1.3.8. Шляхи реалізації антропосоціального підходу до управління процесом формування гармонійної сім'ї

Оскільки основна життєдіяльність людини

здійснюється в сім'ї, проблема самореалізації людини в цій специфічній соціальній організації та державному осередку суспільства винятково важлива. На жаль, досі існує думка, що процес формування сім'ї і укладання шлюбів є виключно інтимною справою двох (максимум з прилученням батьків).

Водночас велика кількість розлучень через відсутність порозумін­ня або розбіжність характерів подружжя, зростаюча кількість оголо­шень про пошуки партнерів для сімейного життя і фірм з надання шлюбних послуг свідчать про назрілу необхідність шукати нові шля­хи гармонізації сімейних стосунків. Йдеться про те, що саме гармонійні сімейні стосунки є гарантом самореалізації особистості поза трудо­вою діяльністю.

Державне регулювання у сфері формування гармонійних сімей­них стосунків полягає в тому, щоб допомагати людям укладати шлюби на основі психологічної сумісності характерів, сумісності інтелектуально-духовних сфер, біосоціальної сумісності (соціотипів) тощо, створюючи можливості для їх інформаційного забезпечення.

Отже, йдеться, по суті, про добір персоналу у специфічну соціальну організацію, де на першому етапі є дві головні взаємодіючі особи — він і вона (з подальшим підключенням родичів, здатних вплинути на взаємодію цих осіб). Питання полягає в тому, як глибоко можна ви­явити особисті якості, риси характеру партнерів, які бажають створи­ти сім'ю, і виробити технологію їхньої сумісності. Починати вироб­лення цієї технології в системі освіти можна вже з дошкільних закла­дів. Наприклад, відомо, що два явно виражених лідери, риси лідерства у яких виявлялися ще в дитинстві, не зможуть створити в сім'ї сис­тему гармонійних стосунків, навіть якщо в них виникло кохання типу "ерос" як найпалкіше почуття. Багато відомо й про інші види суміс­ності (наприклад, соціотипів).

Отже, сім'я є одним з важливих напрямів формування громадянсь­кого суспільства з точки зору надання допомоги людині як особистості самореалізуватися у такому ключовому осередку його життєдіяльності.