1.4. Типологія соціального знання.

4. Типологія соціального знання.
Специфіка об’єктів соціально-економічного пізнання

До соціального знання належать: 1) філософсько-соціальні; 2) соціально-економічні; 3) соціологічні; 4) соціально-психоло­гічні; 5) політологічні; 6) соціально-екологічні; 7) соціально-де­мографічні; 8) юридичні та інші види знань.

Об’єктом соціально-економічного пізнання є розвиток су-
спільства і діяльність людини в системі політичних, правових, моральних, економічних та інших відносин. По-перше, цей об’єкт є найбільш складною системою серед інших існуючих об’єктів пізнання, а по-друге, він активний, тобто людині доводиться діяти серед інших людей, які теж активно діють, мають певні інтереси, прагнення. Тому саме тут виникає специфічне зав­дання «сепарації» об’єктивного від суб’єктивного, або суміщення обох факторів. Причому сутність соціальних і економічних процесів не лежить на поверхні явищ, її можна зрозуміти лише за допомогою певної теоретичної концепції. Тобто один і той же факт може бути по-різному інтерпретованим залежно від того, яка саме соціальна або економічна теорія використовується для цього, які цінності та ідеали поділяє суб’єкт пізнання. Але все ж таки в соціальних та економічних науках, як і в будь-якій галузі наукового пізнання, можна знайти факти, які інваріантні (універсальні) до будь-якого теоретичного осмислення.

Соціальне й економічне пізнання повинне уникати двох крайнощів: схоластичного теоретизування й утилітарного емпіризму. Перша крайність перетворює теоретичне дослідження на гру з поняттями, друга крайність опускає роль соціальних наук до рівня застарілих рецептурних довідників.

Соціальні й економічні науки переживають нині період інтенсивної методологізації, тобто осмислення умов теоретизації знання і критеріїв його науковості. Найважливішою умовою теоретизації цих знань є розвиток спеціалізованої мови і на її базі — ідеалізованих моделей дійсності. Конструювання такої мови переважно по­в’язане із застосуванням категоріального апарату відповідної наукової дисципліни, формально-знакових засобів математики і логіки.

Ще однією особливістю соціальних та економічних наук є їхня надмірна заідеологізованість. Для досягнення об’єктивності результатів досліджень у цих науках необхідно їх деідеологізувати, тобто позбутися упереджено класового, конфесійного або національного підходу. Але деідеологізація не означає нехтування класовими, національними, конфесійними інтересами: вона лише позбавляє їх упередженості.

Теоретизування у соціально-економічних дослідженнях потребує логічної організації наявного знання і приведення його у дедуктивну форму виразу. Це означає, що логіко-дедуктивний умовивід забезпечує системність знання, можливість доведення одних висновків за допомогою інших. Саме системність і дедуктивність знання характеризують розвинуту теорію, її науковість. Другою умовою теоретизації наукового пошуку є синтез знання, опанування загальнокультурними традиціями. Особлива роль у цьому плані належить філософії, філософській методології.

Висновки

Філософія вивчається на першому курсі бакалаврата як пропедевтичний курс. Поряд з іншими гуманітарними дисциплінами вона формує певне культурне тло для сприйняття спеціальних дисциплін.

«Методологія соціально-економічного пізнання» вивчається на четвертому курсі бакалаврату. Вона виконує функцію методологічного інструмента для науково-практичної діяльності студента (написання рефератів, курсових, дипломних робіт, магістерських дисертацій, тез наукових доповідей, статей).

Предметом дисципліни є філософсько-методологічні підходи пізнання соціально-економічних явищ і процесів, їхнє співвідношення з методологіями загальнонаукового, спеціально-наукового, дисциплінарного і міждисциплінарного рівнів.

У системі філософських наук важко знайти дисципліну, яка б не мала відношення до фундаментальних принципів наукового пізнання. Найбільш причетними до предмета є такі дисципліни: гносеологія, методологія, праксеологія, евристика і філософія науки.

Система вивчення дисципліни включає елементи рейтингового контролю знань студентів, враховує відвідування ними занять, якість виконання тестів, рефератів, контрольних робіт, відповіді на екзамені.