Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

11.1. Теорія граничної продуктивності та попит на ресурси

На ринку ресурсів виробники як покупці можуть зустрітися з різними моделями. Проаналізуємо ситуа­цію, коли виробник купує ресурси та продає продукт на конкурентному ринку.

Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосередковано: виробнику немає ніякого смислу купувати працю чи капітал, якщо вони не можуть бути використані ним продуктивно. Тому попит на будь-який ресурс залежить від:

а) попиту та ціни на товар виробника на ринку кінцевих продуктів; б) продуктивності ресурсу при створенні товару. Якщо ресурс є високопродуктив­ним при виробництві товару, що користується ши­роким попитом на ринку та має досить високу ціну, то попит на такий ресурс буде значним. Разом з тим, якщо ресурс має навіть феноменальну продук­тивність, а товар, що виробляється за його допомо­гою, не має необхідного збуту, то малоймовірно, що якийсь виробник захоче придбати цей ресурс. Уні­кальність та висока продуктивність ресурсу не є га­рантією попиту та високої ціни на нього. Усе зреш­тою залежить від попиту та ціни на кінцевий про­дукт. Один з прихильників теорії граничної корис­ності наголошує: "Не тому дорогі токайські вина, що дорогі токайські виноградники, а навпаки, то­кайські виноградники дорогі тому, що дороге то­кайське вино".

Таким чином, попит на ресурси є похідним попи­том, тобто таким, який залежить від попиту на това­ри, що виробляються за їх допомогою.

Як ми з'ясували у попередніх темах, у коротко­терміновому періоді змінюється лише один фактор, тоді як інші залишаються незмінними. За цих умов діє закон спадної граничної продуктивності змінного фактора, тобто, починаючи з певного моменту, кожна нова додаткова одиниця змінного фактора призводить до меншого приросту продукту, ніж попередня (табл. 11.1). За цією таблицею можна розрахувати гранич­ний продукт змінного фактора у грошовому виражен­ні (MRP).

Граничний продукт у грошовому вираженні — це приріст загального доходу внаслідок використання кожної додаткової одиниці змінного фактора вироб­ництва. У табл. 11.1 наведено дані про граничний продукт у грошовому вираженні для праці, тоді як капітал залишається незмінним. Аналогічно можна було б розрахувати граничний продукт для капіталу за умови незмінності праці.


Для вирішення питання про масштаби залучення праці до виробничого процесу виробник, якщо він ке­рується правилом максимізації прибутку, має зістав­ляти додатковий ефект від залучення нової порції фак­тора з додатковими витратами, пов'язаними з таким залученням. Величина, на яку зростають сукупні ви­трати при збільшенні залучених ресурсів на одиницю, називається граничними витратами на ресурси (MRC). Щоб максимізувати прибуток, фірма має ви­користовувати додаткові одиниці будь-якого виду ре­сурсів доти, поки кожна наступна одиниця дає при­ріст валового доходу фірми більший, ніж приріст її сукупних витрат. Межею доцільності залучення додат­кових ресурсів буде точка, в якій зрівноважуються граничний продукт у грошовому вираженні та гранич­ні витрати на ресурс:

Оскільки ми припускаємо, що виробник купує ре­сурси на конкурентному ринку, то ціни на них зали­шатимуться незмінними і не залежатимуть від кіль­кості залучених ресурсів. Іншими словами, щодо ре­сурсу праці граничні витрати на ресурс будуть дорівнювати заробітній платі (W). Тоді рівняння {11.1) на­буває такого вигляду:

Якщо, скажімо, заробітна плата становить 20 грн., то для ситуації, що наведена у табл. 11.1, доцільно зупинитися на залученні шістьох працівників, оскільки сьомий коштуватиме виробникові 20 грн., а приріст валового доходу буде лише 16 грн.

Для моделі конкурентного ринку ресурсів крива попиту на певний ресурс збігатиметься з кривою гра­ничного продукту у грошовому вираженні (рис. 11.1). Його дослідження дає можливість визначити кілька факторів, що впливають на обсяги залучення фактору до виробничої діяльності. Це, по-перше, рівень заро­бітної плати, який склався на ринку праці. Його змі­на перемістить лінію Wl вгору або вниз, що змінить точку її перетину з кривою MRP. По-друге, сама кри­ва МRP може переміститися на графіку під впливом зміни цін на продукт та під впливом зростання про­дуктивності праці.

Дещо інакше складається ситуація, коли фірма реалізовує свою продукцію на ринку недосконалої конкуренції. У цьому випадку для збільшення обсягів продажу вона змушена знижувати ціну, а для збіль-


шення ціни відмовлятися від частини обсягу реалізо­ваної продукції. Отже, граничний продукт у грошовій формі зменшуватиметься не тільки під впливом дії закону спадної граничної продуктивності, як це було в умовах досконалої конкуренції, а й під впливом зниження ціни на продукцію (табл. 11.2).

Крива граничного продукту у грошовій формі, як і у попередньому прикладі, є кривою попиту на ресурс праці. Однак для моделей недосконалої кон­куренції вона матиме меншу еластичність, ніж на конкурентному ринку. Тому при недосконалій кон­куренції виробник менше реагує на зміну заробітної плати при залученні ресурсу праці, ніж виробник в умовах досконалої конкуренції. Це можна проде­монструвати, розрахувавши кількість залучених у виробництво працівників при однакових змінах за­робітної плати за умов досконалої та недосконалої конкуренції (на основі даних табл. 11.1 та 11.2). Як бачимо з табл. 11.3, обсяги залучених ресурсів при досконалій конкуренції більш активно реагують на зміну заробітної плати.

Як ми з'ясували у розд. З, за інших рівних умов виробник при недосконалій конкуренції виробляє про-


дукції менше, ніж це могло бути на конкурентному ринку. Природно, що для виробництва меншого обся­гу продукції виробник залучатиме меншу кількість ресурсів, тому попит на ресурси на ринках недоско­налої конкуренції завжди менший, ніж на конкурент­них ринках.

Звичайно, криві граничного продукту у грошовому вираженні (криві попиту на відповідні ресурси) для кожної фірми матимуть свій нахил та своє положення на графіку. Відмінності будуть спричинені різним рів­нем продуктивності праці та граничного продукту. Щоб визначити ринковий попит на той чи інший ре­сурс, потрібно підсумувати індивідуальні попити на нього окремих фірм.