Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

10.1. Поняття про вибір стратегії підприємства і чинники вибору

10.1. Поняття про вибір стратегії підприємства і чинники вибору

В процесі корпоративного (портфельного) і конкурентно­го аналізів виявляють безліч альтернативних варіантів для остаточного вибору відповідної стратегії підприємства (див. теми 5-8, табл. 5.1). І ні один варіант не може бути кращим інших по всіх параметрах відразу. Часто варіанти, які вигля­дають більш привабливими в смислі короткострокової рента­бельності, будуть менш привабливими з точки зору досягнен­ня довгострокових цілей і навпаки. Це складає серйозні труд­нощі для стратегічного вибору. Долати їх можна по двох нап­рямках.

Головні напрями (способи) вибору стратегій з альтернативних наступні:

Якщо є можливість використати відповідну комп'ю­терну програму, йдуть по шляху побудови всіх можливих комбінацій із встановлених в процесі стратегічного аналізу параметрів, оцінки їх щодо всіх можливих обмежень та кри­теріїв і вибору найбільш оптимального варіанту.

Якщо ж відбір з багатообіцяючих комбінацій доводи­ться робити „вручну», найкраще скористатись експертними методами.

Чинники, що впливають на вибір стратегії з альтернативних чинників, які впливають на вибір стратегії безліч. Але до основних можна віднести наступні.

Розмір підприємства як один з головних чинників вибору його стратегії

Розмір підприємства. У світовій практиці розмір під­приємства оцінюється переважно по чисельності працюючих: мале - до 99 чол., середнє - 100-499, велике - 500 і більше працюючих. На Україні градація інша - відповідно: 1-50, 50-250, і понад 250 чол.

Стратегії малих підприємств

Стратегії малих підприємств направлені на міні­мізацію конкурентної боротьби з великими і середніми фірмами та на максимальне використання переваг мало­го бізнесу, особливо в плані гнучкості.

Для полегшення вибору стратегії у малому бізнесі можна застосувати матрицю Кіндрацької Г.І. (рис. 10.1).

 

 

 

 

Товар малого підприємства:

подібний до товару великого підприємства

оригінальний

Форми існування малого підприємства:

суверенітет

Стратегія копіювання

Стратегія оптимального розміру

симбіоз

Стратегія використання переваг великого підприємства

Стратегія участі у виробництві товару великого підприємства

Рис. 10.1. Альтернативні стратегії малого підприємства

Стратегія копіювання означає випуск малим підприєм­ством товару, який копіює відомий марочний продукт, з роз­крученим брендом і який, внаслідок, продається по вищих цінах.

Стратегію оптимального розміру малі підприємства впроваджують тоді, коли є сенс виробляти продукцію малими партіями, виграючи у оперативності та гнучкості.

Стратегія участі у виробництві товару великої організації передбачає кооперацію з великим підприємством, викорис­тання при цьому його переваг. Однак, щоб не попасти у зале­жність від такої великої фірми, бажано малому підприємству співпрацювати з кількома великими партнерами, частка кож­ного з яких не повинна перевищувати 20 % у загальному об­сязі продаж.

Стратегію використання переваг великої організації можна здійснити на шляху франчайзингу. Це одна з найпоширені­ших форм співробітництва великого і малого підприємства у сфері збуту продукції, коли за угодою велике підприємство надає малому право реалізовувати чи виробляти його продук­цію під його ж торговою маркою. Часто для цього малому під­приємству передаються навіть приміщення, певне обладнання, сировина, надаються кредити тощо.

Стратегії середніх підприємств

Стратегію середніх підприємств також можна відібрати користуючись матрицею Кіндрацької Г.І. (рис. 10.2). Зокрема:

Стратегію виходу з ніші доцільно застосовувати у тому випадку, коли темпи зростання підприємства високі, а темпи розширення ніші помірні. А це означає, що мале підприємство переходить у категорію великого з широкою номенклатурою товару.

 

 

 

Темпи розширення ніші бізнесу:

помірні

швидкі

Темпи зростання підприємства:

високі

Стратегія виходу з ніші

Стратегія лідерства в ніші

низькі

Стратегія збереження

Стратегія пошуку „загарбника»

Рис. 10.2. Альтернативні стратегії середніх підприємств

Стратегію лідерства у ніші застосовують тоді, коли під­приємство має достатні фінансові можливості для швидкого росту або СЗГ вибрана настільки вдало, що прибутки дозволя­ють здійснювати швидке зростання.

Стратегія збереження може застосовуватися, коли роз­мір підприємства залишається практично незмінним і номен­клатура продукції також змінюється досить повільно. Але при невмілому використанні даної стратегії існує ризик втратити ринки збуту.

Стратегія пошуку „загарбника» направлена на пошук такої великої фірми, яка б погодилась здійснювати фінансову підтримку, що дозволило б середньому підприємству залиши­тися на даному сегменті ринку.

Стратегії великих підприємств

Альтернативні стратегії великих підприємств достатньо широко викладені у попередніх розділах (5-8, рис. 5.1).

При стратегічному виборі у таких підприємствах можна також скористатися матрицею А.Томпсона і Дж. Стрікленда

Матриця А.Томпсона і А.Стрікленда для вибору можливих корпоративних стратегій відповідно до становища на ринку недиверсифікованих підприємств.

Інші чинники вибору стратегій підприємства (крім його розміру)

Стан галузі і позиція на ній підприємства. Цей чин­ник стратегічного вибору може відіграти вирішальну роль при виборі стратегії зростання. Сильні підприємства мають праг­нути закріпити свої лідируючі позиції і обирати різні стратегії зростання: якщо галузь занепадає, варто приймати стратегію диференціації; якщо ж галузь розвивається - обирати страте­гію концентрованого чи інтегрованого зростання. Слабкі під­приємства мають поводитися інакше й обирати стратегії, які сприятимуть посиленню їх позицій на ринку. Якщо ж такі стратегії їм не під силу, дану галузь треба залишати, тобто обирати стратегію скорочення.

Привабливість ринку. Також вагомий чинник страте­гічного вибору. Жодне підприємство з власної волі не вибере непривабливий, завідомо програшний ринок.

Стратегії конкурентів. Стратегія, що обирається під­приємством, має протистояти стратегії конкурентів. Така ви­
мога ринку. А тому стратегії конкурентів старанно врахову­ються.

Конкурентні переваги підприємства. Також врахову­ються при стратегічному виборі.

Цілі і місія підприємства. Вони визначають оригіналь­ність вибраної стратегії. В цілях відображено те, до чого праг­не підприємство. І якщо, приміром, цілі не допускають інтен­сивного зростання, то така стратегія, зрозуміло, і не буде об­
рана, незважаючи на всі наявні для цього передумови.

Потенціал підприємства. На цей чинник просто не можна не зважати. Якщо ресурсам підприємства не під силу якась із привабливих альтернативних стратегій, вона і не оби­рається.

Особливості продукції, що випускається і буде випу­скатись. Характеристики товару, що виробляється підприєм­ством, зрозуміло, враховують при виборі. Одна справа випуск товару повсякденного вжитку і зовсім інша - складної побуто­вої техніки чи електроніки.

Стадія ЖЦТ і ЖЦП. Без врахування стадії життєвого циклу підприємства і товару обійтись аж ніяк не можна. Ска­жімо, не можна обрати для СОБ стратегію зростання, якщо його товар перебуває на стадії спаду.

Витрати на виробництво та збут. Підприємство з високими затратами на виробництво та реалізацію продукції аж ніяк не може обирати стратегії лідерства за витратами. Тобто і цей чинник слід брати до уваги при виборі стратегії.

Інтереси вищого керівництва, власників, колективу.
Якщо, приміром, вище керівництво чи власники люблять ри­зик, то, зрозуміло, і обрана стратегія буде містити чималу долю ризику. Або особиста антипатія до конкурента може зіграти вирішальну роль у обранні стратегії поглинання його фірми, хоч можливо особливої потреби у цьому не було.

Кваліфікація і якісний склад персоналу. Без кваліфіко­ваного персоналу не можна обирати стратегій, які потребують глибоких знань і творчості.

Зобов 'язання підприємства щодо попередніх страте­гій. Такі зобов'язання створюють певну інерційність у розвит­
ку. Тому, вибираючи нову стратегію, слід мати на увазі, що певний час ще діятимуть зобов'язання попередніх років, які
дещо стримуватимуть і навіть в якійсь мірі змінюватимуть можливості реалізації нової стратегії.

Ступінь залежності від зовнішнього середовища.

Іноді підприємство так сильно залежить від постачальників чи споживачів його продукції, що не може вибирати стратегію, виходячи лише з бажання якнайшвидше використати власний потенціал. Це слід мати на увазі при виборі.

Фактор часу. Підприємство найбільш успішно може реалізовувати нову стратегію лише в ті моменти і терміни, ко­ли з'являються для цього сприятливі можливості. Їх треба вмі­ти відчувати і врахувати при виборі стратегії.

Наявність  альтернативних варіантів стратегій.

Стратегічний вибір проводиться виключно із альтернативних варіантів стратегій підприємства. Якщо їх немає зникає сенс вибору. Отже альтернативність - принциповий підхід у форму ванні стратегії. Оскільки середовище підприємства у рин­ковій економіці багатогранне і надзвичайно динамічне, остіль­ки багатоваріантність вибору стає необхідністю і важливим його чинником.

Усвідомлення і оцінка виконання поточної страте­гії. Без з'ясування поточної стратегії не можна приймати рі­шення з приводу майбутньої стратегії. Потрібно не лише усві­домити, що за стратегія реалізується в даний час, але і який стан реалізації: що вдалося, що створює труднощі, їх причини, напрями усунення тощо. Можна застосувати різні схеми з'ясу­вання поточної стратегії. Але найбільш цікавим видається під­хід запропонований А.Томпсоном і Дж.Стріклендом. Вони вважають, що для того, щоб уяснити, яка стратегія реалізуєть­ся зараз, потрібно оцінити п'ять зовнішніх і п'ять внутрішніх її чинників.

До зовнішніх чинників вони віднесли: а) розмах діяльності підприємства (СОБ) і ступінь розмаїтості продукції, що вироб­ляється, диверсифікованість підприємства; б) загальний харак­тер і природа недавніх придбань підприємства та продаж нею своєї частини власності; в) структура і спрямованість діяльно­сті підприємства за останній період; г) можливості, на які бу­ло зорієнтовано підприємство останнім часом; д) ставлення до зовнішніх загроз.

До внутрішніх чинників віднесли: а) стратегічні цілі під­приємства; б) критерії розподілу ресурсів і структура капіта­ловкладень; в) відношення керівництва до фінансового ризику та здійснюваної фінансової політики і практики; г) рівень і ступінь концентрації зусиль в області НДДКР. д) стратегії окремих функціональних служб (маркетингу, виробництва, фінансів тощо).

Фінансові ресурси підприємства. Значення цього чин­ника особливе. Адже будь-яка зміна в діяльності підприємства (вихід на нові ринки, впровадження нового товару тощо), сло­вом, будь-яка стратегія потребують певних фінансових зусиль. На які з них вистачить фінансових ресурсів, а на які ні, потрібно знати і враховувати при виборі стратегії.

Рівень ризику. Кожне підприємство залежно від сили, можливостей, уподобань керівництва встановляє для себе ме­жу допустимого ризику, яку і бере до уваги при стратегічному виборі.

Зрозуміло, що врахувати при виборі стратегії підприємства в однаковій мірі всі перераховані чинники неможливо. Але цілі, фінансові можливості, інтереси власників і ризики врахо­вують у першу чергу.

Таким чином, вибір корпоративної чи конкурентних стра­тегій підприємства - досить відповідальна і трудомістка робо­та. Потрібно ґрунтовно проаналізувати наскільки альтернатив­ні проекти враховують описані чинники і зіставити найкращі з критеріями.