10. 9. Призначення та структура платіжного балансу

10.9. Призначення та структура платіжного балансу

Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, або які явища їх викликають, зате показує, що відбувається насправді, відображаючи реальні фінансові потоки між певною країною і зовнішнім світом, чим допомагає зробити власні відповідні висновки.

Сфери особи використання інформації платіжного балансу.

По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавлені в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).

По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо існує загроза валютної кризи.

По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.

Інформація платіжного балансу, використовується також для:

проведення оцінок кредитоспроможності країни;

аналізу тенденцій економічного розвитку країни як індикатор економічного циклу;

складання прогнозів впливу на валютні курси;

прогнозу подальшої політики уряду;

розуміння аналізу ризиків по країні;

проведення оцінок стану економіки держави.

У структурі платіжного балансу виділяють три основні складові:

торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням і ввезенням товарів;

баланс послуг та некомерційних платежів (баланс «невидимих» операцій);

баланс руху капіталів і кредитів.

Крім названих трьох складових, деякі дослідники називають ще дві основні складові платіжного балансу:

баланс поточних операцій, що включає рух товарів, послуг та односторонніх переказів;

операції з офіційними валютними резервами.

Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту. Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її становища у світовому господарстві, характеру її зв’язків з партнерами та загальної економічної політики.

Баланс послуг та некомерційних платежів — включає:

платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, теле-космічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передавання інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;

за діючими у світовій статистиці правилами у розділ «Послуги» входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони, звичайно, ближчі до руху капіталу;

за методикою МВФ показують односторонні перекази:

державні операції — субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;

приватні перекази — перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.

Три перелічені вище групи операцій — послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази — називають «невидимими» операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей (товарів).

Баланс поточних операцій (торговельний баланс і «невидимі» операції) — включає всі операції, які завершуються протягом даного періоду. Вони відображаються у платіжному балансі і не здійснюють на нього жодного впливу у наступні періоди. Поточними ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів і кредитів.

Баланс руху капіталів і кредитів — виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів. Це міжнародний рух підприємницького капіталу та міжнародний рух позикового капіталу. Включає операції з довгостроковими та короткостроковими інвестиціями, що впливають на міжнародну позицію країни щодо інвестицій. У наступні періоди вони впливатимуть на платіжний баланс у результаті надходжень потоків прибутків чи повернення інвестицій, зроблених у попередні роки.

За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:

міжнародний рух підприємницького капіталу;

міжнародний рух позикового капіталу.

Міжнародний рух підприємницького капіталу включає:

Вивіз капіталу, до якого входять:

прямі інвестиції за кордон, проведені національними фірмами;

придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій;

придбання національними резидентами банківських депозитів у зарубіжних банках.

Приплив капіталу:

прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами;

придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни;

придбання нерезидентами депозитів банків країни.

Міжнародний рух позикового капіталу включає:

Довго — і середньострокові операції — це державні й приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік.

Короткострокові операції — включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками.

Базисний баланс — сума рахунків поточного балансу та довгострокових рахунків балансу руху капіталів і кредитів.

Помилки і пропуски — це спеціальна стаття платіжного балансу, яка включає як статистичні похибки, так і невраховані операції. Показники різко зростають у кризових ситуаціях.

Теоретично виходячи з принципу подвійного запису операцій, обсяги зустрічних потоків за дебетом і за кредитом мають збігатися, але на практиці цього майже ніколи не відбувається. Проблема полягає у тому, що дані про одні й ті самі операції надходять з різних джерел. Так дані про обсяги і склад зовнішньоторговельних операцій надаються митницями, а дані про відповідні валютно-фінансові потоки акумулюються банківською статистичною звітністю. Митна й банківська статистика містять розбіжності через неповноту охоплення з різних причин. А контрабанда, надання незаконних послуг, неорганізовані товарні потоки, вивіз валюти туристами не потрапляють до жодного з джерел статистичної інформації. Розбіжність між дебетовим та кредитовим оборотом має назву чистих помилок та пропусків. За методикою МВФ ці розбіжності не повинні перевищувати 10 % від експорту чи імпорту товарів і послуг (залежно від того, що більше експорт чи імпорт на дату розрахунку).

Операції з офіційними валютними резервами — підсумкова стаття платіжного балансу, яка відображає операції з офіційними валютними резервами, в яких беруть участь державні валютні органи й у результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів. Ця стаття ще називається «Операції з ліквідними валютними активами» або «Баланс офіційних розрахунків» — це чиста сума усіх урядових операцій. Для кінцевих розрахунків за операціями використовуються офіційні резерви. До офіційних резервів можуть включати резерви урядових витрат (у тому випадку, коли міжнародні витрати приватного сектору переважать надходження), акумульовані резерви уряду (у тому випадку, коли надходження приватного сектору переважають його витрати).