10.3.2. Аналіз обсягів динаміки та структури витрат

10.3.2. Аналіз обсягів динаміки та структури витрат

Аналогічно загальному аналізу доходів банку здійснюється аналіз рівня витрат за окремими операціями за період, що аналізується. У звітності банків групування витрат за окремими напрямами збігається з розглянутим вище групуванням доходів, тобто містить такі види:

1. Процентні витрати:

за залученими коштами клієнтів;

за коштами інших банків, що містять позики і депозити;

за емітованими борговими цінними паперами.

2. Комісійні витрати за послугами клієнтам та іншим банкам.

3. Загальноадміністративні витрати.

4. Витрати на персонал.

5. Відрахування до резервів.

6. Непередбачені витрати.

Щоб оцінити відношення отриманих доходів до здійснених банком витрат, необхідно застосувати групування витрат на процентні та непроцентні. У звітності банків до першої групи належать статті з розділу «Процентні витрати». Категорія непроцентних витрат містить витрати за комісійними послугами клієнтам, за валютними операціями, за забезпеченням функціонування банку, непередбачені та інші операційні витрати (сплата податків тощо). Насамперед аналізується роль певних напрямів витрат у загальному обсязі витрат на основі такої моделі:

В = Вп + Вн,

де В — загальна сума витрат,        

Вп — процентні витрати,

Вн — непроцентні витрати.

На основі моделей зв’язку виконується рівняння:

DВ = DВп + DВн,

де DВ — зміна загальної суми витрат,

DВп — зміна процентних витрат,

DВн — зміна непроцентних витрат.

Загальний аналіз витрат здійснюється у такий спосіб:

1) визначається частка абсолютного приросту за рахунок зміни кожного виду витрат у зміні загального обсягу витрат:

DВі / DВ · 100 %,

де DВі — зміна обсягу окремих видів витрат;

DВ — зміна сукупної величини витрат;

2) розраховується відношення обсягу приросту за рахунок зміни кожного виду витрат до величини витрат у бізнес-плані або базовому періоді за формулою:

DВі / В0 · 100 %,

де В0 — обсяг витрат за бізнес-планом або у базовому періоді.

Відповідно: DВ : В0 = DВп / В0 + DВн / В0;

3) розкладається відносна зміна загального обсягу витрат за складовими у такий спосіб:

,

де Ів, ,  — індекси, що показують темп зміни відповідно загального обсягу витрат, величини процентних витрат, величини непроцентних витрат, які розраховуються так:

Ів = (Вп1+ Вн1) : (Вп0 + Вн0),

,

;

vп, vн — питома вага у загальному обсязі витрат відповідно величини процентних та непроцентних витрат за бізнес-планом або у базовому періоді, що розраховуються так:

vп = Вп0 : В0,

vн = Вн0 : В0.

Загальний аналіз витрат виконується за даними фінансового плану (кошторису) та звітності банку і починається з оцінювання виконання плану за витратами та з характеристики динаміки їх зростання відповідно до табл. 10.9.

Таблиця 10.9

ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ЗА ВИТРАТАМИ

Результати наведених у табл. 10.9 розрахунків свідчать, що:

зростання фактичного обсягу витрат порівняно з кошторисом на 6932 грн, або на 18,6 %, відбулося за рахунок зміни фактичних процентних витрат на 8209 грн, або на +22,0 %, та за рахунок фактич­ного зменшення непроцентних витрат на 1277 грн, або на –3,4 %;

частка процентних витрат у зміні фактичного обсягу витрат становить 1,18, а непроцентних — 0,18 у порівнянні з кошторисом;

індексний метод показує, що темп зміни фактичного обсягу витрат становить:

Ів = В1 : В0 = 44 206 : 37 274 = 1,186,

за рахунок темпів зміни обсягів процентних витрат —

і непроцентних витрат —

,

та за рахунок зміни темпів відповідно процентних і непроцентних витрат:

vп = Вп0 : В0 = 9915 : 37 274 = 0,27;

vн = Вн0 : В0 = 27 359 : 37 274 = 0,734.

Отже,

.

Відповідно до принципу прибутковості доходи банку повинні перевищувати витрати, тому загальна оцінка динаміки витрат банку містить аналіз коефіцієнтів1, які характеризують стабільність діяльності та її прогнозування. До таких показників належать:

коефіцієнт дієздатності банку Кд, який визначається співвід­ношенням витрат і доходів. Оптимальне значення Кд не повинно перевищувати 0,95, збільшення до 1,0 і вище свідчить про погіршення дієздатності банку, тобто він стає збитковим;

коефіцієнт режиму економії витрат Ке, який є співвідношенням темпів збільшення витрат і темпів зростання доходів. Рівень показника Ке < 1 свідчить, що банк дотримується режиму економії, в іншому випадку — не дотримується.

Аналіз коефіцієнтів здійснюється за допомогою табл. 10.10.

Таблиця 10.10

ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ДИНАМІКИ ВИТРАТ

Дані табл. 10.10 показують, що темпи зростання витрат (162,8 %) значно випереджають темпи зростання доходів банку (134,6 %), а витрати на 1 грн доходів збільшилися з 0,81 грн до 0,98 грн, темп зростання Кд становить 121 %. Це свідчить про недотримання банком режиму економії, який перевищив 1 в 1,2 раза.

Під час аналізу непроцентних витрат особлива увага приділяється оцінці динаміки витрат на заробітну плату та експлуатаційні витрати, зміна яких багато у чому визначається рівнем інфляції та станом економіки країни. Але надмірне скорочення статей таких витрат може негативно вплинути на якість обслуговування клієнтів.

Банку потрібно зменшувати витрати, які мають значну частку в обсязі непроцентних витрат, але робити це необхідно без шкоди для своєї діяльності. Так, недоцільно занадто скорочувати загальноадміністративні витрати та витрати на персонал, потрібно зосередити зусилля на зменшенні штрафів, пені, непередбачених витрат тощо.

Аналіз непроцентних витрат здійснюється постатейно через порівняння фактичних витрат з кошторисом (бізнес-планом) або у динаміці за кварталами звітного року з використанням аналітичної табл. 10.12, а до резервів їх зменшення відносять невиправдані перевитрати.

Таблиця 10.12

АНАЛІЗ НЕПРОЦЕНТНИХ ВИТРАТ

Дані табл. 10.12 свідчать, що порівняно з кошторисом фактичні непроцентні витрати збільшилися на 103 тис. грн з 297,0 тис. грн до 400,0 тис. грн, або на 34,7 %. Аналіз структури фактичних витрат показує, що, незважаючи на абсолютне збільшення усіх видів непроцентних витрат, частка загальноадміністративних витрат та витрат на персонал зменшилася відповідно на 5,9 та 4,2 процентного пункту (далі — п.п.), а частка непередбачених витрат — на 1,3 п.п., тоді як частка комісійних збільшилась на 1,4 п.п., а відрахувань до резервів — на 10,6 п.п. Отже, зростання непроцентних витрат у даному разі пояснюється значним збільшенням відрахувань до резервів на можливі втрати за кредитно-інвести­ційним портфелем банку.

Значне місце в аналізі витрат займають показники, що характеризують різні види витрат на 1 грн середніх залишків за активними операціями. Для більш детального вивчення тенденції зміни окремих видів витрат можна використовувати такі коефіцієнти:

де  — середні залишки активів банку,

В — загальна сума витрат банку,

Вп — процентні витрати,

Вн — непроцентні витрати,

Вперс — витрати на утримання персоналу,

Вадм — загальноадміністративні витрати,

Він — інші витрати банку.

Динаміка зазначених коефіцієнтів дає змогу зробити висновок щодо збільшення чи зменшення відповідних видів витрат та їх обґрунтування. Такі співвідношення свідчать, наскільки прибутково банк здійснює активні операції. Бажано порівнювати отримані результати з даними інших банків.

Про обсяг загальних витрат та величину окремих витрат за напрямами та групами неможливо судити лише за відхиленням абсолютних значень та темпами зростання тому, що з розвитком банківської діяльності збільшується ресурсна база банку і відповідно зростає величина банківських витрат. Узагальнюючим показником величини банківських витрат є їх відношення до кількості клієнтів, яких обслуговує даний банк.

Порівняльний аналіз доходів і витрат банку рекомендується здійснювати на основі такої системи коефіцієнтів:

Ступінь покриття непроцентних витрат непроцентними доходами

Кп = Дн : Вн.

Процентне «відхилення»:

.

Процентна маржа:

,

де Дн — непроцентні доходи;

Вн — непроцентні витрати;

 — дохідні активи;

 — пасиви, що генерують процентні витрати.

Наведені коефіцієнти дають змогу уточнити висновки про якість дохідної бази банків, про роль окремих компонентів, що визначають дохідність активів, про ефективність банківського контролю за своїми витратами. Порівняльна характеристика доходів і витрат є основою оцінки загального фінансового результату комерційної діяльності банку.

Наступним кроком аналізу є вивчення причини значного збільшення загальних витрат та витрат за окремими статтями і віднесення невиправданих витрат до резервів збільшення прибутку, для чого здійснюється факторний аналіз витрат.