1.3.Резюме

Чи можливо взагалі побудувати громадянське суспільство в Україні як типовій східнослов'янській країні незалеж-

но від її орієнтації на Захід, Схід, Північ або Південь? Відповісти можна і так і ні.

Ні, якщо йти старим шляхом спроб і помилок, без урахування нашої ментальності, вибираючи орієнтацію на Європу або Азію, водночас не спираючись на наукову базу теорії доцільної діяльності (що супере­чить нашому сприйняттю подій на взірець "якось воно буде" і правово­му нігілізму, який випливає звідси) і не усвідомлюючи, що людські ре­сурси — це єдине джерело, підвищивши коефіцієнт використання та якості якого можна ефективно розбудувати соціальне (громадянське) суспільство з розвиненою економікою.

На жаль, нині можновладці не усвідомлюють цього через недо­статню спрямованість на пошук нових шляхів (через низький рівень патріотичності і слабке прагнення зробити Україну високорозвине-ною державою). Україні потрібний не тільки лідер — харизматична особистість, а й керована ним група (партія) однодумців, здатних об'єд­нати зусилля вчених-управлінців, взяти владу і раціонально розпоря­дитися нею, реалізуючи новий управлінський курс. Саме такий курс, втіливши національну ідею розбудови громадянського суспіль­ства в Україні, може консолідувати український народ. Консолідува­ти не навколо фікції єдиної мови, а навколо реальних шляхів форму­вання високоефективної економіки та високої духовної слов'янської культури, поки ще збереженої в національній свідомості більшості народу, який нині бідує (на відміну від торгово-корумпованого шару населення).

У такому разі є шанс, пройшовши еволюційним шляхом ще одне п'ятиріччя (у тому числі завдяки можливому оголошенню надзвичай­ного економічного стану), реально одержати перші результати побу­дови соціального суспільства для людини, а не тільки для олігархічно­го прошарку, інтереси якого далекі від інтересів більшості населення країни.