Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

10.2. Створення та діяльність найбільших туристичних організацій в СРСР

Період з 1918 до 1929 рр. більшість істориків вважає «золотим десятиліттям» розвитку краєзнавства та екскурсійної діяльності в Радянському Союзі.

В наступні десять років також швидко розвивалися органі­заційні форми туристичної діяльності в СРСР, поширювався са­модіяльний туризм.

В 1928 р. за рішенням Наркомпросу було створено акціо­нерне товариство «Радянський турист» («Совтур»), яке ста­ло активно витіснювати приватні туристичні контори та бюро. Для вступу в товариство необхідно було придбати акцію «Совтура» вартістю 1 крб. Сто акцій давали їх власникові пра­во голосу в акціонерному товаристві.

«Радянський турист» почав створювати свою матеріаль­ну базу та розробляти нові туристичні маршрути по всій те­риторії Радянського Союзу, створюючи тим самим мережу власних турбаз, санаторіїв, будинків відпочинку, орендуючи готелі в курортних містах. «Совтур» був першою організа­цією, яка почала реалізовувати ідеї планового туризму. Через рік після створення «Совтур» вже пропонував платні путівки по 29 маршрутах по всій країні, аж до Паміру.

Важливу роль в розвитку масового самодіяльного туризму зіграв комсомол (ВЛКСМ ), який займався організацією дозвіл­ля молоді.

В роки НЕПу відновило свою роботу Російське товариство туристів. У 1927 р. комсомол провів кампанію по залученню до нього робітничої молоді, оскільки Російське товариство туристів було малочисельною організацією, і до нього входила переваж­но інтелігенція. Вже у 1929 р. Російське товариство туристів створило розгалужену мережу своїх представництв: у Москві, Ленінграді, Ростові-на-Дону, Самарі, Новосибірську, Астрахані, Севастополі, Владивостоці. Також були створені туристичні осе­редки на заводах і фабриках, в клубах та військових підрозді­лах. За сприяння Бюро туризму при Московському комітеті ВЛКСМ (створене у 1927 р.) і за підтримки туристів-робітників Російське товариство туристів було перейменовано у 1929 р. на Товариство пролетарського туризму РРФСР (ТПТ), основним гаслом якого стало: «Пролетарський туризм — засіб підвищення культурного рівня народних мас!»

Головою Товариства Пролетарського туризму був призначений Микола Васильович Криленко (1885-1938). Він отримав якісну ос­віту (в 1914 р. закінчив історико-філологічний факультет Петер­бурзького університету), воював на фронтах Першої світової війни, був досвідченим революціонером. В першому складі Радянського уряду займав посаду наркома військових і морських справ. За йо­го ініціативою у 1925-1936 рр. проводились міжнародні шахові турніри. Криленко особисто здійснював сходження на вершини, за що в подальшому його звинуватили в тому, що він, займаючись альпінізмом, нехтував своїми безпосередніми обов'язками державного діяча.

Діяльність ТПТ була спрямована на розвиток широкого сус­пільного туристичного руху, сприяння патріотичного вихован­ня населення країни, підготовку кадрів для сфери туризму. Че­рез рік після створення в лавах ТПТ вже нараховувалось 50 тис. чоловік.

Різниця в діяльності «Совтура» і ТПТ полягала в тому, що перший обслуговував групи відпочиваючих по раніше встано­влених маршрутах, які мали в основному краєзнавчий і за­гальноосвітній характер, а ТПТ займалось організацією само­діяльних походів. «Совтур», будучи комерційною організацією, орієнтувався на заможні верстви населення, бу­дував комфортабельні готелі та бази відпочинку, хоча проф­спілки і зобов'язали його обслуговувати групи ТПТ за пільго­вими тарифами.

У 1930 р. Рада Народних Комісарів Радянського Союзу прийняла Постанову про злиття акціонерного товариства «Радянський турист» з Товариством пролетарського туризму і створила Всесоюзне добровільне товариство пролетарського туризму та екскурсій, до якого ввійшли, крім «Радянського туриста», акціонерні товариства «Українське міжпаєве екскурсійне товариство» та «Турист Грузії». Всесоюзному то­вариству передавались державні туристичні організації, які існували в державі, доручалась уся туристично-екскурсійна діяльність, оскільки вона розглядалась як специфічна форма ідейно-патріотичного та соціалістичного виховання народних мас. Очолив нову організацію М. В. Криленко.

Дитячим туризмом безпосередньо займалась Центральна дитяча екскурсійно-туристична станція Нарком-просу. Для найбільш активних юних туристів регуляр­но проводились різно­манітні зустрічі, орга­нізовувались походи, краєзнавчі екскурсії, конкурси і таке інше.

У квітні 1932 р. відбувся перший Всесоюзний з'їзд Това­риства пролетарського туриз­му та екскурсій; на ньому було підбито підсумки розвитку ту­ристично-екскурсійної справи в СРСР. Важливим напрямком роботи був визначений розвиток самодіяльного туризму як найбільш цінної форми туристичної подорожі.

В середині 1930-х рр. Товариство пролетарського туризму та екскурсій, як і всі масові добровільні туристичні товариства, що існували в країні, було ліквідовано Постановою уряду. Керівниц­тво самодіяльним туризмом було передано Всесоюзній раді фізич­ної культури при Центральному виконавчому комітеті СРСР.

Одночасно Всесоюзній центральній раді професійних спілок (ВЦРПС) було доручено керівництво організацією туризму та екскурсій. ВЦРПС була передана вся матеріальна база туриз­му. Для здійснення керівництва туристичною діяльністю, в структурі ВЦРПС був створений новий підрозділ — Туристич­но-екскурсійне управління (ТЕУ ВЦРПС). За п'ять років до Ве­ликої Вітчизняної війни його матеріально-технічна база збіль­шилась в два рази, а надання послуг втричі.

В СРСР напередодні війни функціонувало 165 Будинків ту­риста, 50 турбаз, 12 туристичних готелів, 24 стаціонарних ту­ристичних таборів, сотні наметових містечок. Курортна інду­стрія у 1939-1940 рр. складала 1270 будинків відпочинку і 1828 санаторіїв.

Починався новий етап вітчизняного туризму, сутність яко­го полягала в розвитку системи державного управління сферою туризму, створенні державних організацій.

Розвиток іноземного туризму потребував упорядкування прийому туристів із-за кордону. В 1929 р. рішенням Ради пра­ці і оборони створено Всесоюзне акціонерне товариство з іно­земного туризму в СРСР (ВАТ «Інтурист»), яке підпорядко­вувалось Наркомату зовнішньої та внутрішньої торгівлі СРСР. Цій організації призначено було розвивати два напрям­ки: внутрішній і зовнішній туризм.

Перший напрямок — зовнішній — був пов'язаний з прода­жем на іноземних ринках турів до Радянського Союзу. Пред­ставники «Інтуриста», за підтримки закордонних представ­ництв інших радянських організацій, торгових представництв, консульств, посольств Радянського Союзу за кордоном, проводили рекламу турів, виїжджали на переговори, розробляли умови співробітництва. „Інтуристу” було надано виключне право виходити на закордонні туристичні ринки, відкривати свої відділи та представництва за кордоном.

Другий напрям діяльності «Інтуриста» — внутрішній був пов'язаний з необхідністю організації прийому іноземців у Радянському Союзі (розміщення, організація екскурсій, пе­ревезення, продаж сувенірів та творів мистецтва, відвідання театрів та концертів). З цією метою розроблялись туристич­ні маршрути по містах і республіках СРСР. Для забезпечен­ня якісних послуг на маршрутах формувалась відповідна ін­фраструктура: готелі, мотелі, кемпінги, ресторани. З метою залучення іноземних туристів у країні відроджува­лись народні ремесла (Гжель, Хохлома, Палех та ін.). Діяль­ність «Інтуриста» була багатопрофільною.

«Інтурист» першим із туристичних організацій відкрив свої фірми за кордоном: Moscow LimitedIntourist GmbH (Німеччина). З 1934 р. «Інтурист» починає працювати з такими відомими в світі ком­паніями, як American Express Co (США), Thomas Cook & Son (Великобританія). (Англія) та

Практично в цей же час «Інтурист» почав забезпечувати свої закордонні представництва рекламною продукцією на іноземних мовах, давати ілюстрований журнал Soviet travel (тиражем 10 тис. примірників), який розповсюджувався в ряді країн Європи і Америки.

Найбільша інтенсивність відвідування СРСР іноземцями спо­стерігалась у 1934-1937 рр., коли їх кількість сягнула 70 тис. чо­ловік.

По лінії «Інтуриста» Радянський Союз відвідували гро­мадські діячі, журналісти і письменники, художники та полі­тики. У 20-30 рр. СРСР відвідали Теодор Драйзер, Бернард Шоу, Ромен Ролан, Анрі Барбюс, Рабіндранат Тагор, численні делегації.

Основною формою виїзду радянських громадян за кордон були відрядження. Своєрідними «звітами» про деякі з них були «Одноэтажная Америка» І. Ільфа і Є. Петрова, «В Западную Европу» і «Наши за границей» В. Катаєва. За кордо­ном побували С. Єсенін, В. Маяковський, М. Горький, М. Цвєтаєва.

В 1930 р. Всесоюзним добровільним товариством пролетар­ського туризму і екскурсій був організований круїз 257 ударни­ків (передовиків) праці навколо Європи із заходом у Гамбург, Неаполь, Стамбул. Товариство не залишало поза увагою дитя­чий туризм, який розглядався як одна з форм комуністичного виховання підростаючого покоління.

В цілому, до Другої світової війни обсяги в'їзного туризму перевищували кількість виїздів радянських громадян за кор­дон. Наприклад, у 1938 р. з СРСР виїхало 4,3 млн радянських громадян, а в'їхало (іноземців) більше 6 млн. осіб.

В 1964 р. при Раді Міністрів СРСР створені Управління з іноземного туризму і Рада з іноземного туризму, куди увій­шли представники з 17 міністерств, комітетів і відомств. Управління і Рада повинні були координувати роботу різних організацій для подальшого розвитку іноземного туризму в СРСР.

Управління іноземного туризму з 1966 р. виступало як офі­ційна туристична організація Радянського Союзу, було членом Міжнародного союзу офіційних туристичних організацій і Між­народної федерації туристичних агентств.

«Інтурист» залишався єдиною в СРСР комерційною органі­зацією в системі Управління Ради Міністрів СРСР з іноземного туризму. Акціонерний статутний капітал «Інтуриста» у 1969 р. складав 15,6 млн. крб. З 1964 р. «Інтурист» почав приймати іноземців у найвідоміших курортах країни: у Сочі, П'ятигорсь­ку, Кисловодську, Єсентуках.

З 1936 р. керівництво вну­трішнім туризмом почало здійснюватися профспілками. До початку Другої світової війни в СРСР, завдяки діяль­ності профспілок, була створе­на мережа з декількох тисяч .туристичних осередків на під­приємствах та в навчальних закладах.

В 1962 р. в системі ВЦРПС відбулась реорганізація, і було створено Центральну раду з туризму та екскурсій ВЦРПС, яка стала в СРСР головним відомством з організації внутріш­нього туризму. Саме в її підпорядкуванні знаходилась найбільша кількість туристичних готелів. У 1985 р. їх налічувалось 174, з загальною кількістю місць 80 тисяч.

Організація молодіжного туризму спочатку знаходилась під керівництвом ВЛКСМ. Після Другої світової війни, в 1958 р. створено Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник», яке з того часу керувало обома видами молодіжного туризму (зовнішнім і внутрішнім).

«Інтурист» і «Супутник» у другій половині XX ст. ста­ли монополістами на туристичному ринку Радянського Сою­зу, вони мали свої готельні ланцюги в усіх союзних республі­ках, у ряді туристичних центрів.

Система управління туризмом базувалась на жорстких партійно-державних засадах і реалізовувала концепцію плано­вого туризму в СРСР.