Нині в Україні багато уваги приділяється роз­витку соціальної роботи. Однак навіть соціальні працівники не мо­жуть чітко окреслити сферу стратегічних і тактичних пріоритетів. У вищих навчальних закладах цю дисципліну, як правило, виклада­ють висококваліфіковані викладачі, які, на жаль, практичною соціаль­ною роботою не займалися, оскільки професія ця нова. Такий стан справ, на думку автора, поглиблює прірву між теорією і практикою в соціальній сфері. Соціальна політика будь-якої держави розроблюється в рамках вибраної демократичним шляхом соціально-політичної іде­ології і реалізується соціальними менеджерами й безпосередньо підпо­рядкованими їм соціальними працівниками. Слід розрізняти поняття соціальної роботи і соціального управління:

• соціальна робота — це система практичних навичок (а не теоретичних знань, як це увійшло в більшість підручників), що базуються на теоретичних засадах;

• соціальне управління — це система теоретичних знань і засно­вані на їх основі технології управління соціальними службами.

Як випливає із зарубіжного досвіду, такий розподіл сфер відпові­дальності піде тільки на користь соціальній роботі.

Ці два напрями мають одну спільну мету — забезпечити соціальну злагоду шляхом підтримки й активізації потенціалу найменш захище­них верств суспільства і протидію факторам соціального відчуження. Проте їх розділяє сфера відповідальності і необхідної кваліфікації. Со­ціальна робота виконує функції м'якого соціального контролю1, і якщо він не спрацьовує, клієнт може потрапити в ситуацію, де контроль здійснюватимуть силові структури держави жорсткішими методами.