпретації, визначає активний спрямовуючий характер теоретичного дослідження порівняно з емпіричним.

Розгортання теорії без зведення до емпіризму, тобто лише засобом уявного експерименту, є частковою попередньою фазою розвитку теоретичних досліджень. Воно переважає при формуванні попередніх гіпотез, висхідного ядра теоретичної системи. Подальший процес її розгортання як дослідницької програми передбачає постійне звернення до результативних висновків окремих положень, категорій і понять, та отриманих в процесі попереднього дослідження, їх асиміляцію і відповідно збагачення та конкретизацію всієї теоретичної системи.

На теоретичній стадії наукового дослідження і пізнання проявляється та принципова обставина, згідно з якою емпіричні дослідження і теоретичні знання узгоджуються між собою в єдину наукову концепцію, систему наукових положень, конкретних понять і висновків. Отже, теоретичні та емпіричні складові виступають як два взаємозв'язаних, взаємообумовлених і однаково необхідних напрями розвитку науково-дослідного процесу. Протиріччя між цими двома нерозривно зв'язаними процесами наукового пізнання становлять рушійну силу його постійного розвитку і є, власне, формою виразу діалектичної єдності розвитку науки.

Виходячи із викладених вище положень, можна сформулювати принципову схему теоретичного дослідження аграрної економіки, яка включає: вибір теми дослідження; вибір критеріїв і показників економічної ефективності матеріального виробництва, обґрунтування концепцій (гіпотетичних чи достовірних), виявлення законів і закономірностей розвитку суспільного виробництва; розробку процесів соціального і економічного розвитку країни, моделей, конструкцій і основних параметрів господарського комплексу, поєднання його галузей, економічних механізмів, стимулювання розвитку матеріального виробництва і підвищення життєвого рівня народу.

Лише на основі найновіших теоретичних положень, достовірних даних про соціальне і економічне становище нашої країни можна будувати стратегією економічної політики, прогнозувати розвиток економіки на далеку перспективу, конструювати різні моделі структури господарського комплексу, розробляти економічні механізми стимулювання його розвитку, конкретні заходи, спрямовані на удосконалення економічних, технологічних і організаційних зв'язків між окремими галузями, підприємствами і господарствами, стимулювати розвиток інтеграції, вертикальної та горизонтальної кооперації, організації різних інтеграційних систем і формувань, впроваджувати найновіші досягнення науково-технічного прогресу, новітніх технологій і мотивації високопродуктивної праці.

Для успішного розв'язання завдань, поставлених перед аграрною економікою як наукою, в процесі дослідження розвитку в галузі потрібно спиратися на положення економічної теорії і керуватися настановами урядових рішень в галузі сільського господарства. Наукове дослідження - це складний процес, яке не тільки вивчення законів і закономірностей розвитку сільського господарства, але й використання його результатів у практиці господарської діяльності. Методологія вчення про сукупність основних принципів, методів і способів наукового пізнання і реалізації отримання результатів у господарській практиці.

Метод - це сукупність засобів, способів і прийомів досліджень.
Економічна наука при вивченні сільського господарства як галузі суспільного виробництва розробила і використовує такі методи досліджень:
абстрактно-логічний, монографічний, статистико-економічний, розрахунково-конструктивний, балансовий, економіко-статистичний, картографічний, економіко-математичний, системний аналіз та інші. Сукупність цих методів складає зміст методики економічних досліджень. За допомогою абстрактно-логічного методу можна вивчити закони і закономірності  розвитку  економічних  явищ  і  процесів,  логічного  їх розчленування на складові частини, абстрагування і виділення основних категорій і понять, в яких приховуються усі найважливіші ознаки економічних явищ і процесів, що вивчаються, знаходять формулювання в основних   теоретичних   і   концептуальних   положеннях   економіки   та організації сільського господарства.

Цей метод дослідження передбачає спостереження за виробничою діяльністю людей і процесами матеріального виробництва, взаємодію людини і природи; наукову абстракцію з використанням аналізу, синтезу і аналогії, індукції і дедукції; теоретичні висновки з формулюванням економічних законів, які відображають закономірності і особливості економічних явищ у процесі визначення економічних категорій і понять, використання результатів наукових досліджень у господарській практиці.

Монографічний метод використовується при вивченні окремих типових суспільних явищ і досвіду передових господарств. Він охоплює обстеження сільськогосподарських підприємств, аналіз і оцінку їх господарської діяльності, прогресивних методів господарювання, впровадження передового досвіду.

Статистично-економічний метод використовується при вивченні масових явищ і процесів у суспільному житті. Для їх пізнання необхідно вивчити усю сукупність умов і чинників без єдиного виключення, які охоплюють певне явище чи процес. Цей метод базується на основі масових спостережень; економічного групування з використанням узагальнюючих і аналітичних і результативних показників (окремих відносних величин, показників варіації, кореляційних залежностей; статистико-економічного аналізу взаємозв'язків і взаємозалежностей; паралельних рядів індексів та інші).

Розрахунково-конструктивний метод використовується для обґрунтування перспектив розвитку сільського господарства. Основні складові частини методу такі: вивчення об'єктивної реальності, а також найновіших даних сільськогосподарської науки і передової практики з виявленням сили дії, усталених закономірностей; розробка найбільш доцільних варіантів розв'язання назрілих економічних проблем з урахуванням найновіших досягнень науково-технічного прогресу, теоретична, технічна, технологічна, економічна і організаційна оцінка варіантів розв'язання назрілих проблем; розробка конкретних заходів щодо реалізації розроблених заходів.

Балансовий метод використовується при проектуванні структурного завершеного, цілісного, збалансованого розвитку агропромислового комплексу. Цей метод має на меті вивчення залежностей, взаємозв'язків і взаємообумовленостей розвитку сільського господарства; визначення провідної ланки в розвитку аграрного сектора економіки; виявлення диспропорцій і складання балансів з використанням балансових розрахунків у практиці управління і планування розвитку сільськогосподарського виробництва.

Математичний метод використовується при вивченні економічних залежностей, тісноти зв'язків, визначення ступеня і типу зміни явищ і процесів, достовірно стриманих середніх величин; дисперсного аналізу, графічно-аналітичного і аналітичного аналізу, лінійного програмування, віднайдення найкращого варіанту використання ресурсного потенціалу, оцінки достовірності теоретичних висновків.

Картографічний метод використовують при дослідженні закономірностей і особливостей територіальної організації сільськогосподарського виробництва, розміщення його окремих галузей, культур і продуктивної худоби та розробки рекомендацій щодо удосконалення зональної, внутрішньозональної, обласної і внутрішньо-обласної спеціалізації.

Експериментальний метод використовується для вивчення економічної ефективності розроблених заходів їх економічної оцінки. Він забезпечує високу результативність економічних досліджень, оскільки експериментальна  перевірка  їх  результатів   дає   можливість   вибирати найбільш ефективні заходи, спрямовані на розвиток сільського господарства. Експериментальний метод найчастіше використовують для оцінки різних агро- і зоотехнічних заходів, форми оплати праці, організації госпрозрахунку та ін. В основному експериментального методу - організація експерименту відповідно до поставлених завдань, кількісна і якісна оцінку отриманих результатів, математична і статистична їх обробка, експериментальна перевірка, висновки щодо впровадження їх у прикладання людської праці господарську практику.

Таким чином, лише сукупність методів може забезпечити достовірність економічних досліджень, їх високу якість і практичну значущість.

Предметом економічного дослідження є економічні явища і процеси, які відбуваються в аграрній економіці, в усіх галузях сільськогосподарського виробництва. Вони відображають відносини людей як між собою так і їх ставлення до природи, оскільки вона в сільському господарстві, як і земля, є головним засобом.

Об'єктом дослідження є всі галузі сільського господарства, сільськогосподарські і промислові підприємства, окремі господарства, промислові і природні засоби виробництва і трудові ресурси. Дуже важливо вибирати об'єкт дослідження, дати йому наукове визначення і обґрунтування щодо необхідності дослідження.