1.3.9.1. ЗМІШАНІ, СУМІСНІ ТА УЩІЛЬНЕНІ ПОСІВИ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР

У світовому рослинництві й кормовиробництві сумісне вирощу­вання польових культур застосовується досить давно — у Китаї, Ін­дії, Єгипті, а пізніше — в античному Римі, Візантії, середньовічній Європі та слов'янських городищах. Ідею спільного вирощування рослин людина взяла з природи, де, як відомо, трав'яна й деревна рослинність росте найчастіше у вигляді рослинних угруповань — фітоценозів, які краще пристосовані до умов місцевості, де вони рос­туть. На відміну від багаторічних рослинних угруповань, рослинні угруповання, створені людиною, прийнято називати агрофітоценозами, або агроценозами. Це поєднання різних родин, видів і сортів рослин є більш випадковим. Помилки при доборі компонентів сумі­шей як багаторічних, так і однорічних польових культур відразу позначаються на результатах (знижуються приріст зеленої маси, урожайність і якість корму). Виправити ці помилки інколи буває важко або неможливо. Тому потрібний особливо ретельний підхід до прогнозування взаємодії компонентів суміші, який вимагає знання біології та екології однорічних і багаторічних рослин. Слід врахову­вати динаміку росту й розвитку їх. При вдалому доборі рослин, до­статньому зволоженні і забезпеченні поживними речовинами про­дуктивність сумішей не лише не поступається перед продуктивністю одновидових посівів, а й часто перевищує її.

Основна мета змішаних посівів у рослинництві — підвищення врожайності і якості отриманої продукції, у кормовиробництві — передусім підвищення якості кормів, оскільки врожайність кормо-сумішей, особливо однорічних культур, не завжди перевищує вро­жайність одновидових посівів. Проте, якщо навіть урожайність су­міші деякою мірою поступається урожайності одновидових посівів, то виграш у якості (зокрема щодо вмісту протеїну в кормі) виправ­довує застосування кормосуміші.

Часто плутають поняття «змішані», «сумісні» та «ущільнені» посі­ви. Власне, всі ці посіви є змішаними, але відрізняються один від одного кількісним і просторовим розміщенням рослин.

На основі узагальнення та існуючих підходів до теорії цього пи­тання і власного опрацювання його (О. І. Зінченко, 1994) розробле­но таку класифікацію змішаних посівів, зокрема, однорічних куль­тур:

•   змішані — посіви двох і більше культур на корм чи зерно­
фураж, які висівають одночасно або в різні строки неповними нор­
мами в одному рядку або черезрядно і збирають в одну транспортну
місткість. Наприклад, вика з вівсом, горох з вівсом, вика + горох + овес,
вика + горох + ріпак + овес, кукурудза звичайної рядкової сівби з
ріпаком, кукурудза з ріпаком і вівсом, кукурудза з бобовими — соєю,
буркуном та ін., конюшина однорічна з райграсом однорічним, бур­
кун однорічний з вівсом, ячмінь з горохом на зерно та ін.;

•   сумісні — посіви двох або кількох культур на корм чи зерно­
фураж, висіяних одночасно або в різні строки автономно — стрічка­
ми або смугами, які збирають одночасно в одну транспортну міст­
кість або окремо. Наприклад, смугові посіви кукурудзи з горохом
або ярою викою на зелений корм, смугові посіви кукурудзи з соєю на
зерно, посіви кукурудзи з соєю, буркуном, люпином за схемою 2-3
рядки кукурудзи, 2 — 3 рядки бобових та ін.;

•   змішані й сумісні одновидові посіви різних сортів або гібридів;
бленди— посіви на зелений корм і силос різних за тривалістю веге­
таційного періоду сортів або гібридів однієї культури. Через поєд-

нання сортів (гібридів) з різною висотою рослин ці посіви мають ви­гляд зрізаного конуса або піраміди (звідси назва — бленди). На та­ких посівах збільшується строк збирання, поліпшуються поїдання рослин тваринами, якість, придатність зеленої маси для силосуван­ня, а інколи збільшується урожайність. Бленди можна застосовува­ти в посівах кукурудзи й сорго на силос для поліпшення якості си­лосної маси і в зеленому конвеєрі для подовження строку викорис­тання посіву культури.

Крім перелічених груп виділяють також змішані посіви:

* ущільнені — посіви двох або кількох культур, з них основну
культуру висівають повною нормою, а в її міжряддях або рядках —
одну—дві культури, які ущільнюють посів, одночасно з основною
культурою або в різні строки. Збирають культури як одночасно в
одну транспортну місткість, так і в різні місткості і строки (кукуру­
дза на зерно і силос з гарбузами, кабачками; кукурудза на зерно з
квасолею; кукурудза з соєю, бобами, буркуном та іншими культура­
ми на силос);

• підсівні— посіви культур або сумішей на корм і силос з підсів­
ною (підсівними) культурою, яка завдяки післяукісному відростан­
ню дає додатково 1-2 укоси (суміш вики або гороху і вівса з підсі­
ванням райграсу однорічного; кукурудза на зелений корм з підсія­
ною суданською травою або буркуном дворічним). Для підсівання
(раніше їх називали вставними) можна використати коренеплід­
ні — моркву, ріпу-стернянку, брукву, турнепс під ранні ярі суміші,
кукурудзу на зелений корм та ін.

Змішані, сумісні, підсівні й ущільнені посіви з одночасним зби­ранням компонентів використовують широко, а ущільнені з окре­мим збиранням (наприклад, кукурудзи на зерно і силос з гарбузами та квасолею) — недостатньо. Основна причина цього в тому, що не­має машин і пристроїв для їх окремого збирання. Проте незважаю­чи на це, в 1987 - 1990 рр. деякі господарства Черкаської області (Драбівського і Христинівського районів) відновили практику ущі­льнених посівів гарбузів по кукурудзі на силос і зерно, висіваючи дрібноплідні сорти гарбузів, які під час збирання кукурудзи менше пошкоджуються. Щоправда, плоди гарбузів навантажують вручну, хоча є можливість механізувати цю роботу, застосувавши, напри­клад, фронтальний пристрій для збирання плодів з наступним на­вантаженням їх переобладнаними навантажувачами буряків. На Кубані, наприклад, для цього використовують спеціально обладна­ний зерновий комбайн.

Добре зарекомендували себе кущові форми гарбузів. При їх ви­рощуванні можна проводити міжрядні розпушування аж до фази розвитку кукурудзи 10 — 12 листків. У зазначених вище дослідах при одержанні до 200 ц/га гарбузів урожайність зерна кукурудзи зменшувалася лише на 3 — 4 ц/га.

Отже, при вдалому доборі ущільнювачів основної культури її врожай змінюється незначно. Досліди М. І. Дяченка, проведені в зерно-трав'яній сівозміні, показали, що ущільнені посіви гарбузів добре затінюють ґрунт, зменшуючи кількість бур'янів у міжряддях і фізичне випаровування вологи з поверхні ґрунту.

Слід зазначити, що ущільнюючі культури, як і підсівні, є проміж­ними: перші — на площі, другі — в часі.

Принципи складання сумішей. Склад сумішей і норми висіву компонентів слід уточнювати на місцях, враховуючи зональні та регіональні рекомендації.

При доборі культур для однорічних сумішей так само, як і бага­торічних, враховують взаємодію компонентів стеблостою. Так, у разі висівання кукурудзи з горохом, чиною, викою ярою і озимою різко погіршується ріст кукурудзи, а з соєю, бобами, буркуном, люпином білим вона добре розвивається. Такі суміші при достатньому зволо­женні і на поливах не поступаються за виходом зеленої маси з 1 га і навіть переважають одновидові посіви кукурудзи. На відміну від кукурудзи і суданської трави, овес і ячмінь добре ростуть з горохом, чиною, викою озимою і ярою.

Приклади несприятливого взаємовпливу бобових і злакових та інших культур спостерігаються вже у фазі проростків. Якщо проро­щувати насіння гороху, вики озимої і ярої з кукурудзою, то довжина проростків кукурудзи буде значно меншою, ніж у насіння, яке про­рощується окремо. Аналогічне спостерігається при спільному про­рощуванні насіння вики й гороху з суданською травою і сорго. Овес і ячмінь проростають однаково як з бобовими, так і без них.

Отже, взаємовплив рослин в агроценозі багато в чому залежить і від кореневих виділень рослин — компонентів сумішей.

Орієнтовно можна рекомендувати такі принципи складання су­мішей однорічних трав і кормосумішей:

•   в однорічних траво- і кормосумішах, на відміну від багаторіч­
них, не повинно бути видів у рецесивному (полеглому, пригнічено­
му, зі сповільненим ростом) стані. Це знижує загальну продуктив­
ність суміші, якість корму і має бути виключено при складанні су­
міші; взаємовплив рослин кращий у тих варіантах, де збігаються в
часі ріст і розвиток рослин-компонентів;

•   слід ураховувати алелопатичну взаємодію компонентів суміші,
спричинену кореневими виділеннями (колінами). Через це можливе
погіршення росту одного або кількох компонентів суміші. Оскільки
зазначений взаємовплив виявляється вже у фазі проростків, слід
перевіряти сумісність рослин у суміші. При виявленні негативного
впливу одного виду на інший доцільно автономно розміщувати
культури, висіваючи їх окремими стрічками або смугами;

•   при доборі компонентів суміші треба враховувати біологічні й
екологічні особливості не тільки видів, а й сортів. Так, сівба низькорослих сортів сої у суміші з кукурудзою на силос не дає бажаних ре­зультатів, разом з тим при вирощуванні їх на зерно в одновидовому посіві можна мати високий врожай;

• треба створити щільний покрив стеблостою по всій його висоті. При складанні сумішей, компоненти яких розміщуються у різних ярусах стеблостою, слід враховувати тіньовитривалість рослин ни­жнього ярусу. В широкорядних посівах з міжряддями 70 см це має менше значення. Проте в міру звуження міжрядь роль світлового фактора для рослин нижнього ярусу в посіві зростає. Більш тіньови­тривалі боби, горох, люпин білий, вика яра, ріпак, буркун, соя укіс­них сортів, менше — щириця біла, окремі види мальви, вика озима (в разі висівання з ранньостиглими сортами жита) та ін.

Порядок складання сумішей. Для кормосумішей добирають ком­поненти згідно із зональними рекомендаціями, визначають вміст їх у суміші у відсотках і норму висіву в чистому вигляді, переводять її у масову і роблять поправку на посівну придатність насіння. Потім розраховують норму висіву компонентів з урахуванням вмісту їх у суміші у відсотках.