Друга світова війна 1939—1945 pp. була важким випробуванням для всього людства. Руйнувались традиційні уявлення про гуманізм, справедливість і добро. Війна забирала життя мільйонів людей, знищуючи величезні матеріальні та культурні цінності і підриваючи віру в справедливість самого існування світу.

Література і мистецтво фашистської Німеччини і її сателітів опинились під сильним впливом націоналістичних і мілітаристських ідей. Проповідуючи людиноненависницьку ідеологію, фашизм відмітав культурні надбання народів, переслідував і фізично знищував прогресивно мислячих людей. Імперіалістична пропаганда робила все можливе, щоб розколоти інтелігенцію, вселити в неї настрій несприйняття культури противника, з тим щоб з допомогою художників слова, сцени, пензля отруїти свідомість мас.

Роз'єднаність українських земель, перебування їх у складі чотирьох держав напередодні війни, наступна окупація їх німецько-фашистськими загарбниками стали причиною тотального нищення і пограбування національних надбань культури України. Драматичність ситуації в українському культурному житті посилилася тим поворотом у політиці, який здійснило керівництво Радянського Союзу на заключному етапі і після другої світової війни.