Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

11.1. Особливості автоматизації діяльності на фондовому ринку

В умовах інтеграції української економіки в світову є необхідність створення сучасної Національної депозитарної системи, спроможної забезпечити обслуговування операцій з цінними паперами в умовах інтеграції та глобалізації ринків цінних паперів як на національному, так і на міжнародному рівні. Зрозуміло, що розвиток Національної депозитарної системи можна забезпечити шляхом системної розбудови її функціональних елементів на основі сучасних інформаційних технологій і фінансових інструментів.

Залучення та обіг капіталу в ринкових умовах здійснюються завдяки інститутам інфраструктури фінансового ринку, на які покладено забезпечення функціонального і технологічного зв'язку між інвесторамит та емітентами. Розвиток інформаційних технологій, поява "електронних цінних паперів" та інтернаціоналізація фінансових ринків, що супровод­жувалася реформуванням національних фондових ринків і присто­суванням їх до глобальних систем ціноутворення та обігу цінних паперів, зумовили у 80-90 роках XX століття розвиток депозитарної діяльності, основу якої становить надання послуг з реєстрації (підтвердження) прав власності на цінні папери та прав за цінними паперами, обліку корпоративних та інших прав інвесторів, обслуговування укладення та виконання договорів щодо цінних паперів, забезпечення розрахунків за поточними, ф'ючерсними та опціонними договорами щодо цінних паперів.

Світовий досвід свідчить, що використання новітніх інформаційних технологій та сучасних фінансових інструментів для забезпечення функціонування фондового ринку неможливе без налагодження взаємодії системоутворювального комплексу взаємопов'язаних інститутів інфраструктури ринків капіталу, яким виступає депозитарна система.

Таким чином Національна депозитарна система створюється з метою:

•=> впровадження систем обслуговування електронного докумен­тообігу цінних паперів на фондовому ринку;

<=> обслуговування обороту цінних паперів у формі записів на рахунках системи електронного документообігу на фондовому ринку;

•=> впровадження єдиних міжнародних стандартів обліку цінних паперів із застосуванням сучасних фінансових інструментів та інформаційних технологій обслуговування інвесторів на національ­ному та міжнародному ринку цінних паперів.

Оптимізація системи обліку прав власності на цінні папери та прав власника за цінними паперами передбачає її відповідність міжнародним стандартам та найкращій міжнародній практиці, зокрема уніфіковану технологію їх обліку, централізацію системи, створення та організаційно-технічну модернізацію її структурних елементів.

Основним функціональним призначенням системи автоматизації НДСУ є наступне:

^ стандартизація обліку цінних паперів згідно міжнародним стандартам;

^ уніфікація обліку цінних паперів, їх розміщення, обігу та реалізації прав за цінними паперами. Уніфікація обліку права власності на цінні папери та прав за цінними паперами забезпечується шляхом:

• усунення в актах законодавства наявних розбіжностей щодо визначення
похідних цінних паперів і централізації функціонування розрахункових та
облікових систем;

• законодавчого визначення класифікації цінних паперів, яка базується на
особливостях їх обліку та обігу;

• чіткого визначення для різних форм випуску цінних паперів моменту
виникнення права власності на цінні папери та прав власника за цінними
паперами, а також їх підтвердження в системі;

• упорядкування технологій обслуговування учасниками системи процесу
реалізації прав за цінними паперами;

• уніфікації взаємозв'язків між учасниками системи та упорядкування
діяльності її прямих учасників шляхом запровадження операційних
стандартів професійної діяльності, які базуються на сучасних фінансових
інструментах та інформаційних технологіях, єдиному електронному
документообігу;

*і> централізація системи з метою зменшення ризиків у процесі проведення розрахунків за договорами щодо цінних паперів та створення умов для розвитку ефективно діючої системи корпоративних відносин. Забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку здійснюється шляхом створення центрального депози­тарію, що включає:

• формування реестра власників цінних паперів, центрального сховища
документарних цінних паперів, центральної розрахунково-клірингової
палати.

Централізація Національної депозитарної системи забезпечує:

• діяльність зберігачів та реєстраторів у процесі взаємодії з Національним
депозитарієм за єдиними правилами та в єдиній системі електронного
документообігу;

• надання зберігачам, які не є банками, ліцензій на відкриття та ведення
поточних грошових рахунків для нарахування дивідендів;

• розширення повноважень професійних учасників ринку цінних паперів
стосовно можливості надання ними широкого спектру персоніфікованих
послуг, зокрема управління цінними паперами, грошовими коштами за
договорами з клієнтами;

^ зниження ризиків під час розрахунків за договорами щодо цінних паперів у процесі розвитку системи забезпечуватиметься шляхом:

• впровадження на організованому ринку цінних паперів механізму
врегулювання договорів щодо цінних паперів за принципом "поставка проти платежу ;

• законодавчого врегулювання проблеми компенсації втрат, пов'язаних з
діяльністю прямих учасників системи, створення системи гарантійних
депозитів для хеджерівна товарному і фондовому ринку;

• обов'язкового зберігання контрольних копій систем реєстрів власників
іменних цінних паперів у їх центральному реєстрі у форматі, що дає змогу
поновити систему реєстру у разі його втрати;

^> інформаційно-аналітичне забезпечення всіх учасників системи та органів державного управління шляхом створення в структурі Націо­нального депозитарію національної інформаційної мережі та системи передачі даних;

Ч> інтеграція Національної депозитарної системи у світовий ринок цінних паперів, що забезпечується встановленням кореспондентських відносини між Національним депозитарієм і центральними депозитаріями держав - членів ЄС та інших економічно розвинутих держав.

Правові засади функціонування Національної депозитарної системи визначено Концепцією функціонування і розвитку фондового ринку в Україні. Склад, структуру та порядок функціонування Національної депозитарної системи визначено Законом України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні". Структура Національної депозитарної системи дворівнева рис. 11.1.


Рис. 11.1. Структура Національної депозитарної системи.


Перший рівень складають Національний депозитарій і депозитарії, які ведуть рахунки для зберігачів та за наявності ліцензії здійснюють кліринг і розрахунки за договорами щодо цінних паперів.

Другий рівень складають зберігані, що ведуть рахунки у цінних паперах власників цінних паперів, та реєстратори, які відповідно до договорів з емітентом цінних паперів ведуть особові рахунки власників іменних цінних паперів. Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної. У разі одержання відповідного дозволу депозитарії та зберігані можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів. Емітенти, кількість акціонерів у яких менша, ніж встановлена Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), можуть вести реєстр самос­тійно.

Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі провадження депозитарної діяльності, відповідно до Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" покладено на Національний банк.

Рис. 11.2. Схема інформаційної взаємодії учасників фондового

ринку

Прямими учасниками Національної депозитарної системи

законодавством визначені депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів, Національний депозитарій, депозитарій Національного банку, недержавні депозитарії, зберігачі, реєстратори та акціонерні товариства, що мають право самостійно вести реєстр. Ідентифікація цінних паперів здійснюється відповідно до міжнародного стандарту ISO 6166 - загальноприйняті міжнародні коди, присвоєні всім випущеним державним цінним паперам.

Опосередкованими учасниками Національної депозитарної системи є організатори торгівлі цінними паперами - фондові біржі та торговельно-інформаційні системи, торговці цінними паперами, банки та суб'єкти господарювання, які є емітентами цінних паперів.

Визначимо основних учасників фондового ринку, що приймають безпосередню участь в інформаційних взаємозв'язках, що важливо в процесі автоматизації рис. 11.2.

*  Національний депозитарій України - забезпечує :

°=> обслуговування та обіг всіх видів цінних паперів і ведення рахунків зберігачів в електронній формі;

& відповідальне збереження всіх видів цінних паперів в докумен­тарній та недокументарній формі;

<=> реалізацію єдиного міжнародного стандарту депозитарного обліку;

<=> впровадження інформаційних систем і технологій в депо­зитарну діяльність.

+ Депозитарій НБУ - забезпечує обслуговування і обіг державних цінних паперів та діяльність щодо надання послуг відносно збереження і обліку прав власності на цінні папери (депозитарна діяльність).

*  Зберігач-юридична особа, що здійснює винятково депозитарну
діяльність і надає послуги щодо зберігання цінних паперів незалежно
від форми випуску, відкриття і ведення рахунків та проведення операцій
з цінними паперами.

*• Реєстратор - учасник фондового ринку, що здійснює діяльність з ведення реестра власників цінних паперів на договорній основі з емітентом, згідно наданої ліцензії на даний вид діяльності.

*  Інвестор - фізична або юридична особа, яка бажає вкласти вільні
кошти в придбання цінних паперів з метою отримання прибутків, прав
власності та управління або ж з метою впливу на ринкову вартість цінних
паперів.

*  Емітент цінних паперів - юридична особа, яка від свого імені
випускає цінні папери та несе зобов'язання за ними.

*■ Розрахунковий банк - це банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами відносно цінних паперів.

Ф Фондова біржа - акціонерне товариство, яке здійснює торгівлю цінними паперами, вивчає попит та пропозицію на них і таким чином може формувати та регулювати курс на фондовому ринку.

*    Позабіржова фондова торгова система - сукупність обчислю­
вальних засобів, баз даних, телекомунікаційних мереж передачі даних,
що забезпечує можливість підтримки, зберігання та обробки інформації
щодо вартості цінних паперів на фондовому ринку.

*    Торгівці цінними паперами - банки та акціонерні товариства,
для яких операції з цінними паперами є необхідним елементом їх
діяльності на ринках відповідних послуг.

Очевидно, що в процесі автоматизації депозитарної діяльності можна виділити основні системи, що слідують із схеми інформа­ційних взаємозв'зків між учасниками фондового ринку рис. 11.2:

<=> система автоматизованого погодження і реєстрації угод за цінними паперами. Дана система буде представляти собою фронт-офіс з автоматизації діяльності зберігача, фондових бірж, позабіржових учасників ринку;

■=> система грошових розрахунків і кліринга. Дана система має забезпечити взаємодію між банками покупців і торговців з розрахунковим банком;

■=> системи верхнього рівня - автоматизація національного депо­зитарію, депозитарію НБУ та недержавних депозитаріїв;

«=> системи нижнього рівня - автоматизація діяльності реєстратора, емітента, торгівця, продавця, покупця щодо діяльності на фондовому ринку. Зазвичай можуть бути представлені фронт-офісом саме за даним напрямком діяльності.

Важливим елементом є розрахунково-клірингова діяльність, що повинна провадитися депозитаріями, але саме вона є найменш розвинутою в Україні. Більшість договорів на організованих ринках виконуються не в режимі "поставка проти платежу". Не повною мірою застосовується також механізм централізованого клірингу для виконання договорів щодо цінних паперів. До цього часу не реалізуються на практиці рекомендації "Групи ЗО" і Міжнародної асоціації з питань обслуговування цінних паперів. Національне законодавство, яке регулює проведення розрахунків за операціями з цінними паперами, потребує гармонізації із законодавством ЄС.

Прямі учасники Національної депозитарної системи обслуговують окремі сегменти ринку капіталу та провадять свою діяльність децентра­лізовано (зберігані та депозитарії, з одного боку, та реєстратори влас­ників іменних цінних паперів, з іншого). Це свідчить, що процес ста­новлення системи невиправдано затягнувся і потребує реформування.

Виходячи з аналізу стану функціонування Національної депозитарної системи основні проблеми її розвитку можна згрупувати як загальні проблеми, проблеми функціонування системи обліку прав власності, проблеми системи укладання та виконання договорів щодо цінних паперів, проблеми встановлення міжнародних депозитарних зв'язків.

Загальні проблеми. У світовій практиці функціонування ринків капіталу ключовим інститутом депозитарної системи є центральний депозитарій країни. Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" функції центрального депозитарію покладено на Національний депо­зитарій. Перелік функцій та видів його діяльності відповідає світовій практиці та потребам централізованої депозитарної системи. Однак обмеження функцій Національного депозитарію, низька якість функціо­нування системи обліку прав власності та біржових ринків, організаційна та технологічна неузгодженість діяльності учасників Національної депозитарної системи не дає можливості забезпечити належні гарантії захисту прав інвесторів, а виділення обігу державних цінних паперів в окремий сегмент ринку гальмує процес завершення формування цієї системи.

Технологічна відокремленість складових Національної депозитарної системи створює труднощі як для інвесторів та професійних учасників ринку, так і для держави в цілому. Цілісності системи перешкоджає існування особливостей у веденні обліку окремих видів цінних паперів. Паралельне існування окремих систем депо­зитарного обліку державних та корпоративних цінних паперів призводить до збільшення організаційних, технологічних та грошових витрат професійних учасників ринку та власників цінних паперів, посилення ризиків у функціонуванні системи.

Відсутність єдиного інформаційного простору Національної депозитарної системи знижує прозорість ринку та його привабливість для потенційних іноземних та вітчизняних інвесторів, оскільки не забезпечується прямий доступ до своєчасної і повної інформації щодо об'єктів інвестування та поточної ситуації на ринку, знижується достовірність національних індексів ринкової активності і нівелюється можливість визначення відповідних кредитних рейтингів. Існуюча система державного регулювання функціонування Національної депо­зитарної системи та її законодавчого забезпечення потребує удосконалення, як і правовий статус та питання, пов'язані з управлінням Національним депозитарієм.

Проблеми функціонування системи обліку прав власності. Система обліку цінних паперів поєднує два підходи, що технологічно між собою не узгоджені: реєстри власників іменних документарних цінних паперів і облікові реєстри власників бездокументарних цінних паперів, виконуючи одну і ту саму функцію, ведуться по-різному. Монопольне право реєстратора на облік прав за цінними паперами та технологічні недоліки реєстраторської діяльності, відсутність системи централі­зованого архівування даних призводять до фальсифікації та дублювання реєстрів, внесення до них несанкціонованих змін, блокування проведення загальних зборів акціонерів тощо. Здебільшого це зумовлено засто­суванням неправильного концептуального принципу щодо діяльності реєстраторів, які виявляються залежними від емітентів, оскільки на відміну від зберігачів забезпечують обіг цінних паперів на підставі договору з емітентами, а не з інвесторами, які є власниками цінних паперів.

Національним депозитарієм уже розроблено Стандарт депозитарного обліку №1, який успішно застосовується Національним банком для депозитарного обслуговування обігу облігацій внутрішньої державної позики, але не для обліку інших цінних паперів.

Проблеми системи укладення та виконання договорів щодо цінних паперів. Недосконалість розрахунково-клірингового обслу­говування операцій з цінними паперами певним чином зумовлена недоліками системи організованої торгівлі цінними паперами. Зокрема можливості бірж на ринку цінних паперів та хеджування ризиків на основі похідних цінних паперів практично не використовуються.

Наданий час практично не провадиться розрахунково-клірингова діяльність. У світі загальноприйнятою системою врегулювання розра­хунків за договорами щодо цінних паперів є принцип "поставка проти платежу" з гарантуванням здійснення грошових розрахунків. Визначена національним законодавством система виконання укладених на організованих ринках договорів щодо цінних паперів з проведенням попередньої перереєстрації прав власності на цінні папери та подальшим грошовим врегулюванням не функціонує.

Проблеми захисту інформації в системах обліку Національної депозитарної системи. Законодавство та технології, що застосо­вуються учасниками системи, не забезпечують належного захисту інформації щодо власників цінних паперів. Якщо інформація в системі депозитарного обліку захищена на рівні закону, то надійного режиму конфіденційності щодо особових рахунків зареєстрованих осіб у системі реєстру власників іменних цінних паперів не створено. Розголошення інформації з реєстрів власників іменних цінних паперів фактично відбувається без загрози притягнення до відповідальності за такі дії. Ситуація, що склалася, зумовлює необхідність розроблення національної комплексної програми технічного захисту інформації щодо цінних паперів, якою передбачалося б створення правової і нормативної бази виготовлення на українських суб'єктах господарювання цінних паперів та забезпечення їх обігу на фондовому ринку у документарній формі з урахуванням міжнародних вимог, а також технічний захист конфіденційної та комерційної інформації про електронний обіг на ринку цінних паперів.

Проблеми встановлення міжнародних депозитарних зв'язків. Активний розвиток міжнародних депозитарних зв'язків значно ускладнено внаслідок обмеження депозитарних функцій Національного депозитарію.