Бібліотека Букліб працює за підтримки агентства Magistr.ua

1.4. ДЖЕРЕЛА і ПРИМІТКИ

ДЖЕРЕЛА і ПРИМІТКИ

1          Назва як одного, так і другого етносу є доволі умовною, оскільки в тогочасних дже­
релах етноніми були іншими й до того ж багатоваріантними та нестійкими в часі. Наприклад,
предків сучасних українців на початку раннього Нового часу у вітчизняних і зарубіжних дже­
релах називали "руськими", "русинами", "черкасами", "козаками" і навіть "білорусами".
Крім того, широко побутувала практика регіональної ідентифікації, яка підмінювала іденти­
фікацію етнічну. Така ж приблизно картина спостерігалась і у відношенні до назви та самона­
зви тогочасного мешканця Московської/Руської держави.

2          Див. : Брехуненко В. А. Стосунки українського козацтва з Доном в XVI —сере­
дині XVII ст. —Київ-Запоріжжя, 1998. — С. 74—82.

3          Див.: Лей 'явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. —Чернігів, 1996. — С. 60.
4Див.: Запис в Посольському приказі про прийом в Москві посланців запорозького

гетьмана П. Сагайдачного, які повідомили про бажання Війська Запорозького служити російському урядові (1620 p., лютого 26). — Российский государственньїй архив древ-них актов (далее — РГАДА), ф. 124, 1620 p., б/н., л. 1—5; Воссоединение Украиньї с Россией: Документьі и материальї в трех томах. — Т. 1. — М., 1953. — С. З—5; Доку­менти російських архівів з історії України. — Т. 1. — Львів, 1991. — С. 246—247.

5          Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 1. — С. 3.

6          Цит. за: Неп 'явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. — С. 60.

7          Див.: Чолобитна калузького духовенства і посадських людей з викладом подро­
биць штурму Калуги військом гетьмана П.  Сагайдачного (червень  1619 p.). —
РГАДА, ф. 210, Столбцьі Владимирского стола, столбец 7, л. 98—99. Ілюстраціями
певних тенденцій розвитку взаємин українського козацтва з російською владою мо­
жуть служити також: Допит запорозьких козаків, узятих в полон під Олонцем, про по­
ходи   на   російські   міста   (1614   p.,   травень).      РГАДА    ф.   210,   Столбцьі
"Дополнительного" отдела, столб. 8,столб. 2, л. 14,15,22, ЗО, 35; або ж — Грамота ца­
ря Михайла Федоровича кримському хану Джанібек-Гірею про розгром військом кня­
зя І. Ф. Хованського "черкас", які прийшли на заклик польського короля і грабували
надорозівКримпослівіпосланців(1617р.,червень). — РГАДА,ф. 123,оп. 1, 1617р.,
дело 2, л. 1—3 тощо.

8          Сас П. Дипломатичні відвідини запорожцями Москви у 1620 р. // Україна та Ро­
сія на порозі Нового часу: ключові проблеми політичних та соціокультурних взаємин
/ Збірник наукових праць (готується до друку).

9          Грушевський М. С. Історія України-Руси. —Т. 7. —К. : Наукова думка, 1995. —
С. 386.

10        Див.: Kohut Z. The Question of Russo-Ukrainian Unity and Ukrainian Distinctive-
ness in Early Modern Ukrainian Thought and Culture (готується до друку в CIUS PRESS).

11        Див.: TazbirJ. A State Without Stakes: Polish Religious Toleration in the Sixteenth and Sev­
enteenth Centuries (New York, 1973); Weintraub W. Tolerance and Intolerance in Old Poland, in:
Canadian Slavonic Papers 13, № 1 (1971), Pp. 21—44.

12        Kohut Z. The Question of Russo-Ukrainian Unity and Ukrainian Distinctiveness in
Early Modern Ukrainian Thought and Culture.

13        Див.: FrickD. Meletij Smotryc'kyj (Cambrdge, MA, 1995), Pp. 232—234.

14        Див.:  Piochij S.  Miicdzy  Rusi№  a Sarmacja:  "unarodowienie" Kozaczyzny
ukraicskiej w XVII—XVIII w. // MiKdzy sob№: Szkice historyczne polsko-ukrainskie. —
Lublin, 2000. — S.161—162.

15        Наприклад див.: Лист Перемишльського єпископа Ісайї Копинського патріарху
Філарету про переслідування православної релігії в Україні і про відправлення ним до
Москви монаха Лубенського Мгарського монастиря Гедеона 1622 p., грудня 4. —
РГАДА, ф. 124, оп. 1, 1622 p., дело 1, л. 6—7; Чо­
лобитна Київського митрополита Іова Борецького царю Михайлові Федоровичу з про­
ханням надати підтримку православному населенню в Україні в його боротьбі з унією і
католицизмом 1624 p., серпня 24. —РГАДА, ф. 124, 1624 p., дело 2, л. 1—2. Лист Київ­
ського православного братства думному дяку І. Т. Грамотіну про клопотання перед ца­
рем стосовно виділення коштів на побудову церкви 1625 p., квітня 10. — РГАДА, ф. 124, 1625 p., дело 2, л. 1—9; Лист членів Київського православного братства царю Михайлові Федоровичу з проханням про грошову субсидію на утримання церкви і братської школи в Києві 1626 p., січня 17. —РГАДА, ф. 124, оп. З, дело 16, л. 1—2; Лист Львівського єпископа Ієремії Тисаровського і ігумена Заплатинського царю Михайлові Федоровичу з подякою за надання грошової допомоги на будівництво монастиря Св. Зосими і Саврасія і з проханням про надання ікон 1626 p., лютого 2. — РГАДА ф. 52, оп. 1, 1626 р., дело 4, л. 10; Лист ігумена Овруцького Успенського монастиря Філарета Кизаревича царю Михайлові Федоровичу з проханням про надання матеріальної допо­моги монастирю, розореному уніатами 1628 p., січня 17. — РГАДА ф. 124, оп. 1, 1628 p., дело 1, л. 21—22; Жалувана грамота царя Михайла Федоровича і патріарха Філарета Києво-Печерському монастирю з дозволом монахам періодично приїздити до Москви за грошовою допомогою для цього монастиря 1628 p., червня 26. — РГАДА, ф. 124, оп. 1, 1628 p., дело 1, л. 50—53; Грамота Московського патріарха Філарета Київському митрополиту Іову Борецькому про відправку до нього з Путивля лікаря Гаврила, а та­кож про надання коштів на будівництво 2-х бокових вівтарів Введенської церкви 1630 p., квітня 25. —РГАДА, ф. 124, 1630 р., дело 1, л. 67—68; Лист монахів Київського Бо-гоявленського монастиря царю Михайлові Федоровичу з проханням прислати ікони, священицьке убрання і книги для богослужіння для монастирської церкви і про надання допомоги Греко-слов'янському училищу в Києві 1640 p., січня 29. — РГАДА, ф. 124, оп. 1, 1640 p., дело 1, л. 27—31 тощо.

16        Наприклад див.: — Лист Київського митрополита Йова Борецького царю Ми­
хайлові Федоровичу і патріарху Філарету про відправлення в Росію ієромонаха Памви
Беринди для виправлення церковних книг 1624 р., вересня 1. — РГАДА, ф. 124, 1624
p., дело 5, л. 1—2.

17        Такий стан речей доволі адекватно відбиває назва одного з найбільш фундамен­
тальних досліджень цієї проблеми, опублікованого В.Ейнгорном наприкінці XIX ст. —
"Сношения малороссийского духовенства с московским правительством в царствование
Алексея Михайловича" (М., 1899).

18        Див.: FrickD. Meletij Smotryc'kyj (Cambradge, MA, 1995), P. 238.

19        Наприклад див.: Відписка сєвських воєвод П. Воєйкова і Н. Власьєва до Розря­
дного приказу про підготовку запорозькими козаками за підтримки донських козаків
повстання проти Польщі, а також про намір у випадку поразки перейти у російське
підданство (1625 p., липня 6). — РГАДА, ф. 120, Столбцьі Новгородского стола,
стлб. 8, л. 146—149; або — Відписки путивльських воєвод А. Головіна та І. Єсіпова
про збройні сутички запорозьких козаків з поляками, прихід до них на допомогу ЗО
тис. кримських татар, а також про перехід частини козаків, яким "відмовлено у козац­
тві", на російську службу (1625 p., жовтня 25 — грудня 14). — РГАДА, ф. 120, Столбцьі
Приказного стола, стлб. 2518, л. 108, 112, 138, 181; або — Відпискасєвського воєводи
С. Стрешнєва до Розрядного приказу про перехід з України в Росію з сім'ями учасни­
ків повстань 1630 р. Г. Рубчинського та К. Ігнатова з сім'ями, які повідомили про на­
мір козаків у випадку поразки повстання піти на Дон і перейти у підданство царя (1631
p., липня 4). — РГАДА, ф. 210, Приказ. ствп. ствп. 40, л. 227—234.

20        Цит. за: Липинський В. Україна на переломі: 1657—1659 (Замітки до історії ук­
раїнського державного будівництва в XVII-м столітті). Київ—Відень, 1920. — С. 22.

21        Петровський М.Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхет­
ської Польщі і приєднання України до Росії (1648—1654). — К., 1940. — С. 55—58.

22Крип 'якевич І. П. Богдан Хмельницький. Львів, 1990. — С. 265. Єдине, в чому вчений, вочевидь під тиском відповідних ідеологічних структур, був змушений піти на поступки, так це у визнанні того, що вираз "предвічноє пророчество [...] што все в руках єго святоє милости" міг мати ширший зміст, а саме: натякати "...на можливість приєднання України до Росії. Не виключено, що перед Хмельницьким і його сподвиж­никами виник такий план, але поки що вони не висловлювали його, а заховували за фразами про містичне «пророцтво»".

23ИловайскийД.И. ИсторияРоссии. — М., 1905.—Т. 5. — С. 84; КордубаМ. Бо­ротьба за польський престіл по смерті Володислава IV // Жерела до історії Украї­ни—Руси. — Т. 12.—Львів, 1911. —С. 10.

24Див.: СмолійВ.А., СтепанковВ. С. Богдан Хмельницький. Соціально-політич­ний портрет. К., 1995. — С. 101—103; Горобець В.М. Від союзу до інкорпорації: укра­їнсько-російські відносини другої половини XVII — першої чверті XVIII ст. — К., 1995.

25        Актьі, относящиеся к истории Южной и Западной России, собр. и изданньїе
Археографической комиссией (далее — Актьі ЮЗР). — Т. 3. — СПб., 1861. — 188.

26        Там само. — С. 207—208.

27        Там само. — С. 208.

28        Там само. — С. 228.

29        Там само.

30        Див.: Сас П. М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI —
перша половина XVII ст.). — К., 1998. — С. 135—138.

31        Степанков В. С. Формування державної ідеї в Українській козацькій респуб­
ліці (1648—1616)1/ Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розви­
тку. — Черкаси, 1992. — С. 31.

32        Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 2. — М, 1954. — С. 118—120; Кри-
п 'якевич І.П. Назв, праця. — С. 226; Плохій С. Божественне право гетьманів: Богдан
Хмельницький і проблема легітимності гетьманської влади в Україні // Mediaevalia
Ucrainica: ментальність та історія ідей. — Т. 3. — К., 1994. — С. 98.

* Вибір кандидатури посла був надзвичайно вдалим. С. Мужиловський — син відомого богослова Андрія Мужиловського, одного з кандидатів на кафедру київсько­го митрополита після смерті Иова Борецького, а тому йому довіряв як Паїсій, так і ро­сійський цар.

33        Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 2. — С. 99.

** Паїсій у розмові з царем також наголошував на проханні гетьмана Хмельни­цького ".. .своими государевьіми ратньїми людьми помочь им учинити...". — Воссое­динение Украиньї с Россией... — Т. 2. — С. 99.

34        Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 2. — С. 127—131.

35        Там само. — С. 130.

36        Смолій В. А., Степанков В. С. Правобережна Україна у другій половині
XVII—XVIII ст.: проблема державотворення. — К., 1993. — С. 12.

37        Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 2. — С. 152—153.

38        Там само. — С. 177.

39        Там само.

40        Кордуба М. Між Замостєм і Зборовим // ЗНТШ. — Т. 33. — Львів, 1922. —
С. 43.

41        Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 2. — С. 153.

42        Там само.

43        Смолій В. А., Степанков В. С Богдан Хмельницький. — С. 204.

44        Актьі ЮЗР. — Т. 3. — С. 419—435; Т. 8. — С. 324, 329—339.

45        Про це йдеться в: Брехуненко В. Стосунки українського козацтва з Доном у
XVI — середині XVII ст. — С. 247—264.

46        Смолій В. А., Степанков В. С Богдан Хмельницький. — С. 214—218.

47        Документи Богдана Хмельницького (1648—1658) / Упоряд. І. Крип'якевич та
І. Бутич. — К., 1961.    С. 626—627.

48        Федорук Я. О. Зовнішньополітична діяльність Богдана Хмельницького і фор­
мування його політичної програми (1648 — серпень 1649 pp.). —Львів, 1993. —С. 54.

49        Бутич І. Два невідомі листи Богдана Хмельницького // 3. НТШ. — Львів, 1991.
— Т. 222. — С. 319—326.

50        Смолій В. А., Степанков В. С Богдан Хмельницький. —С. 295.

51        Там само. — Т. 3. — С. 11—12.

52Тамсамо.—С. 161, 162, 199,205,208—210,213,214.

53Заборовский Л. В. Последний шанс умиротворення: переговорьі Б. А. Репнина
во Львове 1653 г. // Україна в Центрально-Східній Європі. Студії з історії XI—XVIII
століть. — К., 2000. — C. 238—245.

54        Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 3. — С. 284, 308, 342.

55        Там само. — C. 239, 240, 244—247, 268, 269, 334, 410, 411.

56        Там само. — C. 267—275, 333—349.

57        Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція XVII ст.
(1648—1676 pp.). — К., 1999. — C. 173—174.

58        Там само. —С. 175.

59        РГАДА, ф. 89: Сношения России с Турцией, оп. 1: Книги и дела — Дела 1653,
№ 1 — перевод с письма к царю грека Фомьі Иванова из Царьграда..., л. 1—2.

60        Там само.

61        Там само. —Л. 2.

61 Смолій В. А., Степанков В. С Богдан Хмельницький. —С. 326.

63 Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 3. — С. 261, 263.

иАктьіЮЗР. — Т. 10. — С. 4.

65 Дворцовьіе разрядьі. — СПб., 1892. — Т. 3. — С. 356—357.

66АктьіЮЗР. — Т. 10. — С. 18.

67 Степанков В. С. Кам'янецька угода й Переяславська рада: спроба дослідження політичних наслідків Жванецької кампанії // Українсько-російський договір 1654 p.: Нові підходи до історії міждержавних стосунків. — К., 1995. — С. 6—13.

6вКрип'якевичІ. П.  Історія України. —Львів, 1990. —С. 179.

69        Апанович О. Українсько-російський договір 1654 p.: Міфи і реальність. — К.,
1994. —С. 92.

70        Актьі ЮЗР. — Т. 10. — С. 236.

71        Там само. — С. 445—452.

72        Там само. — С. 449.

73        В історико-правничій літературі зустрічаються й інші назви українсько-росій­
ського договору 1654 p., а саме: "Переяславський", "Переяславсько-Московський" та
більш рання — "Березневі статті". Проте зважаючи на усталену практику називати
міждержавні угоди за місцем їх укладення, а не за місцем проведення попередніх пе­
реговорів чи часу підписання узгоджених документів, вважаємо науково коректним
іменувати договір 1654 р. саме "Московським".

Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+