1.2.1.3. ОСНОВНІ ЗАХОДИ ПОЛІПШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ УМОВ НА ПОЛЯХ

У сучасних умовах для отримання якісної продукції рослинницт­ва і тваринництва недостатньо застосування технологій, вільних від надмірної хімізації. Необхідні також чисте повітряне середовище, відсутність шкідливих викидів промислових підприємств, автомобіль­ного транспорту та ін.

Рослини засвоюють з ґрунту лише ті поживні речовини, які їм потрібні. Однак за надлишкових концентрацій шкідливі елементи й хімічні сполуки з ґрунту потрапляють у рослини, зерно, корми, а отже, у продукцію тваринництва. Саме тому стічні води під­приємств, міст, великих тваринницьких ферм і комплексів слід очищати, а найбільш шкідливі підприємства (зокрема АЕС, хімічні заводи та ін.) — переводити на замкнутий цикл водоспоживання.

Велике значення має оптимальна система азотного живлення рослин. Надмірна концентрація рухомого азоту (понад 6-8 мг/кг ґрунту) може призводити до підвищення вмісту нітратів у рослинах, що погіршує якість урожаю. Слід зазначити, що органічні добрива, які вносять в надмірних кількостях (понад 16 — 17 т/га сівозміни), як і мінеральні, спричинюють нагромадження нітратів та інших шкід­ливих сполук у продукції рослинництва. Крім того, надмір гною може бути джерелом забруднення землі важкими металами.

Перед внесенням органічні добрива треба знезаражувати, очи­щати від насіння бур'янів, визначати їх хімічний склад.

Не можна вносити надмірні дози калійних і особливо фосфорних добрив, оскільки це може призвести до підвищення радіоактивного фону на полях у десятки разів (І. С. Шатілов). Так, суперфосфат іноді містить багато важких металів, зокрема урану.

Гній слід знезаражувати термічно, мул і сапропель — тривалим витримуванням у штабелях, компостуванням з негашеним вапном, аміаком рідким синтетичним, аміачною водою тощо.

Норми внесення різних відходів і компостів слід оптимізувати залежно від допустимих концентрацій важких металів у ґрунті (табл. 4). Їх розраховують за формулою Д = (ГДК - Ф) • К1 ■ К2 ■ К3,

4. Вміст хімічних елементів в орних землях

(за Е. Г. Дегодюком, В. Т. Мамонтовим, В. І. Гамалеєю та ін., 1988, з посиланням на Реуце і Кістря, 1986)

де Д — допустима норма важкого металу, кг/га; ГДК — гранично допустима концентрація важкого металу в ґрунті, кг/га; Ф — фоно­вий вміст важкого металу в ґрунті, кг/га; K1, K2, K3 — поправочні коефіцієнти на вміст гумусу, механічний склад, кислотність ґрунту.

Недоцільно вносити свіжий і рідкий гній без його знезараження. На 2 — 3 поля сівозміни треба мати спеціально побудовані польові гноєсховища, в які гній вивозять безпосередньо з ферм. З рідкого гною і сечовини, фекальних відходів, використовуючи торішню со­лому, в цих гноєсховищах можна готувати високоякісні органічні добрива.

Інші заходи поліпшення екологічних умов середовища на полях. До заходів, які поліпшують екологічну умови на посівах польових культур, належить насамперед раціональна система удобрення, яка значною мірою запобігає потраплянню надлишку поживних речо­вин добрив, зокрема нітратів, у навколишнє середовище, особливо в ґрунтові води.

Негативним екологічним фактором є безсистемний полив на зрошуваних землях, особливо надмірними поливними нормами (понад 300 — 400 м3/га). Наслідком є ерозія ґрунту, змивання і вими­вання добрив у його нижні горизонти, звідки підземним стоком во­ни потрапляють у водойми; збіднення верхнього шару ґрунту на кальцій, зміна співвідношення катіонів у вбирному комплексі і, як наслідок, — погіршення вбирної здатності ґрунту та ін.

При меліоративно невпорядкованому землекористуванні особли­во великої шкоди завдає ерозія. У боротьбі з ерозією, як дуже нега­тивним агроекологічним фактором, велике значення має ґрунтоза­хисна система землеробства. При її застосуванні інтенсивне рос­линництво локалізують на рівнинній частині тер