1.2.3.2. СІВОЗМІНА ТА ІНШІ БІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

Сівозміна — могутній біологічний і агроекологічний фактор рос­линництва. Чергування різних культур в часі й просторі забезпечує більш сприятливі умови для загального росту і розвитку рослин, підвищення врожайності та якості врожаю без додаткових витрат на

добрива, зрошення, обробіток посівів. Так, бобові в сівозміні поси­люють ріст інших рослин, збільшуючи вміст азоту в ґрунті, а також фосфору, калію і кальцію. Злакові трави після бобових попередни­ків або в суміші з бобовими травами запобігають ґрунтовтомі, нако­пиченню у ґрунті різних токсинів за рахунок кореневих виділень бобових. При вирощуванні в сівозміні рослин-фітомеліорантів (бур­куну, люцерни синьої і жовтої) на солонцюватих, осолоділих, солон­чакуватих і маловодопроникних ґрунтах поліпшуються реакція ґрунтового розчину, біологічна активність і водопроникність цих ґрунтів.

Підбір видів і сортів польових культур. Необхідно вирощувати види і сорти культур з такими екологічними особливостями, як стійкість проти вилягання, придатність для застосування механіч­ного догляду, зимо- і морозостійкість. Сорти, стійкі проти виляган­ня, не потребують застосування ретардантів, наприклад, такого по­ширеного інгібітору росту, як хлорхолінхлорид (ЦЦЦ або ТУР) — дуже шкідливої речовини, яка залишається в соломі і частково — в зерні.

Уже є багато сортів озимої пшениці, озимого жита, ярого ячменю, гороху, які мають коротке міцне стебло і майже зовсім не виляга­ють. Це, наприклад, пшениця Харківська 61, Харківська 90, Оде­ська напівкарликова, озимий ячмінь Барвінок, ярий ячмінь Пере­лом та ін.

Велике значення має підбір зимо- і морозостійких сортів озимих, що забезпечує рівномірне відростання їх навесні та початкову густо­ту посівів. Так, сорт озимої пшениці Харківська 90 досить зимостій­кий, добре витримує льодяну кірку, що має велике значення під час весняних відлиг.

Сорти і якість продукції. Якість рослинницької продукції визна­чається багатьма показниками, основними з яких є вміст білка (про­теїну), крохмалю, клейковини, цукру, жиру, целюлози, БЕР та ін. Менше приділяється уваги іншим показникам якості.

За даними А. Г. Тихонова (1990), нові високоврожайні сорти ко­нюшини білої, виведені в Новій Зеландії, мають підвищений вміст глюкозидів (ціаногенний глюкозид), що може спричинити базедову хворобу. Нерідко при виведенні нових сортів, зокрема картоплі, пшениці, ячменю, недостатньо контролюють їх біологічну якість щодо впливу на здоров'я тварин і людей. Наприклад, вміст і вихід протеїну з 1 га посівів певної культури можуть бути високими, а біологічна цінність протеїну низькою. За даними цього автора, ви­рощувані індійцями Америки сорти кукурудзи містили 12 — 15 % протеїну, а селекційні містять його лише 7 — 9 %, окремі високовро­жайні— навіть 5,2 — 6 %.

Вміст протеїну в кукурудзі, так само, як і в інших культурах, мож­на підвищити в процесі вирощування, застосувавши високі дози азотних добрив. При цьому зростають витрати на вирощування продукції, а якість її знижується. Тому в сучасному рослинництві науково обґрунтований добір сортів і гібридів повинен бути одним з основних факторів виробництва продукції високої якості.

Суміші видів, сортів, гібридів. Мета поєднання в посіві різних за морфологічними, екологічними та біологічними властивостями ви­дів, сортів, гібридів може бути різною. Посіви сумішей певних видів польових культур на зерно і корм, залежно від конструкції посіву, називаються змішаними, сумісними, підсівними або ущільненими, а посіви сумішей гібридів, сортів або сортів і гібридів однієї культу­ри — блендами (пірамідами).

Залежно від мети вирощування з таких посівів можна мати: кор­ми з більшим вмістом протеїну; посів, що не вилягає завдяки наяв­ності в ньому виду або сорту з такою властивістю; суміш із компонен­тів, які мають різний період вегетації. Це буває потрібно для збіль­шення періоду згодовування, поліпшення якості силосу тощо. Крім того, така полікультура в багатьох випадках сприяє кращому росту рослин — компонентів суміші. Це добре видно в сумішах ярої вики з вівсом, озимої вики з житом, де злакові компоненти краще ростуть порівняно з чистими посівами їх.

У полікультурах практично не виявляється втомлення ґрунту. При вдалому підборі рослин суміші більш стійкі проти хвороб, шкі­дників і бур'янів. У практиці набули поширення суміші: горох з яч­менем для збирання у восковій стиглості відповідно з плющенням і подрібненням всієї маси рослин та обмолотом; кукурудза з соєю (бур­куном, озимим ріпаком, редькою олійною) для збирання на силос і зелений корм; суміші сортів пшениці на зерно; суміші гібридів з рі­зною тривалістю періоду вегетації для збирання на силос (Колекти­вний 244 + Колективний 210).