11.1. Сутність і види джерел короткострокового фінансування

11.1. Сутність і види джерел короткострокового фінансування

Поняття короткострокового фінансування

Приріст оборотних фондів корпорації фінансується за рахунок відповідного приросту основного капіталу через довгострокове фінансування. Поточні потреби покриваються через залучення короткострокових джерел.

В американській фінансовій літературі не існує визначення короткострокового фінансування. Звичайно короткострокове фінансування асоціюється зі строками обороту оборотного капіталу, тобто з рухом капіталу в межах одного року[1]. Відмінності між короткостроковим і середньостроковим фінансуванням також не піддаються чіткому визначенню. До середньострокового фінансування в основному відносять рух капіталу зі строками від одного до семи років. Однак такий, наприклад, метод фінансування, як овердрафт (див. підрозд. 11.3), використовуваний на термін від шести місяців до одного року, «перекочується», пролонговується і фактично використовується не один рік, а кілька років, тобто переростає в середньострокове, а в ряді випадків і довгострокове фінансування. Те саме стосується і таких методів, як револьверний кредит і кредитна лінія (див. підрозд. 11.3).

Лізинг як метод середньострокового і довгострокового фінансування може бути використаний на короткі терміни. Терміни лізингу визначаються видом реального активу. Так, наприклад, комп’ютери, програмне забезпечення, фотокопіювальні апарати можуть бути залучені і використані на терміни від одного до кількох тижнів[2].

Шукаючи короткострокові джерела фінансування оборотних коштів, корпорація звертається до комерційних банків, інших кредитних інституцій, а також до грошового ринку. Основними джерелами короткострокового фінансування є:

комерційний (торговий) кредит постачальників сировини, напівфабрикатів, матеріалів, послуг;

банківські короткострокові позички;

факторинг;

емісія короткострокових фінансових інструментів;

інші.

До інших джерел короткострокового фінансування належать: переказний вексель (тратта) (Bill of exchange), акцептний кредит (Acceptance credit or Bank bills), акредитиви (Letter of credit), євробони, форфейтинг, використовувані здебільшого під час фінансування зовнішньої торгівлі1. Деякі автори до короткострокового фінансування відносять відкладені податки, тобто суми, які мають бути включені податковим відомством у майбутньому2.

До середньострокових джерел, використовуваних для фінансування оборотних коштів, належать:

лізинг;

оренда з опціоном купівлі (Hire purchase);

векселі з плаваючою процентною ставкою, пов’язаною з
ЛІБОР3 (Floating rate notes).

Процентні ставки грошового ринку

На грошовому ринку обертаються короткострокові фінансові інструменти. Корпорація виступає на ньому і як їх емітент, і як інвестор. Як емітент корпорація випускає короткострокові боргові зобов’язання: прості векселі, переказні векселі і комерційні папери. У розд. 11 ми зазначали, що корпорація, формуючи портфель цінних паперів, також звертається до грошового ринку, вона інвестує свої тимчасово вільні кошти в казначейські векселі, банківські акцепти, євродоларові депозити, сертифікати депозитів та інші цінні папери. Основне питання, що постає перед менеджером, — вибір цінного папера як для емісії, так і для інвестування. Для менеджера грошовий ринок — це частина фінансового навколишнього середовища з його непередбачуваністю, невизначеністю і ризиком.

1 Arnold G. Corporate Finance Management. — P. 532—533.

2 Там само.

3 ЛІБОР (LIBOR) — Лондонська міжбанківська ставка продавця на ринку депозитів. Визначається на основі процентних ставок провідних банків на 11-ту годину ранку. ЛІБОР є базою для кредитних угод на міжнародних ринках капіталів. Маржа над ЛІБОР визначається залежно від терміну, валюти, суми кредиту, а також від змін ставки ЛІБОР.

Рис. 11.1. Короткострокові процентні ставки 1

1 OECD Economic Outlook, 2001. — P. 280.