Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

10.12. Особливості і можливі шляхи переходу України до інформаційного суспільства

Український шлях до інформаційного суспільства визна­
чається, як і для інших держав, її сьогоднішніми політични­
ми, соціально-економічними і соціально-культурними
особливостями.                                                                              

До таких особливостей варто віднести:

-    нестабільність політичного й економічного становища в
країні, що не дозволяє державі швидко й ефективно вирішу­
вати економічні й організаційні проблеми забезпечення пе­
реходу до інформаційного суспільства, розрахованого на три­
валу перспективу;

-    економічні умови, характерні для перехідної економіки
України: відсутність вільних інвестицій для фінансування
програм і проектів, що реалізують стратегію переходу до
інформаційного суспільства;

-    ріст інформаційних потреб населення і суспільства в
цілому в суспільне значимій політичній,  економічній і
соціальній інформації, у тому числі такої, що породжується
державними і недержавними організаціями;

-    недостатньо високий (порівняно з розвинутими країна­
ми) рівень розвитку інформаційно-комунікаційної інфраст­
руктури і промислового виробництва інформаційних засобів,
продуктів і послуг, відсутність у держави засобів для їхньої
модернізації і розширення;

-    динамічний   розвиток  українського   ринку  інфор­
маційних і телекомунікаційних засобів, технологій, про­
дуктів і послуг;

-    гранично високий рівень монополізації засобів масової
інформації, слабка підконтрольність суспільству системи
формування суспільної свідомості;

-    випереджальне, у порівнянні по темпах росту з розвину­
тими країнами, створення різних систем зв'язку — каналів
передачі інформації,  комутаційних комплексів, засобів
зв'язку і т.п. — та індустрії надання інформаційних послуг;

-    наявність, в основному, високого наукового, освітнього
і культурного потенціалу, створеного ще у СРСР і збережено­
го в Україні;                                                                                    

- порівняно дешева інтелектуальна робоча сила, що здат­на ставити і вирішувати складні науково-технічні проблеми, рушійною силою якої у великому ступені є ентузіазм.

Розглянуті вище політичні і соціально-екоіїомічні умо­ви, у яких ще близько 10 років буде відбуватися перехід Ук­раїни до інформаційного суспільства, істотно відрізняються від умов, характерних для розвинутих країн і, отже, вимага­ють визначення шляху, властивого тільки Україні, однак враховуючи накопичений світовий досвід. Цей досвід пока­зує, що кожна країна рухається до інформаційного суспільства своїм шляхом від початкового рубежу, обумов­леного сформованими політичними, соціально-економічни­ми і культурними умовами.

Якщо в країнах ЄС, СІЛА, Японії є ефективно функціону­юча ринкова економіка, що забезпечує постійний ріст інфор­маційних потреб і платоспроможній попит на інформаційні продукти і послуги, є могутній середній клас, який яв­ляється основним споживачем інформаційних послуг. Еко­номіки цих країн мають у своєму розпорядженні вільні засо­би для підтримки процесів інформатизації і розвитку інфор­маційно-комунікаційної інфраструктури, існують державні стратегії і програми побудови в цих країнах інформаційного суспільства — в Україні всього цього практично немає.

Якщо в розвинутих країнах майже закінчені процеси пе-реструктуризації промислового виробництва і переходу від ресурсномісткого (сировина, енергія, праця) до наукомістко-го виробництва — в Украші сьогодні це тільки відбувається.

Якщо рівень інформатизації систем керування різного рівня і приналежності (державні, комерційні, муніципальні й ін.) в розвинутих країнах досить високий, то в Україні та­кий рівень у масштабі країни буде досягнутий ще не скоро.

В розвинутих країнах є добре розвинута інфраструктура виробництва і надання населенню інформаційних продуктів і послуг, високий рівень інформаційної культури населен­ня, — в Украші це все ще знаходиться в початковому стані.

 


Однак:

-    ще і сьогодні в Україні є одна з кращих систем загаль­
ної освіти, не цілком загублений науковий потенціал в галузі
інформатики, є цікаві теоретичні розробки світового рівня;

-    Україна володіє великою культурною спадщиною і су­
часною самобутньою багатонаціональною культурою, що
відкриває   великі   можливості   наповнити   українським
змістом надані населенню інформаційні продукти і послуги;

-    розвиток українських телекомунікацій усіх видів іде
випереджаючими темпами, порівняно з іншими галузями
економічної діяльності,  що дозволяє розраховувати на
успішне формування інфраструктури надання населенню
інформаційних і комунікаційних послуг.

Зауважимо, що перехід до інформаційного суспільства будь-якої країни — це процес, що вимагає великих ма­теріальних витрат на формування і розвиток інформаційного середовища, розвиток індустрії інформаційних послуг і «до­ведення» їх до кожного члена суспільства. Сьогодні, напри­клад, США вклали і продовжують вкладати в розвиток цієї індустрії до 10% свого зовнішнього валового продукту, але й одержують за рахунок цього більш 25% свого зовнішнього валового продукту. Приблизно такі ж обсяги характерні і для інших розвинутих країн. Україна навряд чи може бути винятком,

Фахівці прогнозують два варіанти переходу України до інформаційного суспільства.

Перший варіант — повторення того шляху, що вже прой­дений або проходиться іншими країнами, в основному, євро­пейськими. Він вимагає значних капіталовкладень, досить короткий за часом (не більш 7-10 років до виходу на серед­ньоєвропейський рівень інформатизації, за умови 2-3% тем­пу економічного росту). Швидкість руху при такому варіанті буде забезпечуватися виділеними засобами (не менш 5-7% ВВП). Крім того, цей шлях буде вимагати істотної зміни ук­раїнського менталітету і переорієнтації суспільної свідомості на цілі, пріоритети і напрямки розвитку, властиві амери­канському або європейському способові життя. Для реалізації першого шляху потрібно одержати основні обсяги інвестицій із закордонних джерел або від вітчизняних ко­мерційних структур і населення. Це не реально — сьогодні й у доступному для огляду майбутньому ніхто такі засоби не дасть, тому що впевненості в їхньому поверненні в закордон­них кредиторів немає, та й «вирощувати» за власні гроші конкурента ніхто не буде. Дістати кошти від власних ко­мерційних структур і населення в найближчі роки не видається можливим — для цього необхідні істотно більш високий рівень розвитку цих структур, помітне пожвавлен­ня ринкових перетворень і підвищення якості життя насе­лення.

Другий варіант — пошуки шляху, орієнтованого на чисто українські критерії і характеристики якості життя, соціаль­но-культурні особливості і потребуючого в сьогоднішніх соціально-економічних умовах лише мінімальних капітало­вкладень з боку держави. Цей шлях нетрадиційний, не апро­бований. Однак він вимагає хоча б мінімальних темпів еко­номічного росту, політичної стабільності в суспільстві і політичної волі виконавчої і законодавчої влади, що поста­вила перед суспільством завдання переходу до інформаційно­го суспільства, як завдання високого пріоритету. Отже, прийнятний тільки цей шлях.

Основою Українського шляху переходу до інформаційно­го суспільства мають стати:

1. Інформатизація всієї системи загальної і фахової освіти — від дитячого саду до закінчення вищої школи і на­ступних форм підготовки і перепідготовки фахівців; підви­щення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як найважливіших характеристик людського потенціалу.

Інформатизація системи загальної освіти, орієнтованої на виховання нового покоління, що відповідає за своїм рівнем розвитку і способові життя, умовам інформаційного суспільства — основна, перспективна задача переходу до інформаційного суспільства, її всеосяжне рішення зажадає тривалого часу, не менш 10-15 років, протягом яких може бути розроблена і реалізована нова ідеологія безперервної освіти на всіх рівнях — від дитячого саду до навчання і пе­репідготовки дорослих — з розумною комбінацією держав­них і недержавних освітніх інститутів. Необхідно врахувати, що в Україні є серйозний успіх в галузі застосування інфор­маційних і телекомунікаційних технологій у вищій школі, однак зовсім недостатні роботи з комп'ютеризації шкіл, особ­ливо в невеликих містах і на селі. Важливу роль в інформа­тизації освіти мають зіграти культурно-інформаційні цент­ри, електронні бібліотеки і робота в Інтернет.

2. Формування і розвиток індустрії інформаційних і ко­мунікаційних послуг, у тому числі домашньої комп'ютери­зації, орієнтованої на масового споживача.

Формування і розвиток індустрії інформаційних і ко­мунікаційних послуг, орієнтованої на масового споживача, є однією з основних задач розвитку інформаційного середови­ща суспільства, що забезпечує зацікавленість населення у використанні інформації як ресурсу суспільного й індивіду­ального розвитку.

Вирішення даного завдання дозволить:

-    безпосередньо   «довести»   характерні   риси   інфор­
маційного суспільства до кожної людини і вивести його на
більш високий рівень інформаційної культури і комп'ютер­
ної грамотності;

-     забезпечити розвиток найбільш динамічного сектора
ринку інформаційних і комунікаційних засобів, інфор­
маційних продуктів і послуг;

-     при  правильній  державній   політиці   забезпечити
підтримку вітчизняних виробників інформаційних про­
дуктів і послуг і заняття ними цього сектора ринку;

-     вирішити ряд складних проблем соціального характе­
ру — робота, медична допомога вдома, організація дозвілля,
електронна торгівля, інформаційно-культурне обслугову­
вання, у тому числі інвалідів і т.д.

3. Забезпечення сфери інформаційних послуг духовним змістом, що відповідає українським культурно-історичним традиціям, у тому числі організація могутнього україномов­ного сектора в Інтернет.

Забезпечення сфери інформаційних послуг духовним змістом, що відповідають українським культурно-історич­ним традиціям, є політичним завданням, рішення якого має забезпечити передачу новому поколінню всього різно­маніття української культури, виховання цього покоління в атмосфері національних духовних цінностей і ідеалів, максимально зменшити негативний вплив на молодих лю­дей англомовної інформаційної експансії, культурно-оку­паційного характеру Інтернет. Усе це створить передумови для подолання ідеологічного диктату і поширення політич­ного і духовного впливу СІЛА через сучасні комунікаційні мережі і системи.

Рішення цих трьох масштабних, історичних для України завдань буде означати реальне перетворення інформації і знань у справжній ресурс соціально-економічного і духовно­го розвитку. Воно буде також означати зміцнення інститутів цивільного суспільства, реальне забезпечення права грома­дян на вільне одержання, поширення і використання інфор­мації, розширення можливостей саморозвитку особистості.

Україна може виступити як носій специфічної моделі цивілізованого розвитку, багато в чому коригує західний ета­лон. Історична послідовність, національна ідентичність, відновлення моральної свідомості, створення єдиного духов­ного простору країни — такі основні особливості обираного шляху України до інформаційного суспільства.

Рух цим шляхом, особливо на перших етапах, вимагає широкої суспільної підтримки, глибокого усвідомлення цілей переходу до інформаційного суспільства і політичних, економічних, соціальних і культурних переваг, що надає населенню життя в інформаційному світі. Для цієї підтрим­ки мають бути скоординовані зусилля багатьох фахівців — гуманітаріїв з формування вигляду громадянина

 інформаційного світу, моделі його життєдіяльності. Ця підтримка має одержати найширше пропагандистське за­безпечення у всіх друкованих і електронних ЗМІ.