11. 2. Національна програма інформатизації суспільства

З метою інтеграції України в світову спільноту як рівно­правного партнера, необхідно враховувати, що в даний час роз­винені країни переходять до інформаційного суспільства, в якому інформація, засоби і методи роботи з нею є найваж­ливішими ресурсами держави. У зв'язку з цим, питання інфор­матизації суспільства вимагають невідкладного вирішення.

У 1998 році в Україні біла прийнята Національна програ­ма інформатизації та відповідний закон5. Цей Закон визна­чає загальні засади формування, виконання та корегування Національної програми інформатизації.

Національна програма інформатизації визначає стратегію вирішення проблеми забезпечення інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-культурної та іншої діяльності у сферах загально-державного значення. Згідно Закону про Національну програму інформатизації, за­вданням є створення правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних і гуманітар­них засад регулювання процесу формування та виконання цієї Програми та окремих її завдань (проектів).

До суб'єктів, які беруть участь у відносинах, що регулю­ються цим Законом, належать:

1)      замовники робіт з інформатизації;

2)      виконавці окремих завдань (проектів) інформатизації;

3)      організації, що здійснюють експертизу окремих за­
вдань та проектів інформатизації;

4) користувачі автоматизованих та інших інформаційних
        систем і засобів інформатизації.

Головною метою Програми, згідно Закону, є створення необхідних умов для забезпечення громадян і суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій, забезпе­чення інформаційної безпеки держави. Органи державної влади, в межах їх компетенції, здійснюють такі функції:

-    захист авторського права на бази даних і програм, які
створені для потреб інформатизації;

-    встановлення стандартів, норм і правил використання
засобів інформатизації;

-    забезпечення доступу громадян та їх об'єднань до інфор­
мації органів державної влади та органів місцевого са­
моврядування, а також до інших джерел інформації;

-    визначення пріоритетних напрямів інформатизації з
метою подальшої її підтримки шляхом державного
фінансування та пільгового оподаткування;

-інформатизацію науки, освіти, культури, охорони довкілля та здоров'я людини, державного управління, національної безпеки та оборони держави, пріоритет­них галузей економки;

-    підтримку вітчизняного виробництва програмних і
технічних засобів інформатизації;

-    підтримку фундаментальних наукових досліджень для
розроблення швидкісних математичних і технічних за­
собів обробки інформації;

-    забезпечення підготовки спеціалістів з питань інформа­
тизації та інформаційних технологій;

-    організацію сертифікації програмних і технічних за­
собів інформатизації;

-    державне регулювання цін і тарифів на використання
телекомунікаційних та комп'ютерних мереж для по­
треб інформатизації у бюджетній сфері;

-    забезпечення інформаційної безпеки країни.

Взаємозв'язок основних завдань Національної програми інформатизації та системи планування економічного і соціального розвитку України здійснюється шляхом внесен­ня їх до відповідного розділу загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку України.

Національна програма інформатизації України, яка роз­роблена на 2001-2005 pp.6, так само як і перша програма інформатизації на 1998-2000 pp., схвалена Верховною Ра­дою України, не передбачає комплексних заходів захисту

інформаційних ресурсів та інформаційної інфраструктури. Це створює передумови для порушення: інформаційного суве­ренітету України, несанкціонованого доступу до інформації^ її пошкодження й знищення, блокування інформаційно-те­лекомунікаційних систем та інших негативних інфор­маційних впливів на особу, суспільство, державу. За відсутністю вітчизняних конкурентоспроможних інфор­маційних технологій, в Україні надається перевага програм­но-технічним засобам обробки інформації та засобам зв'язку іноземного виробництва. Переважає тенденція створення інформаційно-телекомунікаційних систем відкритого типу.

На жаль, сьогодні виконання Національної програми інформатизації втратило інтелектуальну складову і звелося переважно до впровадження систем транспортування інфор­мації, тобто систем зв'язку і телефонії. Рішення даного питан­ня дуже важливе, але, якщо звести все тільки до цього, людині залишається роль звичайних, певним чином — залежних ко­ристувачів, а не ідеологів і розробників інформаційних сис­тем. Тим паче, що Національною програмою «Освіта^ Україна XXI вік7» передбачено розвиток освіти на основі нових прогре­сивних концепцій, впровадження в навчальний процес новіт­ніх педагогічних і інформаційних технологій, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти.