10.2. Операції світового валютного ринку

Термін "валютні операції" можна розуміти у вузькому і широко­му значеннях. У вузькому значенні це банківська діяльність з прода­жу та купівлі власне іноземної валюти. У широкому значенні валют­ні операції включають купівлю-продаж валюти, а також усі інші опе­рації щодо міжнародного руху валютних цінностей.

Валютні операції за своєю природою є операціями, пов'язаними з переходом права власності на валютні цінності і використанням їх у міжнародному обігу (валюту експортують та імпортують). Валютні операції поділяють на поточні і пов'язані з рухом капіталу.

Поточними є операції з переказування іноземної валюти, отри­мання і надання фінансових кредитів на термін, що не перевищує 180 днів, переказування відсотків, дивідендів та інших доходів за інвес­тиціями тощо.

Термін "валютні операції, пов'язані з рухом капіталу" поширю­ється на прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання та отримання фінансових кредитів на термін понад 180 днів.

Розрізняють операції на міжнародному грошовому ринку і опе­рації на міжнародному ринку капіталу, на якому здійснюються се-редньо- і довгострокові операції.

Операції на світовому ринку капіталу за своїм характером поділя­ються на комерційні (тобто пов'язані із зовнішньою торгівлею) і фі­нансові (охоплюють вивіз капіталу, погашення заборгованості тощо).

Активами міжнародного ринку капіталу, крім валютних банків­ських депозитів, є акції та облігації різних країн, тобто цінні папери. Міжнародна торгівля активами може включати обмін різних видів цінних паперів.

Міжнародний кредит — це економічні відносини, що встановлю­ються між державами, комерційними банками і фірмами різних кра­їн з метою надання валютних, кредитних або товарних ресурсів на умовах їх повернення з винагородою (відсотками) протягом визна­ченого терміну. Міжнародний кредит є формою руху позичкового капіталу.

Існують два основні види міжнародного руху капіталу, першим з них є міжнародна позика. Позичальниками та позикодавцями (lenders) можуть бути суб'єкти як приватного, так і публічного права (наприклад, Світовий банк та інші установи системи ООН).­

Другим видом міжнародного руху капіталу є інвестиції в активи компаній. Якщо такі довготермінові інвестиції не передбачають участі інвестора в управлінні компанією, то вони називаються порт­фельними (portfolio investment). Коли інвестування спрямовується на одержання управлінського контролю (managerialcontrol), то у цьому разі мають місце прямі інвестиції (direct investment). Яскравим прик­ладом прямих інвесторів є транснаціональні корпорації. Капітал нагромаджується у тих країнах, які здатні створювати багатство і не все його споживати.

Теоретично фінансові ринки мають можливість ефективно розпо­діляти капітал у всьому світі. Практично це здійснити важко або на­віть неможливо, оскільки оптимальному розподілу перешкоджає низка чинників. Зокрема, у міжнародного руху капіталу відсутня рів­номірність. Прикладом цього може бути Україна — попри запро­шення до неї не хоче йти іноземний капітал у масштабах, що заслу­говують на увагу.

Близько 80 % операцій з купівлі-продажу валюти відбувається на міжбанківському сегменті світового валютного ринку (як зазначало­ся вище, валютні біржі існують не в усіх країнах світу).

Основними суб'єктами валютних операцій є центральні банки держав, за обсягами цих операцій лідирують комерційні банки.

Щоденний оборот окремих банків досягає мільярдних сум. Всесвіт­ньо відомі, наприклад, такі банки — Chase National, Chase Manhat­tan, Citybank.

Найпоширеніші валютні операції міжбанківського ринку — спот, форвард, своп, біржового — ф'ючерс та опціон. Особливою формою валютних операцій є валютний арбітраж.

Спот є операцією купівлі-продажу валюти за умови поставки її протягом двох робочих днів від дня укладення угоди за обумовле­ним в угоді курсом.

Своп — валютна операція щодо продажу певної валюти з умовою викупу такої самої суми назад через певний час за курсом, зафіксова­ним на момент укладення угоди. Основні учасники своп-ринку — ко­мерційні банки. Окрім законодавчого регулювання операції врахову­ють і усталені звичаї. Ці операції не позбавлені валютних ризиків, особливо через технічні особливості клірингових розрахунків і різни­цю у часі у роботі валютних ринків планети. Угоди своп укладають­ся на термін від 1 до 6 місяців, інколи і на довший термін (до 5 років).

Строкові операції передбачають поставку валюти після терміну, що перевищує три дні від дня укладення відповідної угоди. 1, 3, 6, 9 та 12 місяців вважаються стандартними термінами виконання стро­кових контрактів.

Форвардні валютні операції передбачають обмін валюти у майбут­ньому, але за курсом, зафіксованим на дату укладення угоди. Фор­вардні угоди укладаються, як правило, на строк до одного року, проте щодо сильних валют світу термін може бути значно довшим.

Форвардний валютний курс і курс своп збігаються рідко. Якщо форвардний курс вищий за курс спот, то валюта котирується з пре­мією, навпаки — з дисконтом.

Форвардному контракту властиві серйозніші ризики, ніж контрак­ту типу спот — ймовірність непередбаченої зміни курсу валюти на да­ту поставки та неплатоспроможності партнера є досить високими.

Операція своп поєднує форвардні умови та умови спот, бо опера­ція спот з продажу готівкової валюти виконується одночасно з її ку­півлею на строк. Можлива і зворотна ситуація.

Операції своп здійснюють як між комерційними банками, так і між комерційними банками і центральним банком країни, а також безпосередньо між центральними банками країн. У швейцарському місті Базель з 1969 р. діє Банк міжнародних розрахунків — європейський допоміжний орган МВФ і МБРР (заснований у 1930 р.). Він обслуговує багатосторонню систему взаємного обміну валют на основі операцій своп. Центральні банки використовують між­державні операції своп для здійснення результативних валютних інтервенцій.

Операції своп використовуються також для диверсифікації націо­нальної валюти (тобто обміну її на валюти інших країн), для здій­снення міжнародних розрахунків, тимчасового збільшення валют­них резервів, задоволення потреб клієнтів у певній валюті тощо. Наприклад, у банку є резерви доларів, але йому тимчасово потрібні євро. У такому разі банк продає долари за євро з негайною оплатою. Одночасно банк укладає угоду про купівлю, наприклад, через 6 мі­сяців такої ж самої суми доларів у свого партнера.

На світових валютних ринках найпоширенішими є операції спот, вдвічі менше здійснюється операцій своп, на форвардні операції при­падає незначна частка біржових угод.

Ф'ючерсні операції є строковими біржовими угодами щодо купів-лі-продажу валюти, золота, фінансово-кредитних інструментів за фіксованою на момент укладення договору ціною, але з виконанням операції через певний час.

Угода може виконуватися від 3 днів до 3 років від дати її укла­дення. Клірингова палата виступає посередником між продавцем і покупцем, гарантує виконання сторонами зобов'язань і виконує розрахунки.

З першого погляду ф'ючерсні операції нагадують форвардні. В обох випадках валюта поставляється не раніш, як через три дні від дня укладення угоди, ціна виконання контракту у майбутньому виз­начається на дату його укладення. Втім, ці операції мають такі від­мінності:

• термін та обсяги форвардної угоди визначаються за взаємною до­
мовленістю сторін, у ф'ючерсній угоді обумовлюються термін,
обсяги та умови, що склалися на відповідних валютних біржах;

• індивідуальні форвардні угоди дорожчі за стандартизовані
ф'ючерсні контракти;

•  форвардні контракти укладаються на великі суми і недоступні
для дрібних інвесторів, ф'ючерсний ринок доступний усім;

•  в абсолютній більшості випадків форвардні операції закінчують­
ся поставкою валюти, у разі ф'ючерсної операції не здійснюють

реальну поставку валюти, а одержують різницю між початковою ціною контракту і ціною, що існує на дату виконання угоди;

• форвардний контракт може укладатися щодо практично будь-
яких валют, ф'ючерсні угоди оперують їх обмеженим набором (як
правило, стосуються резервних валют світу).

Валютний опціон є договором, що надає право покупцеві та зо­бов'язує продавця відповідно купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим на дату укладення уго­ди курсом на завчасно погоджену дату або протягом узгодженого часу.

За одержання такого права покупець сплачує продавцеві певну суму грошей, що називається премією. Ризик покупця обмежується розміром сплаченої премії. Ризик продавця знижується на суму одер­жаної премії.

Існує кілька видів валютних опціонів:

•  пут (право протягом певного часу за домовленою ціною прода­
вати валюту для захисту її від знецінення);

•  кол (право купити валюту за фіксованою ціною протягом певно­
го терміну в обмін на сплату погодженої заздалегідь суми для за­
хисту валюти від можливого подорожчання);

•  європейський (право купити або продати валюту лише після за­
кінчення контракту);

•  американський (право купити або продати валюту будь-коли до
закінчення терміну контракту).

На відміну від ф'ючерсних контрактів валютні опціони дають змогу обмежити ризик від несприятливої зміни курсу валют, з огля­ду на це вони набули нині значного поширення на валютних ринках світу.

Валютний арбітраж — це одночасні купівля і продаж валюти на різних ринках з метою отримання прибутку від різниці у валютних курсах за касовими і строковими операціями на фінансових ринках світу. Валютні курси на різних ринках завжди враховують перекази валют з одного ринку на інший. Якщо валютні курси відрізняються між собою на величину, що перевищує операційні витрати, пов'яза­ні з переказом валют, то з'являється можливість одержати зиск від курсових різниць. У цьому і полягає валютний арбітраж.

Часовий валютний арбітраж передбачає одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі, а просторовий — від їх різниці на територіально віддалених ринках. Простий арбітраж виконується з двома валютами, а складний (крос-курсовий) — з трьома і більше валютами.

Ці операції сприяють забезпеченню взаємозв'язків курсів валют, їх вирівнюванню на різних ринках та їх стабілізації.

Насамкінець зазначимо, що у цьому розділі були розглянуті лише найголовніші аспекти міжнародних валютно-кредитних питань.