1.4.4. Облік виробничих витрат за прямими статтями калькуляції

4.4. Облік виробничих витрат за прямими статтями калькуляції

Сільськогосподарську продукцію, сировину, матеріали, паливо, напівфабрикати й інші матеріальні цінності відпускають у виробництво за масою, обсягом і кількістю у цілковитій відповідності із встановленими нормативами витрат та обсягом виробни­чої програми. При цьому застосовують лімітно-забірні карти, призначені для оформлення відпуску товарно-матеріальних цінностей, які систематично використовуються

Відпуск у виробництво матеріальних ресурсів, за якими не встановлено норми витрат, зазвичай здійснюють на підставі накладних.

До статті «Витрати на оплату праці» входить основна й додаткова оплата праці працівників різних категорій, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі виробництва за прийнятою підприємством системою оплати праці, включно з усіма видами грошових і матеріальних доплат. У цій статті обліковують оплату праці від початку виробничого процесу до завершення (доробки) готової продукції (оплату праці трактористів-машиністів з підготовки ґрунту до сівби (садіння), догляду за посівами, збирання врожаю, транспортних робіт за конкретною культурою); оплату праці працівників з вирощування певної культури (групи культур), починаючи з передпосівних робіт, підготовки насіння до сів­би та внесення добрив, аж до вироблення готової продукції;
надбавки трактористам-машиністам за класність і стаж роботи; суми нарахованих авансів членам підрядних колективів і оплат при остаточному розрахунку наприкінці року за вироблену продукцію (в разі організації виробництва на засадах колективного підряду); нарахування натуральної оплати праці. Оплату праці відображають у сумарному вираженні, а витрати праці на виробництво — у людино-годинах. Вартість продукції, що видають як натуральну оплату, впродовж року оцінюють за плановою собівартістю, а наприкінці року — за очікуваною. До витрат з цієї статті включають також премії за перевиконання виробничих завдань та інші високоякісні показники.

Сільськогосподарські підприємства можуть здійснювати нарахування оплати відпусток із використанням резерву оплати відпусток, створюваного з метою рівномірного розподілу витрат на оплату відпустки впродовж звітного періоду. Резерв створюють шляхом щомісячного нарахування його за нормативом від фактичних витрат на оплату праці.

Підставою для нарахування оплати праці є табелі обліку робочого часу, облікові листи праці й виконання робіт, облікові листи трактористів-машиністів.

Облік відпрацьованого часу здійснюють у Табелі обліку робочого часу. Табельний облік у підрозділах підприємства здійснюють спеціально призначені працівники (обліковці, бухгалтери) або керівники підрозділів (бригадири, завідувачі ферм тощо). У табелі відображають також збільшення тривалості робочого дня (в разі потреби), особливо при виконанні робіт у рослинництві. По завершенні місяця табель передають до бухгалтерії, де його використовують під час нарахування оплати праці, зокрема працівникам за погодинної оплати праці, при розрахунку заробітку членів бригад за бригадної форми оплати праці тощо.

Заробітну плату нараховують на підставі відпрацьованого часу (за погодинної оплати праці) або виходячи з обсягів виробленої продукції чи виконаних робіт згідно із відповідними первинними документами.

Для обліку робочого часу та заробітку в рослинницьких підрозділах використовують первинні документи:

обліковий лист тракториста-машиніста — для обліку польових, стаціонарних та інших робіт, які виконують трактори, комбайни й самохідні машини (крім транспортних робіт тракторів). Обліковий лист складають за 5, 10, 15 днів, а в період збирання врожаю — щоденно. У ньому вказують реквізити: прізвище, ім’я та по батькові тракториста-машиніста, його табельний номер, найменування, марку та інвентарний номер машини, номер поля, назву культури, склад агрегату, норму виробітку, розцінку, агротехнічні умови виконання робіт, номер бригади (ланки), для якої виконується робота. По завершенні робочого дня обліковець (бригадир) фіксує кількість та якість виконаної роботи, витрати палива і розмір заробітку за зміну. Агроном робить відмітку про якість виконаних робіт;

обліковий лист праці та виконаних робіт (індивідуальний або бригадний) — використовують під час виконання робіт вручну або за допомогою живої тяглової сили. У цьому документі вказують реквізити: назву робіт, відпрацьований час, обсяг виконаної роботи, нараховану суму заробітної плати. За кожним видом робіт вказують одиницю вимірювання, виробітку й розцінку;

книжку бригадира з обліку праці та виконаних робіт (замість перелічених вище документів). У цьому документі вказують реквізити з обліку виконаних робіт, відпрацьований час і нараховану заробітну плату;

наряд на відрядну роботу (бригадний або індивідуальний) — використовують у допоміжних і обслуговувальних виробництвах за відрядної форми оплати праці. У наряді фіксують дані про виконувану роботу, її розряд і обсяг, розцінку за одиницю роботи, суму нарахованої заробітної плати за кожну операцію та загалом за фактично виконаний обсяг робіт. Наряд засвідчує своїм підписом відповідальна особа. У бригадному наряді наводять дані для розрахунку суми заробітної плати кожному члену бригади: розряд робітників і відпрацьований час кожним із них;

подорожній лист — використовують на транспортних роботах, виконуваних вантажним автомобілем. У ньому вказують: характеристику автомобіля, завдання водію, видану й використану кількість палива, фактичне виконання завдання, що підтверджується підписами відправника й одержувача вантажу.

На підставі первинних документів складають накопичувальні та групувальні відомості: Накопичувальну відомість обліку використання машинно-тракторного парку, Накопичувальну відомість обліку вантажного автотранспорту, Журнал обліку робіт і витрат, Журнал обліку в майстерні тощо.

У тваринництві для обліку праці використовують Розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринництва, в якому для кожного працівника вказано відпрацьований час, обсяг одержаної продукції, розцінку і суму нарахованої заробітної плати.

На підставі первинних документів з оплати праці, накопичувальних відомостей, журналів обліку робіт і витрат, розрахунків нарахування оплати праці щомісяця складають Зведену відомість нарахування і розподілу оплати праці та відрахувань на неї за об’єктами обліку витрат (ф. № 10.2.1 с. г.). У цій відомості за об’єктами обліку, виробничими підрозділами та за підприємством загалом відображають: кількість відпрацьованих людино-годин, суму нарахованої оплати праці, відрахування до резерву відпусток (якщо цей резерв створено). Проти кожної суми нарахованої оплати праці зазначають кореспондуючий рахунок. Ця відомість є підставою для запису до Виробничого звіту з рослинництва й тваринництва, а також Журналу-ордеру № 10.2 с. г.

Для контролю за використанням фонду оплати праці й станом розрахунків по оплаті праці із працівниками укладають Зведену відомість за розрахунками з робітниками і службовцями. Цю відомість складають на підставі показників розрахунково-платіж­них відомостей за звітний місяць або книги розрахунків із заробіт­ної плати (схема 1.2).

Схема 1.2. Відображення в облікових регістрах
розрахунків з оплати праці

До статті «Відрахування на соціальні заходи» належать обов’язкові відрахування на соціальні заходи відповідно до чинного законодавства (до Пенсійного фонду, до фонду соціального страхування, страхування на випадок безробіття), які розраховують на підставі прямих витрат на оплату праці, віднесених на відповідні об’єкти обліку виробництва. Облік цих відрахувань ведуть у Зведеній відомості нарахування й розподілу оплати праці та відрахувань на неї за об’єктами обліку або безпосередньо у Виробничому звіті.

До статті «Насіння та посадковий матеріал» включають вар­тість насіння та посадкового матеріалу власного виробництва та придбаного, що використані для посіву (посадки) відповідних сільськогосподарських культур і насаджень, крім молодих багаторічних насаджень. Витрати на підготовку насіння до посіву (протруювання, сортування тощо), навантаження й транспортування його до місця посіву не включають у вартість насіння, а відносять на виробництво певної сільськогосподарської культури (групи культур) за відповідними статтями витрат.

Вартість насіння визначають так: придбаного — за первинною вартістю придбання, включно із транспортно-заготівельними витратами; насіння виробництва минулого року — за фактичною собівартістю; насіння виробництва поточного року — за плановою собівартістю, яка наприкінці року скоригована до рівня фактичної собівартості. До собівартості насіння (посадкового матеріа­лу) включають витрати на доведення його до посівних кондицій (очищення, калібрування тощо). На цю статтю не відносять витрати на підготовку насіння до сівби (протруювання, сортування тощо), навантаження й транспортування до місця сівби. Їх включають до відповідних статей витрат (оплати праці, робіт і послуг тощо) з виробництва певної сільськогосподарської культури (гру­пи культур).

Облік сортового насіння, призначеного для сівби, а також дефіцитних і перспективних сортів здійснюють окремо за кожним сортом, а в межах сорту — за репродукціями, категоріями сортової чистоти та класами посівного стандарту.

Насіння й посадковий матеріал відпускають у межах встановлених лімітів за лімітно-забірними картами, накладними внутріш­ньо-господарського призначення та іншими документами. Підставою для списання насіння з підзвіту на сівбу є Акт на списання насіння й посадкового матеріалу, який складає агроном по завершенні сівби (садіння). Затверджений керівником підприємства акт передають до бухгалтерії разом з іншими документами.

У статті «Паливо і мастильні матеріали» відображають комплексну ціну палива, яку становлять його вартість на виконання технологічних операцій та вартість мастил.

Паливо й мастильні матеріали для заправки автомобілів і трак­торів відпускають відповідно до Відомості заправки, яку виписують щомісяця у підзвіт на кожного водія.

До статті «Добрива» включають витрати на внесені у ґрунт під сільськогосподарські культури органічні (гній, торф тощо), мінеральні, бактеріальні, інші добрива та мікродобрива. Їх оцінюють так само, як насіння власного виробництва та придбані.

Витрати на підготовку добрив, навантаження їх у транспортні засоби й розкидальники, вивезення в поле та внесення у ґрунт списують на конкретну сільськогосподарську культуру (групу культур) за відповідними статтями витрат. У статтю «Добрива» їх не включають.

Використання добрив оформлюють Актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, пестицидів і гер­біцидів, який складає агроном по завершенні робіт. Наприкінці місяця цей акт передають до бухгалтерії разом із документами на одержання добрив зі складу й доставки їх у поле (лімітно-забір­ними картами, накладними тощо). Згідно з даними акту, вар­тість добрив списують на відповідні культури.

До статті «Засоби захисту рослин і тварин» включають вартість пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних і біологічних засобів, які використовують для боротьби із бур’янами, шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин, а також біопрепаратів і дезинфікувальних засобів, які застосовують у тваринництві.

Витрати, пов’язані з обробітком посівів сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень названими засобами (крім вартості використаних матеріалів), відносять на відповідні культури (групи культур) або на багаторічні насадження за певними статтями витрат (пальне, оплата праці тощо).

Документальне оформлення списання засобів захисту рослин на культури (групи культур) та порядок включення до реєстру зведеного обліку такі самі, як стосовно добрив.

У статті «Корми» відображають вартість кормів власного виробництва та придбаних, витрати на внутрішньогосподарське переміщення їх із поля на постійне місце зберігання. На цю статтю відносять також витрати на приготування кормів у кормоцехах і кормокухнях. Ці суми списують безпосередньо на відповідні види й групи тварин прямо або розподіляють між ними пропорційно масі згодованих кормів. Частину витрат на утримання кормоцехів відносять на вартість кормів, переданих на склад для зберігання.

Витрати з транспортування кормів із місць постійного зберігання до кормоцехів (кормокухонь) або безпосередньо на ферму відносять на відповідні статті витрат (паливо і мастильні матеріали, оплата праці тощо).

У допоміжних виробництвах на цю статтю списують корми, використані на годівлю дорослої робочої худоби.

Для кожної відгодівельної групи тварин встановлюють денні норми використання кормів і раціони годівлі. Відпуск кормів зі складу (комори) відгодівельного пункту здійснюють згідно із встановленими раціонами й оформлюють Забірною відомістю у двох примірниках. Перший примірник залишається у завідувача складу, другий передають особі, яка здійснює відгодівлю. Витрачання кормів для годівлі тварин оформляють кормовою відомістю.

Облік кормів на складі ведуть за назвами й гатунками лише в натуральних показниках. Кожного місяця матеріально відповідальна особа (комірник) складає Звіт про рух кормів у 2 примірниках. Перший примірник звіту разом із первинними документами передають до бухгалтерії, другий із позначкою та підписом бухгалтера залишається у матеріально відповідальної особи.

Аналітичний облік кормів у бухгалтерії здійснюють на підставі первинних документів і накопичувальних реєстрів у спеціальній книзі, де зазначено матеріально відповідальні особи, най­менування й сорти кормів у натуральних і грошових показниках.

До статті «Сировина та матеріали» включають вартість сировини й матеріалів, які є необхідними компонентами або станов­лять основу виготовленої продукції.

У допоміжних виробництвах до цієї статті включають вартість матеріалів, палива, запасних частин, використаних для виробничих потреб.

Вартість використаних сировини й матеріалів зменшують на вартість зворотних відходів, що виникли в процесі виготовлення готової продукції, якщо вихідні матеріали цілком або частково втратили первинні споживчі якості (хімічні або фізичні властивості, зокрема повновимірність, конфігурацію тощо) і внаслідок цього не можуть бути використані за прямим призначенням. Відходи, які не використовуються, не оцінюють.

Зворотні відходи — це залишки сировини та інших матеріальних ресурсів, які, відповідно до встановленої технології, передають до інших цехів і підрозділів як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (виконання робіт, надання послуг).

Ціни на зворотні відходи встановлює підприємство:

а) на рівні договірної ціни того матеріалу, замість якого їх використовують (за вирахуванням додаткових витрат, пов’язаних із підготовкою їх до використання), чи залежно від коефіцієнта використання матеріалу;

б) за договірними (тут і далі — на момент здійснення операцій) цінами на відходи, за вирахуванням витрат на їх збирання й обробку, якщо вони призначені для переробки всередині підприємства або передані стороннім організаціям (тут і далі — договір­ні ціни приймають на момент здійснення операції у поточному місяці);

в) за повною ціною вхідної сировини чи матеріалу, якщо відходи реалізують для використання як повноцінний (повновимірний) матеріал;

г) зворотні відходи оцінюють за зниженою ціною вхідних матеріалів (напівфабрикатів), якщо відходи можуть бути використані в основному (промисловому) виробництві, але з підвищенням витрат (зниженням виходу готової продукції), для потреб допоміжного виробництва, виготовлення предметів широкого вжитку (товарів культурно-побутового й господарського призначення) або реалізовані стороннім підприємствам та організаціям.

Оприбуткування матеріальних цінностей в разі надходження їх від сторонніх організацій здійснюють на підставі товарно-транспортних накладних, або штампуванням із відповідними реквізитами документів постачальника. При встановленні невідповідності одержаних матеріалів за кількістю або якістю документам постачальника складають комерційний акт у двох примір­никах. Один примірник акту використовують під час висування претензій транспортній організації або постачальникові.

У статті «Роботи та послуги» відображають витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами, включно із платою за воду для зрошення та інші послуги, надані водогосподарськими організаціями (крім робіт та послуг, витрати на які включають до інших статей).

До складу цієї статті включають вартість послуг власного й залученого автомобільного, тракторного та гужового транспорту (на переміщення виробничих запасів із центральних складів, складів виробничих підрозділів підприємства та інших місць постійного зберігання на поля, ферми, польові стани, місця заправлення тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин під час їх роботи в полі, вивезення сільськогосподарської продукції з поля до місць зберігання й використання). Витрати відносять на окремі об’єкти обліку, виходячи з обсягів робіт, пов’язаних із перевезенням вантажів (у тонно-кілометрах, умовних еталонних гектарах тощо).

Вартість послуг електро-, тепло-, водо- та газопостачання визначають із урахуванням вартості відповідно електричної, теплової енергії, води, газу, одержаних зі сторони та вироблених у власному підприємстві.

Суму плати за воду для зрошення визначають на підставі тарифів, затверджених у встановленому порядку та обсягів водопостачання для поливу певних сільськогосподарських культур та угідь, а також для інших виробничих потреб.

У вартість послуг з агрохімічного обслуговування та внесення добрив, що надані сторонніми підприємствами й організаціями, не включають вартість отрутохімікатів та добрив.

До цієї статті включають також витрати холодильних установок і камер на замороження, охолодження та зберігання продукції. Витрати, пов’язані зі зберіганням у них м’яса, овочів, плодів та інших продуктів, призначених для переробки, відносять на вар­тість відповідних видів сировини, використаних у виробництві.

Витрати на експлуатацію вантажного автомобільного транспорту, послуги живої тяглової сили групують у відповідних нагромаджувальних відомостях, записи в яких роблять на підставі відповідних дорожніх листів, товарно-транспортних накладних, облікових листів праці й виконаних робіт тощо. Їх щомісяця відносять на споживачів цих послуг, виходячи з обсягу робіт у тонно-кілометрах, коне-днях за фактичною собівартістю.

Вартість транспортних робіт, виконаних тракторами, відносять на відповідні об’єкти обліку з урахуванням обсягу перевезень і планової собівартості 1 ст. га робіт та коригування її наприкінці року до рівня фактичних витрат. На цю статтю щоміся­ця відносять послуги газо-, тепло-, електро- й водопостачання, виходячи з обсягів використання робіт та фактичної собівартості 1 м3 газу, пари й води, 1 кВт\год електроенергії. Крім того, у цій статті відображають вартість робіт та послуг, виконаних різними сторонніми підприємствами й організаціями, зокрема зерно — та бурякозбиральними загонами, машино-технологічними станціями тощо.

Роботи та послуги допоміжних виробництв списують на відповідні об’єкти обліку, виходячи з виконаного обсягу робіт і фактичної собівартості, яку визначають щомісяця (крім транспортних робіт тракторів і живої тяглової сили).

До статті «Витрати на ремонт необоротних активів» включаються:

а) суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів, витрачених на ремонт основних засобів, включ­но із вартістю паливних та мастильних матеріалів, використаних на ремонт та обкатку машин після ремонту;

б) вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень з технічного обслуговування, поточного і капітального ремонту (без поліпшення об’єктів) тракторів, сільськогосподарських машин та обладнання;

в) витрати на ремонт плівкових теплиць і парників, а також витрати на ремонт і заміну гусениць та гумових шин тракторів і сільськогосподарських машин (вартість плівки, використані для ремонту теплиць і парників, а також гуми включають у витрати на поточний ремонт без вартості зношеної плівки чи гуми за цінами їх можливої реалізації (використання)).

Прямі витрати на ремонт кожного складного об’єкта (трактора, машини та обладнання) групують у журналі обліку витрат ремонтної майстерні на аналітичних рахунках, відкритих за видами ремонтів (робіт), де роблять записи на підставі відомостей дефектів машин, лімітно-забірних карток, накладних, нарядів тощо. Витрати на ремонт інших сільськогосподарських машин та роботи, пов’язані з виготовленням виробів та інвентарю, обліковують за видами (групами) робіт.

У журналі обліку витрат ремонтної майстерні можуть обліковуватися й витрати з ремонту та технічного обслуговування, проведених безпосередньо у бригадах.

На окремому аналітичному рахунку в розрізі статей обліковують цехові витрати ремонтної майстерні.

Собівартість завершених робіт майстерні складається з прямих витрат на виконання робіт та суми цехових витрат у встанов­леному відсотку.

До статті «Інші витрати на утримання необоротних активів» включають суми, використані безпосередньо в конкретному виробництві.

До них належать:

а) витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує необорот­ні активи (крім трактористів-машиністів та інших працівників, зайнятих у технологічному процесі виробництва сільськогосподарської продукції тощо), механіків, сторожів, місць зберігання техніки тощо;

б) вартість паливних та мастильних матеріалів на переїзд трак­торів і самохідних машин з однієї ділянки на іншу;

в) амортизаційні відрахування, які прямо не відносять на певні об’єкти обліку витрат (сільськогосподарські культури або види тварин).

Витрати на утримання основних засобів, включно з орендною платою, обліковують на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» і відносять на собівартість продукції окремих культур та видів незавершеного виробництва таким чином:

а) тракторів — пропорційно обсягу виконаних ними механізованих тракторних та будівельних робіт (в умовних еталонних гек­тарах);

б) ґрунтообробних машин — пропорційно обробленим площам, зайнятим певними культурами;

в) сівалок — пропорційно площі посіву культур;

г) технічних засобів для збирання врожаю — прямо або пропорційно зібраній площі певних культур;

д) тваринницького приміщення при розміщенні у ньому кількох видів худоби — пропорційно до зайнятої ними площі;

е) машин для внесення у ґрунт добрив — пропорційно фізичній масі внесених добрив;

є) меліоративних споруд — пропорційно меліорованим площам;

ж) приміщень для зберігання продукції — пропорційно кількості й тривалості зберігання продукції упродовж звітного періоду.

За статтею «Інші витрати на утримання необоротних активів» обліковують витрати на утримання меліоративних споруд підприємства. Їх вартість відносять на сільськогосподарські культури, які вирощують на зрошуваних та окремо осушених землях. Витрати на зрошення, якщо вони не можуть бути безпосередньо віднесені на певні культури, розподіляють між ними, а також пасовищами й сіножатями пропорційно площі поливних земель.

Витрати на догляд за полезахисними лісовими смугами включають без вартості одержаних із цих смуг дров, хмизу, плодів (за цінами їх можливої реалізації чи використання). Ці витрати відносять на багаторічні насадження та посіяні культури пропорційно площам, до яких лісові смуги прилягають.

Витрати на утримання тваринницького приміщення, де розміщено кілька видів худоби, розподіляють пропорційно зайнятій площі.

До складу цієї статті входить різниця між первинною вартістю та виручкою від вибракуваних тварин основного стада із подальшим віднесенням цієї суми на витрати виробництва відповідної продукції (молоко, приплід, вовна тощо).

Витрати на утримання допоміжних та підсобних (промислових) виробництв відносять на кожне із виробництв безпосередньо або розподіляють між окремими об’єктами обліку витрат пропор­ційно зайнятій площі, обсягу виконаних робіт чи сумі витрат на оплату праці працівників, які виконують виробничі операції.

У статті «Інші витрати» відображають витрати, безпосередньо пов’язані із виробництвом певної продукції й не включені до жодної із перелічених статей, а саме:

а) вартість спецодягу та спецвзуття, що видають працівникам, котрі доглядають худобу, птицю тощо (за винятком вартості спецодягу, що видають ветпрацівникам і сторожам), а також інших малоцінних і швидкозношуваних предметів;

б) вартість підстилки для тварин (соломи, торфу, тирси);

в) витрати на штучне осіменіння тварин;

г) витрати на будівництво й утримання літніх таборів, загонів, навісів та інших споруд некапітального характеру для тварин. Ці витрати обліковують у складі витрат майбутніх періодів, а на собівартість відносять рівними частинами впродовж терміну використання зазначених споруд, який встановлює комісія з прийняття відповідного об’єкта в експлуатацію;

д) платежі за страхування майна, тварин, урожаю сільськогосподарських культур, а також окремих категорій працівників, зай­нятих безпосередньо на роботах із підвищеною небезпекою для життя і здоров’я, у випадках, передбачених законодавством;

е) інші витрати, що включають у собівартість продукції (робіт, послуг) і не відносять до цієї та інших статей витрат. Ці витрати, як правило, безпосередньо відносять на відповідні сільськогосподарські культури (групи культур), види тварин і продукцію підсобних промислових та інших виробництв.

Облік цих витрат здебільшого здійснюють на підставі рахунків відповідних організацій, установ і підприємств та Звітів про рух матеріальних цінностей. Систематизацію даних здійснюють переважно у різних відомостях, звідки їх переносять у Виробничий звіт.

До складу статті «Непродуктивні витрати» (в обліку) включають втрати від падежу молодняка й дорослої худоби на відгодівлі, птиці, звірів, кролів, а також бджолиних сімей, за винятком втрат, завданих стихійним лихом, сум, що підлягають відшкодуванню винними особами, та вартості одержаної сировини (шкур, технічного м’яса тощо) за цінами можливої реалізації.

На цю статтю відносять брак у виробництві, яким вважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані лише після виправлення.

За місцем виявлення брак поділяють на внутрішній, виявлений на підприємстві до відправлення продукції споживачам, та зовнішній, виявлений у споживачів у процесі збирання, монтажу чи експлуатації виробу.

До собівартості внутрішнього остаточного браку включають фактичні витрати за всіма статтями витрат.

До вартості остаточного браку додають витрати на його вип­равлення і з цієї суми вираховують вартість забракованої продукції за ціною можливого використання і суми відшкодування, фактично утримані з осіб, з вини яких стався брак, та суми, які за рішенням суду мають відшкодувати постачальники за постачання недоброякісних матеріалів, напівфабрикатів тощо.

Втрати від браку відносять на собівартість продукції, під час вироблення якої його припустилися.

Наведені у цьому розділі первинні й накопичувальні документи з обліку витрат наприкінці місяця використовують при складанні Журналу обліку робіт і витрат, Звіту про рух матеріальних цінностей, Виробничого звіту з рослинництва та Виробничого звіту з тваринництва.