10.1. Характеристика транспортного господарства

Процес виготовлення продукції на підприємстві супроводжується переміщенням певної кількості різноманітних вантажів (сировини, матеріалів, палива, відходів виробництва, готової продукції), що потребує значних витрат на транспортне обслуговування виробництва, чітка організація якового забезпечує поєднання всіх елементів виробничого процесу.

Комплекс підрозділів, що займаються вантажно-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів, утворює транспортне господарство. Його склад залежить від:

1)     характеру продукції,

2)     типу виробництва,

3)     обсягів виробництва.

На підприємствах з великими обсягами перевезень вантажів організовуються спеціалізовані цехи залізничного, автомобільного та інших видів транспорту.

На середніх і невеликих підприємствах створюється єдиний транспортний цех.

У будь-якому разі транспортне господарство підприємства очолює начальник транспортно-технологічного відділу.

До складу відділу входять:

-         технічне бюро,

-         бюро організації перевезень,

-         диспетчерська служба,

-         бюро тари.

Уся сукупність транспортних операцій на підприємстві здійснюється за допомогою 3-х взаємопов’язаних видів транспорту:

-         зовнішнього,

-         міжцехового,

-         внутрішньоцехового.

Зовнішній транспорт забезпечує зв’язок підприємства з приймальними пунктами, транспортом загального користування (залізничними станціями, портами, аеропортами), а також  зі складами місцевих контрагентів (сторона в договорі).

Внутрішньо цеховий транспорт призначений для виконання транспортних операцій в межах окремого цеху. В свою чергу він поділяється на:

1)     загальноцеховий (перевезення вантажів між цеховими складами, дільницями, лініями),

2)     міжопераційний – забезпечує зв’язок між окремими робочими місцями.

Управління внутрішньо цеховим транспортом є  функцією керівників відповідних цехів.

Міжцеховий транспорт – використовується для перевезень вантажів по території підприємства між його цехами, службами, складами. Управління зовнішнім та міжцеховим транспортом покладено на начальника транспортного відділу або начальника транспортного цеху.

У процесі управління транспортним господарством визначаються потоки вантажів та обсяги перевезень, здійснюється вибір і встановлюється необхідна кількість транспортних засобів, складаються плани перевезень вантажів, виконується оперативне регулювання транспортного обслуговування виробництва. В основу планування транспортного господарства беруть визначення вантажопотоків, тобто кількості вантажів (у тоннах, кубометрах, шт.), що переміщуються в заданому напрямку на певну відстань за конкретний проміжок часу.

Розміри і маршрути окремих потоків вантажів розраховуються на базі виробничої програми підприємства, норм витрат матеріальних ресурсів і відстані перевезень. Сума всіх вантажопотоків, здійснюваних усіма видами транспорту, становить річний загальний обсяг перевезень вантажів.

Вибір видів транспортних засобів залежить від:

1)     обсягів перевезень,

2)     габаритів і фізико-хімічних властивостей вантажів,

3)     відстані та напрямків їхнього переміщення.

В основі планування лежать дві групи показників:

1) кількісні (вантажооборот, обсяг навантажувально-розвантажувальних робіт),

2) якісні (швидкість руху, вантажопідйомність, питома вага холостих пробігів).

Вантажооборотом називається кількість наявного переміщуваного, відправленого вантажу за звітний період (рік, місяць, квартал).

Складання плану роботи транспортного господарства починається з розрахунку двох складових обсягів вантажообороту, а саме зовнішнього і внутрішнього. Отримані дані зводяться до так званої шахматної відомості.

Шахматна відомість – це таблиця, в якій по вертикалі фіксують відправників, по горизонталі – отримувачів вантажу. В точці перетину фіксується обсяг вантажу і номенклатура.

Шахматна відомість вантажообороту підприємства

Кількість транспортних засобів визначається за формулою:

,

де В – вантажопотік за розрахунковий період, тон;

     Пг – годинна продуктивність транспортних засобів,

     Фг – корисний фонд часу роботи транспортних засобів;

     Кн – коефіцієнт нерівномірності.

Внутрізаводські перевезення за характером організації поділяються на разові і маршрутні.

Маршрутні перевезення бувають:

1)     маятникові,

2)     кільцеві.

Маятниковими називаються маршрути, при яких рух транспортних засобів між двома пунктами багаторазово повторюються.

Вони бувають односторонніми – коли транспорт в одну сторону іде завантаженим, а назад – порожняком, двостороннім – транспорт завантажено в обох напрямках, змішаним – при русі з вантажем або без вантажу в обох напрямках.

Кільцева система – передбачає послідовний регулярний зв’язок між пунктами. Вона буває розвізною (з одного пункту вантаж розвозиться по цехах) і зворотною – з різних цехів вантаж перевозиться в одне місце, наприклад, на склад готової продукції.

 Питома вага транспортних і складських господарств на багатьох підприємствах складає 15-20% від загальної кількості працюючих. Таким чином, це пояснює, що рівень організації транспортних робіт від рівня основного виробництва. Продуктивність праці транспортних робітників у кілька разів менша від продуктивності праці основних цехів.

Транспортне господарство входить до складу виробничої служби підприємства і керівник транспортного відділу підпорядкований заступнику директора по виробництву.

Планування роботи транспортного господарства полягає в розробці річних (квартальних) і календарних (місячних, добових) планів, а також у оперативному регулюванні перевезень.

Календарні плани містять завдання на місяць (добу, зміну) і складаються за окремими транспортними маршрутами. В них зазначаються види вантажів, пункти відправлення та прийняття, час початку й закінчення перевезення.