1.3. Сучасні уявлення про філософію і методологію науки

3. Сучасні уявлення про філософію і методологію науки

За назвою цього курсу звернемо увагу на деякі аспекти вивчення науки з боку філософії, методології, гносеології та логіки, тобто на філософію, логіку і методологію науки взагалі, й зокрема на філософські проблеми соціально-економічного пізнання. Для цього, передусім, виділимо структурні компоненти філософського знання, а потім знайдемо місце предмета даної дисципліни в системі філософського знання. Внаслідок такого аналізу можна побачити: по-перше, що основні функції філософії відповідають певним галузям філософського знання; по-друге, що в кожній з філософ-
ських дисциплін виявляється власне філософське питання і підхід до його вирішення. Згідно з наведеною табл. 3 існує 14 основних галузей філософського знання, які мають свої специфічні функції, предмет осмислення і власний аспект світоглядної рефлексії.

Онтологія (від грец. όν, όντος — суще) — філософське вчення про буття, місце людини у світі.

Філософська антропологія — вчення про людину як цілісну особистість, стратегію її життєдіяльності.

Гносеологія (від грец. γνώσις — пізнання) — теорія пізнання, вчення про сутність і закони пізнання.

Методологія (від грец. μέθοδος — шлях дослідження, спосіб пізнання) — вчення про методи пізнання і трансформацію світу, сукупність прийомів наукового дослідження.

Праксеологія (від грец. πράξις — справа, діяння) — вчення, що вивчає загальні умови й методи правильної, ефективної та раціональної людської діяльності.

Аксіологія (від грец. άξία — цінність) — вчення про систему цінностей та ідеалів.

Соціальна філософія, філософія історії — система наукового знання про найзагальніші закономірності й тенденції функціонування і розвитку суспільства, цілісного процесу соціального життя.

Таблиця 3

СТРУКТУРА ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ1

Історія філософії — це філософська наука, котра зосереджена на самоосмисленні власного шляху, мети і перспектив розвитку.

Філософія релігії — вчення про релігійну картину світу і відповідні їй принципи поведінки.

Філософська логіка — наука про форми, структури і закони правильного мислення. Вона є інструментом діяльності, засобом для конструювання і досягнення мети, певним етапом на шляху прийняття раціональних рішень, специфічним елементом у струк­турі дій, оцінюванні їхніх результатів і самооцінці.

Етика (від грец. ήθος — звичай) — філософська наука, що вивчає мораль та моральні відносини, норми поведінки людини і соціальних груп.

Естетика (від грец. ασθητικός — чуттєво сприйманий) — філософська наука про прекрасне та його роль у житті суспільства, про загальні закони художнього пізнання дійсності й розвитку мистецтва.

Культурологія, філософія культури (від лат. culture — догляд, освіта, розвиток) — відносно самостійна галузь філософського знання, що вивчає закони і технології регуляції, збереження, відтворення і розвитку людини і суспільства.

Філософія науки (філософські проблеми окремих наук) — це певні теоретичні спеціально-наукові проблеми, для розв’язання яких необхідні філософські інтерпретації. Наявність філософських проблем спеціальних наук приводить до висновку, що філософське знання, з одного боку, належить до фундаментального типу знання, спрямованого на розробку світоглядних категорій, принципів, законів, на розвиток філософської теорії, а з іншого боку, воно спрямоване на осмислення теоретичних проблем гуманітарного, природничого, технічного й економічного знання. Водночас слід визнати, що не існує жодної частини структури філософського знання, яка б не мала якого-небудь відношення до предмета дисципліни «Філософська методологія наукового пізнання». Але, як бачимо з табл. 5, найбільш органічно пов’язані з філософією науки логіка, методологія, гносеологія, аксіологія, праксеологія.