1.2.1. Конституційні повноваження Президента України у сфері економіки

1.2.1. Конституційні повноваження Президента України у сфері економіки

Найбільш значущим за юридичною силою обсягом повноважень щодо управління економічними процесами в державі володіє Президент України. Вони встановлені Конституцією України (ст. 106) і полягають насамперед у тому, що Президент визначає основні напрями зовнішньої і внутрішньої, у тому числі й економічної політики, впливає на розстановку кадрів і утворення управлінських структур у даній сфері.

Президент України:

забезпечує державну незалежність, національну безпеку й правонаступництво держави;

звертається з посланнями до народу та зі щорічними й позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

призначає за згодою Верховної Ради України Прем’єр-
міністра України; припиняє повноваження Прем’єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

призначає за поданням Прем’єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України;

утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем’єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.

Для якнайефективнішої реалізації своїх повноважень Президент України, згідно з п. 28 ст. 106 Конституції України, створює різні допоміжні структури.

До них насамперед належить Адміністрація Президента Украї­ни, у складі якої функціонує управління економічної та соціальної політики. Вона утворена Указом Президента України від 14 грудня 1996 р. як постійно діючий орган для забезпечення здійснення конституційних повноважень Президента України.

Відповідно до положення (затвердженого Указом Президента України від 19 лютого 1997 р.) Адміністрація Президента України аналізує економічні процеси; розробляє пропозиції щодо за­безпечення економічного розвитку та економічної безпеки держави; за дорученням Президента України організовує контроль за виконанням його указів і розпоряджень, зокрема, у сфері економіки. Для прикладу наведемо Указ Президента України від 25 березня 2002 р. № 291/2002 «Про заходи щодо стимулювання науково-технічного розвитку економіки Донецької області» та Розпорядження Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформи і виведення економіки України з кризи», які стали базою для Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Виходячи з аналізу ситуації, що склалася, у даному документі визначаються такі основні напрями економічних перетворень у державі:

поглиблення грошової і макроекономічної стабілізації на
основі пріоритетності стабілізації фінансів нижчої ланки — під­приємств, організацій, суб’єктів підприємницької діяльності;

зниження податкового тиску на товаровиробника та ефектив­ний захист його в умовах подальшої лібералізації економічної діяльності;

поєднання політики економічного зростання і фінансової стабілізації з активною соціальною політикою для усунення
основного чинника, що стримує вихід економіки з кризи, — низької платоспроможності населення;

проведення зваженої реформи як центральних, так і місцевих органів влади для підвищення ефективності систем управління.

Крім визначення основних напрямів, цей документ містить конкретні розпорядження на адресу Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку й інших структур управління. Реалізація цих розпоряджень передбачається у фінансово-банківській, інноваційно-інвестиційній, приватизаційній, соціальній, виробничій сферах.