1.4. ДЖЕРЕЛА і ПРИМІТКИ
ДЖЕРЕЛА і ПРИМІТКИ
1 Назва як одного, так і другого етносу є доволі умовною, оскільки в тогочасних дже
релах етноніми були іншими й до того ж багатоваріантними та нестійкими в часі. Наприклад,
предків сучасних українців на початку раннього Нового часу у вітчизняних і зарубіжних дже
релах називали "руськими", "русинами", "черкасами", "козаками" і навіть "білорусами".
Крім того, широко побутувала практика регіональної ідентифікації, яка підмінювала іденти
фікацію етнічну. Така ж приблизно картина спостерігалась і у відношенні до назви та самона
зви тогочасного мешканця Московської/Руської держави.
2 Див. : Брехуненко В. А. Стосунки українського козацтва з Доном в XVI —сере
дині XVII ст. —Київ-Запоріжжя, 1998. — С. 74—82.
3 Див.: Лей 'явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. —Чернігів, 1996. — С. 60.
4Див.: Запис в Посольському приказі про прийом в Москві посланців запорозького
гетьмана П. Сагайдачного, які повідомили про бажання Війська Запорозького служити російському урядові (1620 p., лютого 26). — Российский государственньїй архив древ-них актов (далее — РГАДА), ф. 124, 1620 p., б/н., л. 1—5; Воссоединение Украиньї с Россией: Документьі и материальї в трех томах. — Т. 1. — М., 1953. — С. З—5; Документи російських архівів з історії України. — Т. 1. — Львів, 1991. — С. 246—247.
5 Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 1. — С. 3.
6 Цит. за: Неп 'явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. — С. 60.
7 Див.: Чолобитна калузького духовенства і посадських людей з викладом подро
биць штурму Калуги військом гетьмана П. Сагайдачного (червень 1619 p.). —
РГАДА, ф. 210, Столбцьі Владимирского стола, столбец 7, л. 98—99. Ілюстраціями
певних тенденцій розвитку взаємин українського козацтва з російською владою мо
жуть служити також: Допит запорозьких козаків, узятих в полон під Олонцем, про по
ходи на російські міста (1614 p., травень). — РГАДА ф. 210, Столбцьі
"Дополнительного" отдела, столб. 8,столб. 2, л. 14,15,22, ЗО, 35; або ж — Грамота ца
ря Михайла Федоровича кримському хану Джанібек-Гірею про розгром військом кня
зя І. Ф. Хованського "черкас", які прийшли на заклик польського короля і грабували
надорозівКримпослівіпосланців(1617р.,червень). — РГАДА,ф. 123,оп. 1, 1617р.,
дело 2, л. 1—3 тощо.
8 Сас П. Дипломатичні відвідини запорожцями Москви у 1620 р. // Україна та Ро
сія на порозі Нового часу: ключові проблеми політичних та соціокультурних взаємин
/ Збірник наукових праць (готується до друку).
9 Грушевський М. С. Історія України-Руси. —Т. 7. —К. : Наукова думка, 1995. —
С. 386.
10 Див.: Kohut Z. The Question of Russo-Ukrainian Unity and Ukrainian Distinctive-
ness in Early Modern Ukrainian Thought and Culture (готується до друку в CIUS PRESS).
11 Див.: TazbirJ. A State Without Stakes: Polish Religious Toleration in the Sixteenth and Sev
enteenth Centuries (New York, 1973); Weintraub W. Tolerance and Intolerance in Old Poland, in:
Canadian Slavonic Papers 13, № 1 (1971), Pp. 21—44.
12 Kohut Z. The Question of Russo-Ukrainian Unity and Ukrainian Distinctiveness in
Early Modern Ukrainian Thought and Culture.
13 Див.: FrickD. Meletij Smotryc'kyj (Cambrdge, MA, 1995), Pp. 232—234.
14 Див.: Piochij S. Miicdzy Rusi№ a Sarmacja: "unarodowienie" Kozaczyzny
ukraicskiej w XVII—XVIII w. // MiKdzy sob№: Szkice historyczne polsko-ukrainskie. —
Lublin, 2000. — S.161—162.
15 Наприклад див.: Лист Перемишльського єпископа Ісайї Копинського патріарху
Філарету про переслідування православної релігії в Україні і про відправлення ним до
Москви монаха Лубенського Мгарського монастиря Гедеона 1622 p., грудня 4. —
РГАДА, ф. 124, оп. 1, 1622 p., дело 1, л. 6—7; Чо
лобитна Київського митрополита Іова Борецького царю Михайлові Федоровичу з про
ханням надати підтримку православному населенню в Україні в його боротьбі з унією і
католицизмом 1624 p., серпня 24. —РГАДА, ф. 124, 1624 p., дело 2, л. 1—2. Лист Київ
ського православного братства думному дяку І. Т. Грамотіну про клопотання перед ца
рем стосовно виділення коштів на побудову церкви 1625 p., квітня 10. — РГАДА, ф. 124, 1625 p., дело 2, л. 1—9; Лист членів Київського православного братства царю Михайлові Федоровичу з проханням про грошову субсидію на утримання церкви і братської школи в Києві 1626 p., січня 17. —РГАДА, ф. 124, оп. З, дело 16, л. 1—2; Лист Львівського єпископа Ієремії Тисаровського і ігумена Заплатинського царю Михайлові Федоровичу з подякою за надання грошової допомоги на будівництво монастиря Св. Зосими і Саврасія і з проханням про надання ікон 1626 p., лютого 2. — РГАДА ф. 52, оп. 1, 1626 р., дело 4, л. 10; Лист ігумена Овруцького Успенського монастиря Філарета Кизаревича царю Михайлові Федоровичу з проханням про надання матеріальної допомоги монастирю, розореному уніатами 1628 p., січня 17. — РГАДА ф. 124, оп. 1, 1628 p., дело 1, л. 21—22; Жалувана грамота царя Михайла Федоровича і патріарха Філарета Києво-Печерському монастирю з дозволом монахам періодично приїздити до Москви за грошовою допомогою для цього монастиря 1628 p., червня 26. — РГАДА, ф. 124, оп. 1, 1628 p., дело 1, л. 50—53; Грамота Московського патріарха Філарета Київському митрополиту Іову Борецькому про відправку до нього з Путивля лікаря Гаврила, а також про надання коштів на будівництво 2-х бокових вівтарів Введенської церкви 1630 p., квітня 25. —РГАДА, ф. 124, 1630 р., дело 1, л. 67—68; Лист монахів Київського Бо-гоявленського монастиря царю Михайлові Федоровичу з проханням прислати ікони, священицьке убрання і книги для богослужіння для монастирської церкви і про надання допомоги Греко-слов'янському училищу в Києві 1640 p., січня 29. — РГАДА, ф. 124, оп. 1, 1640 p., дело 1, л. 27—31 тощо.
16 Наприклад див.: — Лист Київського митрополита Йова Борецького царю Ми
хайлові Федоровичу і патріарху Філарету про відправлення в Росію ієромонаха Памви
Беринди для виправлення церковних книг 1624 р., вересня 1. — РГАДА, ф. 124, 1624
p., дело 5, л. 1—2.
17 Такий стан речей доволі адекватно відбиває назва одного з найбільш фундамен
тальних досліджень цієї проблеми, опублікованого В.Ейнгорном наприкінці XIX ст. —
"Сношения малороссийского духовенства с московским правительством в царствование
Алексея Михайловича" (М., 1899).
18 Див.: FrickD. Meletij Smotryc'kyj (Cambradge, MA, 1995), P. 238.
19 Наприклад див.: Відписка сєвських воєвод П. Воєйкова і Н. Власьєва до Розря
дного приказу про підготовку запорозькими козаками за підтримки донських козаків
повстання проти Польщі, а також про намір у випадку поразки перейти у російське
підданство (1625 p., липня 6). — РГАДА, ф. 120, Столбцьі Новгородского стола,
стлб. 8, л. 146—149; або — Відписки путивльських воєвод А. Головіна та І. Єсіпова
про збройні сутички запорозьких козаків з поляками, прихід до них на допомогу ЗО
тис. кримських татар, а також про перехід частини козаків, яким "відмовлено у козац
тві", на російську службу (1625 p., жовтня 25 — грудня 14). — РГАДА, ф. 120, Столбцьі
Приказного стола, стлб. 2518, л. 108, 112, 138, 181; або — Відпискасєвського воєводи
С. Стрешнєва до Розрядного приказу про перехід з України в Росію з сім'ями учасни
ків повстань 1630 р. Г. Рубчинського та К. Ігнатова з сім'ями, які повідомили про на
мір козаків у випадку поразки повстання піти на Дон і перейти у підданство царя (1631
p., липня 4). — РГАДА, ф. 210, Приказ. ствп. ствп. 40, л. 227—234.
20 Цит. за: Липинський В. Україна на переломі: 1657—1659 (Замітки до історії ук
раїнського державного будівництва в XVII-м столітті). Київ—Відень, 1920. — С. 22.
21 Петровський М.Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхет
ської Польщі і приєднання України до Росії (1648—1654). — К., 1940. — С. 55—58.
22Крип 'якевич І. П. Богдан Хмельницький. Львів, 1990. — С. 265. Єдине, в чому вчений, вочевидь під тиском відповідних ідеологічних структур, був змушений піти на поступки, так це у визнанні того, що вираз "предвічноє пророчество [...] што все в руках єго святоє милости" міг мати ширший зміст, а саме: натякати "...на можливість приєднання України до Росії. Не виключено, що перед Хмельницьким і його сподвижниками виник такий план, але поки що вони не висловлювали його, а заховували за фразами про містичне «пророцтво»".
23ИловайскийД.И. ИсторияРоссии. — М., 1905.—Т. 5. — С. 84; КордубаМ. Боротьба за польський престіл по смерті Володислава IV // Жерела до історії України—Руси. — Т. 12.—Львів, 1911. —С. 10.
24Див.: СмолійВ.А., СтепанковВ. С. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет. К., 1995. — С. 101—103; Горобець В.М. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини другої половини XVII — першої чверті XVIII ст. — К., 1995.
25 Актьі, относящиеся к истории Южной и Западной России, собр. и изданньїе
Археографической комиссией (далее — Актьі ЮЗР). — Т. 3. — СПб., 1861. — 188.
26 Там само. — С. 207—208.
27 Там само. — С. 208.
28 Там само. — С. 228.
29 Там само.
30 Див.: Сас П. М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI —
перша половина XVII ст.). — К., 1998. — С. 135—138.
31 Степанков В. С. Формування державної ідеї в Українській козацькій респуб
ліці (1648—1616)1/ Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розви
тку. — Черкаси, 1992. — С. 31.
32 Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 2. — М, 1954. — С. 118—120; Кри-
п 'якевич І.П. Назв, праця. — С. 226; Плохій С. Божественне право гетьманів: Богдан
Хмельницький і проблема легітимності гетьманської влади в Україні // Mediaevalia
Ucrainica: ментальність та історія ідей. — Т. 3. — К., 1994. — С. 98.
* Вибір кандидатури посла був надзвичайно вдалим. С. Мужиловський — син відомого богослова Андрія Мужиловського, одного з кандидатів на кафедру київського митрополита після смерті Иова Борецького, а тому йому довіряв як Паїсій, так і російський цар.
33 Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 2. — С. 99.
** Паїсій у розмові з царем також наголошував на проханні гетьмана Хмельницького ".. .своими государевьіми ратньїми людьми помочь им учинити...". — Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 2. — С. 99.
34 Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 2. — С. 127—131.
35 Там само. — С. 130.
36 Смолій В. А., Степанков В. С. Правобережна Україна у другій половині
XVII—XVIII ст.: проблема державотворення. — К., 1993. — С. 12.
37 Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 2. — С. 152—153.
38 Там само. — С. 177.
39 Там само.
40 Кордуба М. Між Замостєм і Зборовим // ЗНТШ. — Т. 33. — Львів, 1922. —
С. 43.
41 Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 2. — С. 153.
42 Там само.
43 Смолій В. А., Степанков В. С Богдан Хмельницький. — С. 204.
44 Актьі ЮЗР. — Т. 3. — С. 419—435; Т. 8. — С. 324, 329—339.
45 Про це йдеться в: Брехуненко В. Стосунки українського козацтва з Доном у
XVI — середині XVII ст. — С. 247—264.
46 Смолій В. А., Степанков В. С Богдан Хмельницький. — С. 214—218.
47 Документи Богдана Хмельницького (1648—1658) / Упоряд. І. Крип'якевич та
І. Бутич. — К., 1961. С. 626—627.
48 Федорук Я. О. Зовнішньополітична діяльність Богдана Хмельницького і фор
мування його політичної програми (1648 — серпень 1649 pp.). —Львів, 1993. —С. 54.
49 Бутич І. Два невідомі листи Богдана Хмельницького // 3. НТШ. — Львів, 1991.
— Т. 222. — С. 319—326.
50 Смолій В. А., Степанков В. С Богдан Хмельницький. —С. 295.
51 Там само. — Т. 3. — С. 11—12.
52Тамсамо.—С. 161, 162, 199,205,208—210,213,214.
53Заборовский Л. В. Последний шанс умиротворення: переговорьі Б. А. Репнина
во Львове 1653 г. // Україна в Центрально-Східній Європі. Студії з історії XI—XVIII
століть. — К., 2000. — C. 238—245.
54 Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 3. — С. 284, 308, 342.
55 Там само. — C. 239, 240, 244—247, 268, 269, 334, 410, 411.
56 Там само. — C. 267—275, 333—349.
57 Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція XVII ст.
(1648—1676 pp.). — К., 1999. — C. 173—174.
58 Там само. —С. 175.
59 РГАДА, ф. 89: Сношения России с Турцией, оп. 1: Книги и дела — Дела 1653,
№ 1 — перевод с письма к царю грека Фомьі Иванова из Царьграда..., л. 1—2.
60 Там само.
61 Там само. —Л. 2.
61 Смолій В. А., Степанков В. С Богдан Хмельницький. —С. 326.
63 Воссоединение Украиньї с Россией... — Т. 3. — С. 261, 263.
иАктьіЮЗР. — Т. 10. — С. 4.
65 Дворцовьіе разрядьі. — СПб., 1892. — Т. 3. — С. 356—357.
66АктьіЮЗР. — Т. 10. — С. 18.
67 Степанков В. С. Кам'янецька угода й Переяславська рада: спроба дослідження політичних наслідків Жванецької кампанії // Українсько-російський договір 1654 p.: Нові підходи до історії міждержавних стосунків. — К., 1995. — С. 6—13.
6вКрип'якевичІ. П. Історія України. —Львів, 1990. —С. 179.
69 Апанович О. Українсько-російський договір 1654 p.: Міфи і реальність. — К.,
1994. —С. 92.
70 Актьі ЮЗР. — Т. 10. — С. 236.
71 Там само. — С. 445—452.
72 Там само. — С. 449.
73 В історико-правничій літературі зустрічаються й інші назви українсько-росій
ського договору 1654 p., а саме: "Переяславський", "Переяславсько-Московський" та
більш рання — "Березневі статті". Проте зважаючи на усталену практику називати
міждержавні угоди за місцем їх укладення, а не за місцем проведення попередніх пе
реговорів чи часу підписання узгоджених документів, вважаємо науково коректним
іменувати договір 1654 р. саме "Московським".