10.3. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Перехід до ринку потребує формування відкритої для зовнішнього світу господарської системи. Для досягнення цієї мети необхідні кар­динальні зміни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, спрямованої на інтегрування в світове господарство та розвиток взаємовигідного співробітництва. Монополія держави на зовнішньоекономічну діяль­ність ліквідована Нині усі господарюючі суб'єкти можуть бути учас­никами зовнішньоекономічної діяльності, якщо це передбачається їх статутом та засновницьким договором.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур здійснюється на основі положень, викладених у Законі Ук­раїни „Про зовнішньоекономічну діяльність", є основоположними для всіх суб'єктів бізнесу і повинні враховуватися при організації цього виду діяльності. Тому суб'єкти господарської діяльності України, в то­му числі й іноземні, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються певними принципами:

  1. Принцип суверенітету народу України на здійснення зовнішньо­економічної діяльності:

 виняткове право народу України самостійно і незалежно здійсню­вати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами України;

зобов'язання України неухильно виконувати всі угоди та зобов'я­зання України у сфері міжнародних економічних відносин.

2.    Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва:
право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно всту­пати у зовнішньоекономічні зв'язки;

право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її у будь-яких формах, не заборонених законами України;

обов'язкове додержання при здійсненні зовнішньоекономічної ді­яльності порядку, встановленого законами України;

 виняткове право власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльно­сті на отримані результати цієї діяльності.

3.    Принцип юридичної рівноправності та недискримінації:
рівність перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяль­ності, незалежно від форм власності;

заборона будь-яких (крім передбачених цим Законом) дій держави, результатом яких є обмеження прав та дискримінація суб'єктів зов­нішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господар­ської діяльності за формами власності, місцями розташування та ін­шими ознаками;

недопустиме обмеження діяльності з боку будь-яких суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

4.  Принцип верховенства закону:

 регулювання зовнішньоекономічної діяльності тільки законами Ук­раїни;

заборона використання підзаконних актів та актів управління міс­цевих органів, які в будь-якій формі створюються для суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності менш сприятливі умови, ніж встановлено законами України.

5. Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльно­сті полягає в тому, що Україна як держава забезпечує захист інтере­сів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за її межами і згід­но з нормами міжнародного права.

6. Принцип еквівалентності обміну полягає в недопустимості демпін­гу при ввезенні та вивезенні товарів.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур, суб'єктів бізнесу провадиться з метою забезпечення зба­лансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку; стимулю­вання структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономіч­них зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення най­більш сприятливих умов для залучення економіки України у систему світового поділу праці та.її наближення до ринкових структур розви­нених зарубіжних країн. Воно здійснюється:

 державою, в особі її органів, та в межах їх компетенцїї;

недержавними органами управління економікою (товарними, фон­довими, валютними біржами; торговими палатами; асоціаціями; спіл­ками та іншими організаціями координаційного типу), які діють на ос­нові засновницьких документів;

суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на основі відповідних координаційних договорів, які укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності відбувається тільки на основі законів України, актів тарифного та нетарифного регулюван­ня, які видаються державними органами у межах їх компетенції, еко­номічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та ін.), а також рішень недержавних органів управління економікою та угод між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності у межах законів та у випадках, якщо вони не суперечать законам.

Іншим державним та недержавним органам забороняється займа­тися регулюванням зовнішньоекономічної діяльності.

Для регулювання господарської діяльності іноземних підприємців, суб'єктів бізнесу встановлюються такі правові режими:

національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господар­ської діяльності мають такі права і обов'язки, як і місцеві підприємці;

режим найбільшого сприяння надається іноземним суб'єктам під­приємницької діяльності на основі взаємних угод і застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

спеціальний режим, який застосовується на територіях спеціаль­них економічних зон, а також митних союзів, до яких входить Україна, та у випадках встановлення спеціального режиму згідно з міжнарод­ними угодами.

До органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності в Україні належать: Верховна Рада (вищий орган), Кабінет Міні­стрів, Національний банк, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі, державне управління митного контролю (виконавчі органи).

Держава самостійно формує систему та структуру регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яка повинна забезпечити:

захист економічних інтересів держави та законних інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

створення однакових можливостей для суб'єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності у розвитку всіх видів бізнесу, незалежно від форм власності, а також усі напрями використання доходів і вкладання ін­вестицій;

заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму у сфері зовніш­ньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права втручатися у зовнішньоеко­номічну діяльність суб'єктів бізнесу, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з чинним законодавством.