1.2.2. Сучасні підходи до розуміння менеджменту соціальної роботи

У сучасній вітчизняній літературі із соціальної

роботи ще не склалося загальновизнаного розуміння менеджменту соціальної роботи. Однак існують перспективи зближення позицій різних авторів у цьому напрямі. Вони полягають у розумінні прак­тично всіх дослідників необхідності визнавати взаємозв'язок менед­жменту соціальної роботи із соціальним управлінням. Під останнім переважна більшість авторів розуміє соціальне управління в широ­кому значенні, коли його головною ознакою є наявність людини як об'єкта і суб'єкта управління [16, 375]. Зрозуміло, що таке тлумачення соціального управління дає можливість концентрування різних точок зору на сутність менеджменту соціальної роботи та характер його відносин із соціальним управлінням. Серед них можна виділити кілька схожих позицій.

Одна точка зору полягає в тому, що менеджмент у соціальній роботі (саме таке формулювання — у соціальній роботі — дається авторами "Справочного пособия по социальной работе" (М., 1997)) є одним з видів соціального управління. Зазначимо, що позиція цих авторів найширше представлена й обґрунтована у шести значеннях терміну "менеджмент у соціальній роботі".

1. Організаційно-структурне. Ключовими проблемами тут є: "Хто має виконувати (виконує) соціальну роботу?", "Які органи, уста­нови повинні цим займатися (займаються)?", "Яка ефективність (ре­зультативність) їхньої діяльності, функціонування?" При цьому управ­ління соціальною роботою організується (організовано) на різних

рівнях — федеральному, регіональному (територіальному), локально­му і має відповідні організаційні структури управління — міністер­ство, комітети (управління) соціального захисту, територіальні служ­би, центри тощо.

2.     Функціональне. Тому що різні структури в системі соціального
захисту (допомоги) виконують визначені функції — загальні й кон­
кретні. Загальними, тобто незалежно від рівня, суб'єкта, його компе­
тенції тощо, вважаються соціальне прогнозування, планування (моти­
вація), маркетинг, паблік рилейшнз (зв'язки з громадськістю і питан­
ня іміджу організації), інновації (нововведення), надання послуг, облік
і контроль. На конкретному рівні управління, конкретній посаді скла­
дається і мається певне співвідношення між загальними функціями.
Конкретні функції — це види робіт стосовно конкретної посади (обо­
в'язки і права), підрозділу (функції підрозділу) і підприємства, органі­
зації, установи (напряму діяльності).

3.     Професійно-діяльне (трудове). Менеджмент у соціальній роботі —
особливий вид професійної діяльності, яким займається цілком визначе­
на категорія людей (кадри, або персонал) управління.

4.     Процес постановки цілей, задач і організація практичної
діяльності, спрямована на їхнє досягнення, виконання за допомогою
різних засобів, форм і методів. У процесі управління соціальною ро­
ботою важливо вказувати цілі й задачі, а також прийняті управлінські
рішення з ресурсами — інформаційними, матеріальними, трудовими,
фінансовими, часовими. Ресурсне забезпечення — важлива умова ви­
конання намічених цілей, задач, рішень.

5.     Гносеологічне. Менеджмент соціальної роботи — наука, що вив­
чає структуру, функції, професійну діяльність і процес управління. її
складовими є методології (системи методів пізнання, дослідження), те­
орії (структур, функцій, управлінських рішень, інформації тощо) методи­
ки (дослідницькі, діагностичні, ділові та ін.) і мистецтво практичної діяль­
ності (мистецтво управління, керування людьми, колективом).

6.     Навчально-освітнє. Менеджмент соціальної роботи розгляда­
ється як навчальна дисципліна, що є складовою навчальних планів і
програм з підготовки і підвищення кваліфікації кадрів системи соці­
ального захисту, допомоги.

У сукупності наведених значень є кілька розумінь менеджменту в соціальній роботі, які суперечать один одному.

Дійсно, в першому, другому і четвертому значеннях "менеджмент у соціальній роботі" вживається як синонім поняття "управління соціальною роботою". Подібне ототожнення термінів "управління" і "менеджмент" поширилось в більш пізніх публікаціях. Так, у навчаль­ному посібнику "Менеджмент социальной работы" [9, 10—12] та в "Сло­варе-справочнике по социальной работе" всі шість ознак наводяться як ознаки управління соціальною роботою [16, 375—377]. Дещо за­масковане подібне ототожнення в навчальному посібнику "Социальная работа" [18]. Спираючись на базисне поняття "соціоном" (букваль­но — соціальні закони), автори застосовують у соціальній роботі по­няття "менеджмент (соціальний менеджмент) як підсистему соціаль­ного управління", що розуміється через "управління соціальними про­цесами" [18,267-272].

Зрозуміло, що подібне ототожнення не додає ясності в розумінні сутності менеджменту соціальної роботи. Отже, одним із завдань по­дальших досліджень із зазначеної проблематики має стати "розве­дення" понять "менеджмент соціальної роботи" та "управління соц­іальною роботою".

Продовжуючи аналіз "шести значень", звернімо увагу на той факт, що в п'ятому та шостому значеннях той самий "менеджмент у соці­альній роботі" ототожнюється вже не з соціальним управлінням, а з менеджментом соціальної роботи, але без "у". Відсутність "у" у дру­гому випадку не слід розглядати як технічну помилку. Адже ці випад­ки відображають два різних підходи до розуміння "загального" і "спе­цифічного" в менеджменті соціальної роботи.

У першому випадку наявність "у" свідчить, що менеджмент тут представлений своїми універсальними для будь-якої сфери діяльності функціями без урахування особливостей саме сфери соціальної робо­ти. Зрозуміло, що подібний підхід навряд чи зможе забезпечити ефек­тивне управління соціальною роботою через невідповідність його специфічному, складному й багатогранному виду трудової діяльності.

Звичайно, тут важливо уникнути іншої крайності — перебільшен­ня специфічного у соціальній роботі. Навряд чи можна погодитись з К. Шендеровським щодо обґрунтування "унікальності менеджменту соціальної роботи" з точки зору соціальних явищ, соціальних проблем, професіональної спрямованості соціальних працівників" [25, 19—21].

З точки зору соціальних явищ унікальність визначається наступним:

• соціальні явища, процеси завжди є якісною одиницею аналізу, що носить системний характер і є ймовірною системою (на­приклад: ВІЛ-інфіковані, багатодітна сім'я, підлітки, які скоїли злочин);

•       соціальні явища, процеси (в той же час) існують у конкретних
умовах і характеризуються закономірностями, специфічністю
відповідної території у відповідний час (наприклад, "діти ву­
лиці" — об'єкт соціального управління, "діти вулиці" з "про­
пискою" біля Дарницького залізничного вокзалу — об'єкт ме­
неджменту Дарницької районної у місті Києві соціальної служ­
би для молоді);

•       соціальні явища, процеси (як системи) не можуть розглядатись
поза їх зовнішнім оточенням (соціально-економічні, побутові,
моральні умови тощо).

Унікальність, складності та обмеження менеджменту соціальної роботи з точки зору соціальних проблем визначають наступним:

•       неповторність будь-якої соціальної проблеми. Безумовно, жит­
тя сповнене стереотипів, однак ніщо й ніколи не повторюється
в соціальних відносинах однаково;

•       складний характер альтернатив, що розглядається при вирішенні
будь-якої соціальної проблеми;

•       непередбаченість наслідків від рішень, які стосуються конкретної
соціальної проблеми (групи проблем);

•       наявність великої чисельності факторів, які беруться до уваги;

•       обов'язкова наявність кола осіб та організацій, які по відношен­
ню до соціальної проблеми мають право приймати рішення, тощо.

Унікальність, складності та обмеження менеджменту соціальної робо­ти з точки зору професійної соціальної роботи визначаються наступним:

•       складніше за процедурою визначення результатів діяльності
спеціалістів соціальних служб;

•       домінування якісних показників ефективності над кількісними
та наявність протиріч якісних і кількісних показників;

•       робота, яку виконують соціальні працівники, досить різнорольо-
ва, різнопрофільна та складна;

•       більшість соціальної роботи за своєю природою вимагає при­
йняття термінових та невідкладних рішень;

•       соціальна робота не допускає невизначеності та помилок (від
спеціаліста із соціальної роботи залежить доля людини);

•       виробнича діяльність (наприклад, соціальна допомога чи соціальна
профілактика) тісно пов'язана з іншими видами роботи (медич­
на, педагогічна, інформаційна тощо), вимагає високого ступеня
координації дій різних професійних груп, різних за рівнем та
статусом соціальних служб, організацій;

•       соціальна робота вимагає одночасно інтегрованого та спе­
ціалізованого підходу, соціальні працівники — фахівці високо­
го рівня, перш за все бережуть честь "мундира" і віддані своїй
професії (взаємодія з клієнтом), а інтереси соціальної служби
для них нібито на другому місці;

•       соціальна робота потребує від фахівця подвійного фокусуван­
ня: на ресурси клієнта та соціального середовища;

•       у багатьох соціальних службах існують подвійні повноваження
(до прикладу, соціальний контроль — соціальна допомога), що
викликає проблеми в координації, підзвітності й призводить до
змішування професійних та посадових ролей.

Наведені ознаки унікальності менеджменту соціальної роботи не­достатньо аргументовані, що дещо пом'якшує протиріччя автора із самим собою. Точніше, з тим, що він стверджує "...менеджмент со­ціальної роботи — це управління... спрямоване на досягнення цілей соціальної роботи". Адже якби соціальна робота дійсно складалась з "неповторних... соціальних проблем", то для їх вирішення неможливо було б застосувати менеджмент, принципи і закономірності якого узагальнюють саме типове, а не унікальне в соціальних явищах і процесах.

Отже, проблема співвідношення у менеджменті соціальної ро­боти універсального та специфічного вимагає поглибленого до­слідження.

Ще одна недостатньо досліджена проблема — це визначення управ­лінських рівнів у менеджменті соціальної роботи. Автори "Справочно­го пособия...", з цитування якого ми розпочали наше дослідження за­гальних характеристик менеджменту соціальної роботи, виділяють кілька організаційно-структурних рівнів управління соціальною роботою: фе­деральний, регіональний і локальний. Не викликає сумнівів право­мочність такого виділення рівнів управління. В той же час не прогля­дається при цьому зв'язок рівнів управління з рівнями відповідних соціальних організацій, які власне і є важливою складовою об'єкта менеджменту соціальної роботи.

Другою складовою виступають клієнти соціальної роботи, на орган­ізацію соціального обслуговування яких направлена діяльність відпо­відних організацій соціальної роботи різного рівня.

І нарешті, ще одна важлива проблема, без вирішення якої немож­ливо скласти загальну характеристику менеджменту соціальної ро­боти. Це проблема суб'єкта менеджменту соціальної роботи. Хто його

має здійснювати: соціальні працівники, яких життя висунуло на кері­вну посаду, чи спеціально навчений персонал?

На з'ясування цих питань і буде спрямоване наше подальше дослід­ження.