Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.3.5. ПРОСТОРОВЕ І КІЛЬКІСНЕ РОЗМІЩЕННЯ РОСЛИН

Під просторовим розміщенням рослин в посіві розуміють спосіб сівби, під кількісним— норму висіву. Ці два поняття розглядаються у тісній взаємодії. Правильне просторове і кількісне розміщення рослин на площі — необхідна умова реалізації сортових (гібридних) особливостей культури.

На посівах важливо дотримуватись відповідності між густотою рослин і рівнем мінерального живлення. Так, досліди М. А. Ільчен-ка (під керівництвом О. І. Зінченка) з кукурудзою на зерно показа­ли, що загущення посіву з 35 до 65 — 70 тис. рослин на 1 га без вне­сення добрив не впливало на рівень урожайності культури. Перева­ги загущення виявились лише при підвищенні фону мінерального живлення рослин. Це підтверджується даними П. О. Дмитренка, К. П. Афендулова, М. Л. Колобової, П. І. Витриховського, О. С. Ма-сельського та ін.

Для збільшення густоти стеблостою і водночас оптимізації площі живлення буває доцільним звуження міжрядь. Так, дослідження кафедри рослинництва Уманської ДАА (О. І. Зінченко) показали, що можна вирощувати в Лісостепу кукурудзу середньоранніх гібри­дів на силос і на зерно з міжряддям 45 см замість 70 см. При такому звуженні міжрядь і густоті стеблостою 120 — 140 тис./га отримували повноцінні качани. У таких посівах різко зменшується проникання світла на поверхню ґрунту, тому забур'яненість поля зменшується, спрощується і здешевлюється догляд за рослинами. Для кращого затінення поверхні ґрунту певне значення має і підбір гібридів, ли­стя в яких орієнтоване в міжряддя.

Спосіб сівби і густота посіву залежать від морфологічних особли­востей сортів, тривалості періоду їх вегетації. Так, ранньостиглі сор­ти й гібриди кукурудзи, соняшнику, сої та інших культур, які роз­вивають меншу вегетативну масу, сіють густіше, а пізньостиглі — розріджено.

Велике значення має також будова листкової поверхні. Сорти пшениці і гібриди кукурудзи з еректоїдним листям краще пропус­кають світло. Їх густоту збільшують.

Якщо раніше навіть ранньостиглі гібриди кукурудзи вирощува­ли з густотою 40 — 45 тис. рослин на 1 га, то тепер є можливість за­гущувати посіви до 80 — 100 тис. рослин і за умови достатнього жив­лення та зволоження мати по 100 ц/га і більше зерна. Те саме стосу­ється пшениці з еректоїдним листям. Зокрема, напівкарликові і ка­рликові сорти пшениці з еректоїдним листям мають 650 — 700 коло­сів на 1 м2, що дає змогу збирати по 80 - 100 ц/га і більше зерна. Наприклад, у КСП «Деньгівський» Золотоніського району Черка­ської області в 1993 р. на площі 120 га зібрали по 107 ц/га озимої пшениці сорту Альбатрос одеський. Кількість колосів на 1 м2 стано­вила 660 — 700 шт. При цьому мали добре виповнене колосся і ваго­вите зерно (маса 1000 зерен — 46-48 г). За таких умов маса зерна з одного колоса становить 1,6 — 2 г.

Строки сівби. Серед польових культур є озимі, ранні і пізні ярі, літні проміжні посіви, відповідно існують і різні строки сівби: осінні, весняні, літні, які залежно від виду і сорту культури можуть бути ранньо-, середньо- і пізньоосінніми (весняними, літніми). Крім того, деякі культури можна висівати в різні строки — рано або пізно на­весні, влітку, в літньо-сінній період. Це люцерна і еспарцет, злакові багаторічні трави — вівсяниця (костриця) лучна, грястиця збірна та інші, ріпак, редька олійна, кукурудза на зелений корм. Проте для більшості культур, особливо зернових і технічних, велике значення має дотримування строків сівби. Від цього залежать їх ріст, розви­ток,   ураження   хворобами,   шкідниками,   засміченість   посівів бур'янами. Наприклад, надто ранні посіви озимої пшениці перерос­тають восени, більше ушкоджуються хворобами і шкідниками. Те саме спостерігається при запізненні із сівбою ранніх ярих — ячме­ню, вівса, гороху та інших культур. Водночас строки сівби кукуру­дзи, сої, соняшнику, суданської трави, люцерни, еспарцету, редьки олійної, ріпаку озимого менше впливають на їх ураження хвороба­ми і шкідниками.

Способи сівби. Розрізняють звичайний рядковий спосіб сівби з міжряддям 15 — 18 — 20 — 22 см, вузькорядний з міжряддям 7,5 — 12 см, перехресний, діагонально-перехресний, широкорядний, гніздовий, квадратно-гніздовий, пунктирний (точний), безрядковий, розосере­джений (сівба з надвузькими міжряддями, наприклад, 5 см), стріч­ковий, смуговий.

Звичайним рядковим способом висівають озимі і ярі зернові — пшеницю, жито, тритикале, ячмінь, овес, горох, чину, просо, гречку та ін.; широкорядним— просапні — кукурудзу на зерно і силос, ча­сто і на зелений корм, цукрові та кормові буряки, соняшник, гречку, сою, просо, сорго, насінники трав, баштанні культури та ін.

Гніздову сівбу нині застосовують мало. Раніше цим способом ви­рощували кукурудзу, соняшник, цукрові буряки. При гніздовій сівбі на певній відстані висівають по 3 — 4 насінини кукурудзи, соняшни­ку, гарбузів, кавунів. Гнізда можуть розміщуватись квадратами (30 х 30, 45 х 45, 70 х 70, 210 х 210) або прямокутно (30 х 45, 45 х 70, 70 х 140).

Просапні можна висівати діагонально-гніздовим способом. Пло­щу при такому способі сівби обробляють по діагоналі. Цей спосіб ви­користовується обмежено, як і взагалі гніздові посіви.

Безрядкову сівбу в рільництві також ще мало застосовують. У по­льових умовах для одержання дружних сходів важливо висіяти насіння в ущільнений ґрунт, щоб створити кращі умови вологоза-безпечення для його проростання. При безрядковій сівбі цього важ­че досягти, тому цей спосіб сівби застосовують переважно в овочів­ництві.

Точну пунктирну сівбу проводять сівалками точного висівання. Такий спосіб сівби дає змогу економити насіння і дещо підвищити врожайність. Він має переваги порівняно із звичайним нерівномір­ним при густоті до 1 — 1,5 млн шт. насіння на 1 га і мінімальній ши­рині міжрядь. При загущенні посіву або при розширенні міжрядь підвищується і коефіцієнт варіації відстаней між рослинами. Тому стосовно зернових (пшениці, ячменю, жита) він не має переваг пе­ред звичайним рядковим.

Точне висівання коренеплодів з розрахунку на кінцеву густоту вимагає необхідної кількості пестицидів для боротьби з шкідника­ми, хворобами і бур'янами. Це стосується і кукурудзи, соняшнику, сої та інших культур.

Розосереджена сівба може бути суцільнобезрядкова, надвузько-рядна, рядкова або широкорядна, насіння в рядку розосереджено у вигляді смуги шириною 5 — 10 см. Цим способом можна висівати зернові і зернобобові, гречку, льон, кормові трави, змішані посіви та інші культури. Розосереджена сівба дає змогу оптимізувати площу живлення у співвідношенні 1:3, 1 : 2 і 1 : 1. Даний спосіб сівби ви­вчався на кафедрах рослинництва Національного аграрного універ­ситету і Харківського аграрного університету (М. А. Бобро, Г. А. Мак-симчук), Застосовуючи його, можна, наприклад, підвищити вро­жайність пшениці на 6 — 8 ц/га. На кафедрах зазначених вузів роз­роблено конструкції спеціальних сошників, які можна використову­вати на серійних зернових і зернотрав'яних сівалках.

Стрічковий спосіб сівби. При широкорядній сівбі (з міжряддям 45, 60, 90, 110 см та ін.) іноді замість одного рядка насіння висіва­ють стрічками по 2 — 3 рядки з відстанню між рядками в стрічці 7,5; 15; 20 см. Застосовують його переважно при вирощуванні проса, гречки, сої, в сумісних посівах на корм, наприклад, суміші кукуру­дзи із суданською травою, соєю, потрійних сумішей. Зокрема, при вирощуванні кукурудзи із суданською травою та соєю (ріпаком, бур­куном, конюшиною) на відстані 5 — 7,5 см від рядка висівають ком­поненти сумішей. Це автономізує їх початковий ріст, сприяє кращо­му росту й розвитку компонентів, підвищує врожайність суміші і якість корму.

Смуговий спосіб сівби при вирощуванні польових культур засто­совують рідко. Він поширений в овочівництві при вирощуванні морк­ви, цибулі та інших культур. У смузі 5 — 7 до 20 см завширшки без-рядковим способом вирощують овочеві культури. У виробництві є приклади застосування його і при вирощуванні польових культур — гречки, сумішей кукурудзи з соєю. Для цього використовують пере­обладнану овочеву сівалку, сошники якої дають змогу висівати гре­чку, просо, суміші кукурудзи із соєю на силос і зелений корм смуга­ми шириною 5 — 6 см. Такий смугово-розосереджений спосіб сівби забезпечує добре загортання насіння, краще розміщення рослин порівняно із звичайним широкорядним способом.

Норми висіву. Оптимальна густота посіву, достатня кількість поживних речовин, вологи, світла й тепла сприяють утворенню оп­тимальної для даного виду і сорту польової культури листкової по­верхні. Вважається, що посіви зернових і зернофуражних (пшениці, кукурудзи, сорго, ячменю), гороху, картоплі, гарбузів та інших культур повинні мати листкову поверхню близько 45 — 60 тис. м2/га. При меншій або більшій площі листя погіршуються умови фотосин­тезу посіву. Мала площа асиміляційної поверхні не лише знижує продуктивність фотосинтезу, а й через те, що значна частина світ­лового потоку проникає на поверхню ґрунту, призводить до небажа­ного підвищення температури ґрунту і повітря в посіві. Внаслідок цього зростають фізичне випаровування вологи з ґрунту і її транспі­рація. Потрапляння світла на ґрунт також сприяє росту бур'янів. За надмірної площі листків частина їх у нижніх ярусах затінюється і не бере участі у фотосинтезі, значна кількість поживних речовин і вологи витрачається на створення листкової маси, а отже, знижу­ється врожай зерна, коренів, бульб тощо. У надмірно затінених по­сівах кукурудзи погано утворюються качани.

Задовільні показники чистої продуктивності фотосинтезу в посівах озимих і ярих зернових, кукурудзи на зерно, цукрових і кормових бу­ряків, картоплі та інших культур — 3-4, добрі 4-6, дуже добрі — понад 6 г сухої речовини на 1 м2 площі листків за добу.

Для забезпечення вказаних площі листкової поверхні та чистої продуктивності фотосинтезу густота стеблостою залежно від сорту (гібриду) пшениці, ячменю, жита має становити 4,5 — 7 млн генера­тивних стебел на 1 га; гороху 1,0-1,2; сої 0,6-0,8; кукурудзи на зерно в Лісостепу і на Поліссі 60 - 80, на силос 80 - 100; в Степу без зрошення — відповідно 40 — 60, 60 — 70 тис. стебел на 1 га; картоплі 50 — 70 тис. кущів, цукрових буряків 90 — 110 тис., соняшнику 60 — 70; гарбузів 25 - 30 тис. рослин на 1 га.

Листя рослин, вирощуваних на зелений корм, є найбільш цінною частиною. Тому в посівах на корм бажано збільшувати облистне-ність рослин, підвищувати частку листя в урожаї зеленої маси. В загущених посівах трав і кукурудзи маса листя і листкова по­верхня за достатнього рівня живлення значно збільшуються. Так, у посівах кукурудзи на зелений корм з густотою стояння рослин 250 — 300 тис./га площа листкової поверхні досягає 70 — 90 тис. м2/га, а частка листя в масі врожаю — 43 — 54 %. У таких загущених посі­вах спостерігаються високі темпи наростання вегетативної маси: за 55 — 60 днів вегетації вже у фазах 11 — 12 листків та цвітіння можна отримати 500 — 560 ц/га легкоперетравної зеленої маси кукурудзи на корм, яка містить 86— 119 ц/га сухої речовини (табл. 6). Це від­повідає такій самій кількості кормових одиниць (1 кг сухої речовини зеленої маси кукурудзи у фазі викидання суцвіть — молочна стиг­лість містить близько однієї кормової одиниці. При звичайній густо­ті 60 — 80 тис./га такий вихід зеленої маси маємо через 90 — 110 днів).

У загущених посівах на корм показники чистої продуктивності фотосинтезу звичайно нижчі порівняно з показниками на посівах на зерно, тому в них більшого значення набуває накопичення сухої речовини не на 1 м2 листкової поверхні, а на 1 м2 площі посіву. За цим показником загущені посіви кукурудзи, жита, вико-жита, пше­ниці, ярих ранніх кормосумішей, що складаються з 3 — 4 і більше компонентів, гороху та інших культур переважають посіви на зерно.

Для забезпечення запланованої густоти посіву (рослин чи стебел) враховують не лише посівну придатність насіння, а й польову схо­жість у конкретних умовах поля, а також випадання рослин у про­цесі вегетації.

Польову схожість визначають у середньому за кілька років спо­стережень у господарстві. Вона залежить від вологи, температури, механічного складу ґрунту, якості підготовки площі, фракції насін­ня. У зв'язку з цим при механічному формуванні густоти посівів цукрових і кормових буряків подвійної і навіть потрійної посівної норми насіння може бути недостатньо. Все це визначають в конкре­тних умовах. Зважають на механічний склад ґрунту, можливість утворення на ньому ґрунтової кірки, потенційну забур'яненість по­ля, наявність у ґрунті шкідників тощо. На посівах коренеплодів, крім того, доводиться поєднувати формування посівів з боротьбою зі сходами бур'янів. Тому доцільніше висівати не дві, а дві з полови­ною — три посівні норми насіння. Так, у виробничих умовах нерідко висівають 16 — 18 (до 22 — 24) одноросткових та 14 — 16 багаторост­кових насінин буряків на 1 м довжини рядка при міжрядді 45 см. У рядку в кінцевому підсумку потрібно залишати 5 — 6 рослин на 1 м його довжини. Якщо культуру планують вирощувати за екологічно чистою технологією, слід збільшити норму висіву з розрахунку на механічний обробіток — боронування і міжрядні розпушування. На таких посівах кукурудзи, соняшнику, сої, гороху збільшують норму висіву на 35 — 40 %.

Норму висіву насіння (Hв, кг/га) кукурудзи, соняшнику, сої, го­роху, люпину та інших культур визначають за формулою

Нв=ДМ/КР,

6. Залежність продуктивності посівів кукурудзи на корм від густоти стеблостою і способу сівби, ц/га (за О. І. Зінченком)

 

Густота

Фаза

стебло-

:

1 — 12 листків

 

цвітіння

стою, тис. рослин на 1 га

Зелена маса

Суха ре­човина

Перетрав­ний проте­їн

Зелена маса

Суха ре­човина

Перетрав­ний проте­їн

 

 

Посів з міжряддям 15 см

 

 

200

261

33

2,16

304

62

2,91

250

330

48

2,10

380

78

3,66

300

365

53

2,16

408

83

3,90

400

383

63

3,14

429

86

4,04

500

507

80

3,70

539

114

5,36

600

547

87

3,86

565

119

5,38

 

 

Посів з міжряддям 45 см

 

 

100

263

39

2,96

271

56

3,36

150

299

42

3,00

319

63

3,78

200

320

43

2,84

345

71

4,26

250

348

52

3,28

399

79

4,75

300

408

67

4,00

455

93

5,68

400

425

65

4,05

485

99

5,94

де Д— кількість насіння з урахуванням зрідження при механічно­му догляді, млн шт. на 1 га; М— маса 1000 насінин, г; К— посівна придатність насіння, %; Р— польова схожість, %.

Глибина загортання насіння. У районах достатнього зволоження глибина загортання насіння може бути на 1 — 2 см меншою за гли­бину передпосівної культивації (у південних районах ця різниця має бути мінімальною). Крім того, на більшості площ потрібно про­водити післяпосівне коткування, а для дрібнонасінних культур час­то ще й допосівне (багаторічні трави, кормові й цукрові буряки). Ко­ткування треба робити і при надранній сівбі кукурудзи інкрустова­ним насінням на глибину 2,5 — 3,5 см. Передпосівне коткування за­безпечує неглибоке загортання насіння.

Середня глибина загортання насіння ячменю, пшениці, кукуру­дзи, соняшнику, гороху, чини, сої та інших культур при висіванні в оптимальні строки в достатньо вологий ґрунт становить 5 — 7 см. Насіння трав, а також льону загортають на 1,5 — 2 см, цукрових бу­ряків — на 3 — 4 см. За умов достатнього зволоження все насіння слід загортати якомога мілкіше. Це забезпечує ранні сходи і міцні­шу первинну кореневу систему, що посилює початковий ріст рослин.