1.4.4. УДОБРЕННЯ І ЕКОНОМІЯ ЕНЕРГІЇ

Виготовлення органічних добрив, їх транспортування і внесення пов'язані з великими матеріальними затратами. На мінеральні до­брива припадає до 35 - 40 % загальних затрат сукупної енергії при вирощуванні культури. Щоб знизити енергозатрати і забезпечити високу урожайність посіву, слід вибирати оптимальний варіант удо­брення.

Одним із варіантів є внесення оптимальних доз добрив, чого до­сягають, враховуючи наявність і динаміку рухомих сполук азоту, фосфору і калію в ґрунті. За даними Російського науково-дослідного інституту кормів (О. С. Образцов), норми внесення добрив можна знизити на 25 і навіть 35 — 40 %, і це істотно не знизить врожайності культури.

Велике значення має локальне внесення добрив у рядки під час сівби і підживлення. При цьому добрива краще засвоюються росли­нами.

Культури треба висівати після кращих попередників, що сприя­ють відтворенню родючості ґрунту та економії добрив. Наприклад, для злакових і хрестоцвітих культур кращими попередниками є зе­рнобобові, багаторічні трави та добре удобрені культури (цукрові буряки, картопля, кукурудза). Добрим попередником озимої пше­ниці є буркун білий. Після нього практично не потрібні добрива, щоб отримати 60 - 80 ц/га зерна.

Значну економію сукупної енергії забезпечують післяжнивні си­дерати, інокуляція насіння відповідними штамами бульбочкових бактерій (на посівах зернобобових культу), до- і післясходове боро­нування, а на широкорядних посівах — і міжрядні обробітки.

Корисні періодичні глибокі (50 — 70 см) розпушування ґрунту, які поліпшують біологічну активність його нижніх шарів. Цей захід поєднують із заорюванням подрібнених стебел і соломи, зеленої маси сидеральних культур, що окупається економією мінеральних добрив.

Умови якісного внесення добрив. Рівномірність внесення запла­нованої кількості органічних і мінеральних добрив на площі зале­жить від якості їх підготовки, рельєфу поля, використовуваних ма­шин, правильно визначеної відстані між проходами агрегату, пого-дних умов. Так, при внесенні сухих мінеральних добрив, які розсі­юються на поверхні, при русі агрегату перпендикулярно до напрям­ку вітру і при швидкості його понад 3 — 4 м/с встановлюють вітроза­хисні пристрої. По можливості слід уникати внесення добрив з літа­ків, особливо на невеликих площах. Для встановлення відстаней між проходами агрегату треба зважувати порції добрив на різній відстані від центральної осі проходу агрегату. Для різних марок машин є орієнтовні дані внесення різних добрив, які коригують за­значеним вище способом. Дані про суміжні проходи машин при вне­сенні добрив наведено в табл. 12.

Внесені добрива треба негайно заробляти в ґрунт, особливо селі­тру й аміакати.

Якість внесення добрив оцінюють за шестибальною шкалою. Ро­бота бракується, якщо один з показників (відхилення від норми внесення, нерівномірність внесення, обробка повторних смуг, наяв­ність смуг розсипаних добрив тощо) оцінена в 0 балів. Для внесення добрив використовують тукорозкидачі РУМ-10, РУМ-14 із штанго­вими робочими органами, порошкоподібних хімічних матеріалів — РУМ-8-01 і РУМ-5-03; гранульованих — ПЖУ-Д-2,5, ПЖУ-5, ПЖУ-9; поверхневого і стрічкового внесення рідких мінеральних добрив, мінеральних добрив і хімічних матеріалів — МХА-7, самохідні ма­шини для внесення добрив з набором змінних агрегатів на основі потужних тракторів, наприклад, Т-150К, потужні причіпні агрега­ти — розкидачі органічних добрив з одночасним їх подрібненням. Нині в господарствах застосовують також досконалі тукорозкидачі американського, німецького і французького виробництва.

Для оперативного і масштабного внесення органічних добрив за­стосовують високопродуктивні навантажувачі безперервної дії ПНД-250 Уманського заводу сільськогосподарських машин.

12.  Відстань  між  суміжними  проходами  машин при  внесенні добрив,  м

(за М. С. Хоменком, Ю. Г. Вожиком, В. Г. Герасимчуком)

Добрива треба вносити своєчасно, особливо при підживленнях, коли відхилення від строку внесення по фазах не повинно переви­щувати один, максимум два дні. Не бажано вносити фосфорні і ка­лійні добрива «про запас». Внаслідок цього радіоактивний фон може зрости в десятки разів.

Для якісного внесення розрахованих норм добрив велике зна­чення має регулювання агрегату на фактичний вміст діючої речо­вини. Неприпустиме відхилення від зазначеної в сертифікаті кон­центрації діючої речовини в твердих або рідких добривах, особливо при застосуванні аміачної води.

В системі екологічно чистих технологій вирощування польових культур доцільно використовувати рідкі комплексні добрива (РКД) разом з органічними. Слід уникати внесення безводного аміаку без­посередньо в ґрунт у великих дозах. Краще розчинити його в 3 — 4 об'ємах води. Такий розчин майже не шкідливий для ґрунтової мік­рофлори.

Дуже важливо додержувати норми внесення невеликих доз доб­рив (15 — 20 кг/га діючої речовини) при внесенні в рядки під час сів­би. Для цього слід старанно регулювати висівні апарати комбінова­них зернотукових сівалок.

Рідкі і леткі мінеральні добрива заробляють у ґрунт. Сухі міне­ральні добрива повинні бути без грудок, сипкими і відповідати дер­жавному стандарту за всіма показниками.

Екологічні наслідки застосування високих норм мінеральних і органічних добрив. Як уже зазначалося, внесення добрив може бути негативним екологічним фактором, який погіршує санітарний стан, агрофізичні, біологічні і агрохімічні властивості ґрунту, забруднює поверхневі і ґрунтові води, атмосферу, материнську породу ґрунту. Велика кількість добрив, які вносять на полях, порушує природний цикл кругообігу поживних природних речовин не лише на полі, а й у біосфері. Особливо негативним є внесення високих доз мінераль­них добрив «про запас». Так, внесення великої кількості суперфосфа­ту призводить до накопичення в ґрунті баластних речовин, шкідли­вих для рослин і ґрунту (важких металів, радіоактивних елементів, фтору, хлору та ін.). При внесенні лише мінеральних добрив значно підкислюються на тільки малородючі, а й високобуферні чорноземні ґрунти. У сівозмінах, в яких вирощують багаторічні трави, бобові, післяжнивні і сидеральні культури, вносять достатню кількість ор­ганічних добрив, не спостерігається руйнівна дія мінеральних доб­рив на мікробний ценоз, прискорюються процеси мінералізації ор­ганічної речовини, підвищується кислотність ґрунту.

Велике значення для зменшення негативної дії мінеральних доб­рив має застосування низькобаластних мінеральних добрив з під­вищеним вмістом діючої речовини, наприклад знефторених фосфатів, які не створюють загрози накопичення в ґрунті токсичних речо­вин і не підвищують концентрації солей в ґрунтовому розчині.

Дуже важливим є постійний мікробіологічний і агрохімічний ко­нтроль за санітарним станом ґрунту, вмістом різних токсикантів, залишків пестицидів і ретардантів у ґрунті і в рослинній продукції (табл. 13).

13. Препарати, які мають фітотоксичну дію і післядію на сільськогосподарські культури (за М. М. Луцевим, Л. Г. Кретовою)