1.3. Гідросфера і здоров'я людини

Гідросфера — це водяна сфера планети, що тісно пов'язана з атмосферою і літосферою і становить 71 відсоток поверхні планети (361 млн. км). Вода — найрозповсюдженіша речовина у природі, її загальна кількість становить близько 1,4 млрд. км3, з цього обсягу 92,2 відсотка — солона морська вода. Добова норма споживання води людиною — 20л.  Водні ресурси України становлять 50—70 млрд. м3. На території нашої країни є понад 22 тис. річок. Запаси підземних вод дорівнюють 16 млрд. м3. Однак у багатьох місцях уже вичерпуються запаси підземних прісних артезіанських вод. Нестача води часто обмежує розвиток промисловості, знижує врожайність, ставить під загрозу життя людей. Проте внаслідок недбалої господарської діяльності продовжується забруднення річок і озер, в які скидаються мільярди кубометрів недостатньо очищених промислових і господарських стічних вод. Така вода містить збудники інфекційних хвороб.

Основними джерелами забруднення гідросфери є:

•   стічні води промислових і комунальних підприємств, води рудників, шахт, нафтопромислових підприємств;

•    забруднення радіоактивними відходами, що становлять потенційну небезпеку;

•    викиди водного, залізничного та автомобільного транспорту;

•   змивання міндобрив і отрутохімікатів із сільськогосподарських угідь, стоки з тваринницьких ферм та ін.

Забруднення води поділяються на: хімічні, фізичні, біологічні і теплові.

Хімічне забруднення відбувається при потраплянні у водоймища кислот, лугів, нафтопродуктів, солей важких металів, отрутохімікатів і міндобрив. ГДК шкідливих речовин у воді водоймищ санітарно-побутового водокористування подано у табл. 6.

Особливу небезпеку становить вода, забруднена солями ртуті, свинцю, міді, хрому, кадмію та інших важких металів. Основними постачальниками цих речовин є підприємства целюлозно-паперової промисловості, нафтопереробні підприємства, металургійні і коксохімічні комбінати, тваринницькі комплекси.

Особливо небезпечні синтетичні миючі засоби, наявність їх у воді призводить до інтенсивного розвитку синьо-зелених водоростей, цвітіння води, загибелі флори і фауни.

Кількість хімічних речовин у воді постійно зростає, 1995 року їх зафіксовано вже близько 1000 (959 різновидів). ГДК хімічних речовин у питній воді подано у табл. 7.

Фізичне забруднення води пов'язане зі зміною її фізичних властивостей: прозорості, наявності суспензій, температурного режиму. Суспензії (пісок, частинки глини, радіоактивні речовини) сповільнюють процеси фотосинтезу водяних рослин, забруднюють зябри риб, погіршують смак води.

Біологічне забруднення води відбувається в результаті потрапляння у воду різних видів мікроорганізмів (віруси, грибкові захворювання), більшість з яких небезпечні для людей, тварин і рослин. Серед джерел екологічного забруднення перше місце посідають енергетично-комунальні стоки, а також стоки підприємств мікробіологічної, м'ясо-молочної промисловості і цукрових заводів.

Таблиця 6. ГДК шкідливих речовин у воді водоймищ санітарно-побутового використання.

РЕЧОВИНА	Лімітуючий показник ШКІДЛИВОСТІ	ГДК, мг/л
Мідь,цинк, нікель	Загальносанітарний	0,1
Аміак	Теж	2,0
Хлор активний		0,0
Капролактам		1,0
Тетраетилсвинець	Санітарно-токсилогічний	0,0
Свинець	Теж	0,1
Бензол		0,5
анілін		0,1
Гексахлорбензол		0,05
Нітрати (за азотом)		10,0
Кобальт-60		108КІ/л
Ванадій -48		8х109КІ/л
Стронцій -90		ЗхЮ11КІ/л
Залізо	Органолептичний	0,5
Нафта багатосірчиста	Теж	0,1
Нафта Інша		0,3
Фенол		0,001
Сірководень		1,0
ДДТ (пестицид)		0,2
СПАР		0,5

Теплове забруднення водоймищ пов'язане з викидом у водоймища теплових вод з різних енергетичних установок (ТЕС, АЕС). Передусім це викиди атомних електростанцій, температура яких сягає до 45° С. Теплове забруднення призводить до захворювань і загибелі риби, загнивання водоростей і мікроорганізмів.

Особливу небезпеку біологічне забруднення води становить у місцях масового відпочинку. Сток водних басейнів в Україні не відповідає сучасним вимогам. Основними причинами кризових ситуацій у басейнах ріки Дніпра є: споруди водосховищ, масштабна меліорація, будівництво великих промислових комплексів, значні обсяги водозабору, скиди недоочищених чи погано очищених стічних вод.

Щорічно внаслідок скидання стічних вод у Дніпро та водосховища потрапляє до 500 тис. т азотних, 40 тис. т фосфорних, 20 тис. т калійних сполук,  1 тис. т заліза, 40 т нікелю, 2 т цинку, 1 т міді, 0,5 т хрому.

У водосховищах Дніпра постійно підвищується радіоактивне забруднення, збільшується концентрація заліза, хрому, кобальту, ртуті, свинцю, фенолів та нафтопродуктів, а відтак Дніпро втратив можливість для самоочищення.

Не краще становище й з іншими річками. Наприклад, Десна забруднюється Шостківським хімкомбінатом, підприємствами Чернігова, Сум, Смоленська і Курської АЕС, тваринницькими фермами та дачними ділянками.

Тільки в Україні в Десну зливають 10 млн. кубометрів на рік забруднених і недостатньо очищених стічних вод. Унаслідок цього вода у Десні, яка, ще за спогадами Довженка, була чиста, як сльоза, тепер усе більше нагадує бульйон з амінів, фенолів, органічних кислот, альдегідів, фосфорних хлороорганічних сполук, важких металів. Якість цієї води вже давно не відповідає вимогам нормативів.

Азовське море — зона екологічної катастрофи. У недалекому минулому це море було унікальним. За кількістю різновидів рибних запасів йому не було рівних у світі. Нині води Азовського моря забруднені пестицидами, важкими металами та отрутохімікатами. Екологічна ситуація у басейні Чорного моря не набагато краща. При забрудненні отруйними продуктами внутрішніх водойомищ, морів та океанів небезпечною є не тільки вода, а й риба та інші продукти моря.

Безпрецедентним прикладом небезпеки від забруднення води, що загрожує здоров'ю людини, є так звана хвороба Мінамати. На берегах затоки Мінаматті, на півдні Японії, яка раніше вважалась морським садом завдяки багатству та різноманітності морських організмів, 1956 року вперше виявили раніше невідому хворобу. Вона проявлялась у порушенні слуху, а також у відхиленні у поведінці.

Було виявлено 292 випадки хвороби, з них 62 закінчились смертельно. Лише 1979 року вдалось остаточно довести, що причина хвороби — сполуки метилртуті, які багато років надходили з фабрикиНіппон чиєю" (Японський азот). Отруйні речовини потрапляли з дрібними морськими організмами та дрібною рибою до більш великих риб, яких місцеві жителі виловлювали та використовували для приготування їжі. "

У Дніпрі та водосховищах, у Чорному та Азовському морях є риба, забруднена солями важких металів. До того ж, у Дніпрі вона ще уражена й радіонуклідами.

Якість питної води залежить не лише від ступеня забруднення рік токсичними відходами промисловості та сільського господарства, а й від стану водопровідних станцій і водопроводів. Нині вони не в змозі без удосконалення та використання нових очисних споруд перешкоджати проникненню шкідливих речовин.

Особливо загрозливий стан з водопроводами у Сумській, Луганській, Харківській і Тернопільській областях. Питну воду подають населенню з високим мікробним забрудненням. За даними Міністерства охорони здоров'я, 1994 року неякісна вода стала причиною спалаху гострих кишкових захворювань у 12 областях України.

1995 року кількість захворювань від вживання забрудненої води ще зросла: черевним тифом — на 40,2 відсотка, дизентерією — 72,4 відсотка, гепатитом — на 20 відсотків. Ця ситуація загрожує безпеці України. Сьогодні понад 240 населених пунктів споживає водопровідну воду, фізико-хімічне та бактеріологічне забруднення якої перевищує всі існуючі норми. З кожним днем кількість міст і сіл, які споживають забруднену воду, збільшується.

У першу чергу цей процес пов'язаний із зношенням очисних та каналізаційних споруд. За даними Державного житлово-комунального господарства, цілодобово комунальні каналізації скидають у річки та озера 350 тисяч зовсім неочищених та 4,5 млн. кубометрів недоочищених стоків. У Миколаєві, де вже не один рік спостерігаються спалахи холери, у Бузький лиман цілодобово скидають 60 тис. кубометрів неочищених каналізаційних стоків.

Санітарні служби України постійно ведуть боротьбу за чисту воду. 1994 року закрито 112 об'єктів водопостачання і тимчасово зупинено роботу 1117, 1995-го закрито ще 385 об'єктів. Проте ці заходи не вирішують проблеми: населенню України потрібна чиста вода, а не закриті об'єкти водопостачання.

Київ для господарсько-питного водопостачання використовує 900 тис. кубометрів води на добу, яка надходить з р. Десни, 400 тис. кубометрів дніпровської води і 320 тис. кубометрів з підземних джерел.

Дніпровська та деснянська вода, що надходить на водозабірні станції, має незадовільний бактеріальний стан, забруднена різними хімічними сполуками, радіонуклідами, синтетичними миючими засобами. Тому повністю очистити її від шкідливих домішок неможливо. Проте, за висновком Водоканалу, вода, що надходить до Київського водопроводу, є придатною до вживання.

Для біологічної очистки на Дніпровській та Деснянській водозабірних станціях застосовують зріджений хлор, хлорування та дехлорування. Це призводить до підвищення вмісту хлору у воді, а також до утворення хлорофосу, який дуже шкідливий для організму людини. Той, хто п'є некип'ячену хлоровану воду з крана, збільшує свої шанси захворіти раком сечового міхура (21%) і раком прямої кишки (38%).

За даними Львівського регіонального відділу Дністровського басейнового водогосподарського об'єднання, забруднювачами басейну рік Західний Буг — Вісла є: виробниче об'єднання «Сірка» (м. Шкло); завод «Хімволокно» (м. Сокаль); Львівводоканал та ін. 1996 року загальний скид в області становив 370,3 млн. м3 стоків.

Обсяг недоочищених стоків, що скидалися у природні водні об'єкти 1996 року, порівняно з 1995-м, трохи зменшився. Обсяг неочищених стоків практично не змінився. 1996 року неочищені та недостатньо очищені стоки у поверхневі водойми скидали такі підприємства й організації (за басейнами рік):

Басейн рік Західний Буг - Віслз: ЛВОГТВ «Юність», ВУВКГ, «Львівхімсільгоспмаш», ДП ЛАНТ (м. Львів); ПМК — 185, с. Глиняни; станція Красне Львівської залізниці; Щ ВУВКГ, м. Жовква; ВУВКГ, м. Кам'янка-Бузька; завод «Хімволокно», м. Сокаль; II станція садівництва, с. Неслухів.

Басейн   ріки Дністер: ВУВКГ, м.Турка; ВУВКГ, м. Старий Самбір; ВУВКГ, Дезпромстанція, Агротехсервіс, Дослідницько-експериментальний завод, АТ «Самбірскло», м. Самбір; ВУВКГ, Завод автокранів, машинобудівний завод, м. Дрогобич; Дослідне господарство «Оброшино»; Пивзавод, ВО «Сірка», м. Розділ; ВУВКГ, м. Стрий; Жидачівський сирзавод, ВУВКГ, м. Ходорів; НПО «Синтез», м. Борислав, Комітет з благоустрою курорту Моршин.

Басейн ріки Дніпро: Пониковицький пивзавод; ВУВКГ, м. Радехів.

За даними Волинського центру з гідрометеорології, стан поверхневих вод басейну ріки Західний Буг у пунктах контролю на території Львівської області 1996 року не поліпшився. У пунктах спостереження с. Межиріччя (р. Рата), м. Червонограда (р. Солокія) зафіксовані перевищення ГДК по групі азоту і хімічній страті кисню (ХСК). у пунктах контролю басейну ріки Дністер, що закріплені за Рівненським ЦГМ, якість води залишилась незмінною.

За даними Львівського регіонального відділу комплексного використання природних ресурсів Дністровського басейнового водогосподарського об'єднання, 1995 року вміст радіоцезію-137 у пробах води поверхневих водойм Львівщини не перевищував тимчасово допустимого рівня.

Наведені дані красномовно свідчать про обстановку гідросфери області. Тому населенню нагально рекомендується користуватися побутовими фільтрами, колонками з артезіанською водою й обов'язково кип'ятити перед вживанням водопровідну воду.