Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

11.1. Формування собівартості продукції, товарів, робіт, послуг (Частина 1)

11.1. Формування собівартості продукції, товарів, робіт, послуг

 

Підприємство в процесі господарської діяльності здійснює витрати. Об’єкт витрат – це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення, пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витрати формуються одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами при формуванні прибутків (збитків) підприємства і не включаються до звіту про фінансові результати:

платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

погашення одержаних позик;

витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу;

інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають витратам звітного періоду, наведеним вище.

Собівартість продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво валової продукції (чи собівартість валової продукції) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) та утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут товарної продукції (продукції, що реалізується) – повну собівартість продукції.

Розрахунки собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, прибутку, економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін, контролю за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Собівартість продукції характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки у ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень господарювання, продуктивність праці та інше.

Витрати на виробництво класифікуються за певними ознаками (табл.11.1).

Таблиця 11.1

Класифікація витрат

Ознаки

Витрати

1. За місцем виникнення витрат

Витрати виробництва, збуту, цеху, дільниці, служби

2. За видами продукції, робіт, послуг

Витрати на вироби (роботи, послуги), типові їх представники, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, на валову, товарну, реалізовану продукцію

3. За елементами

Витрати від використання окремих видів ресурсів в цілому

4. За статтями калькуляції

Витрати від використання окремих видів ресурсів за певними класифікаційними ознаками (статтями)

5. За способами перенесення вартості на продукцію

Витрати прямі, непрямі

6. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат

Витрати умовно-змінні, умовно-постійні

7. За календарними періодами

Витрати поточні, одноразові

8.За виробничо-еконо-мічною роллю в госпо-дарській діяльності

Витрати основні, накладні

9. За ступенем однорідності

Витрати одноелементні, комплексні

 

За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами підприємства.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво підприємства поділяється на основне, допоміжне і непромислове господарство.

До основного виробництва належать цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.

Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи.

До непромислового господарства належать: незаводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної продукції, визначеної як предмет діяльності за статутом підприємства.

Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями) чи груп однорідних виробів.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами (табл.11.2) та за статтями калькуляції (табл. 11.4).

Таблиця 11.2

Характеристика витрат за елементами

Елементи витрат

Зміст витрат

1. Матеріальні затрати

Вартість сировини, матеріалів, робіт, послуг, енергії, вико-ристаних для забезпечення нормального технологічного процесу по виробництву продукції (робіт, послуг)

2. Витрати на оплату праці

Нарахована основна і додаткова оплата праці, обчислена згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат та витрати, пов’язані з підготовкою кадрів

3. Відрахуван-ня на соціальні заходи

Обов’язкові платежі, пов’язані з формуванням Пенсійного фонду та соціальним страхуванням

4. Амортизація

Витрати у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів та нематеріальних активів

5. Інші операційні витрати

Витрати, пов’язані з управлінням виробництвом (службові відрядження, консультаційні послуги тощо), проценти за фінансовими кредитами, витрати на реалізацію продукції, податки та збори, що формують собівартість тощо

 

Елемент витрат – це сукупність економічно однорідних витрат.

До складу елемента “Матеріальні затрати” включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

сировини й основних матеріалів;

купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

палива й енергії;

будівельних матеріалів;

запасних частин;

тари й тарних матеріалів;

допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента “Витрати на оплату праці” включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента “Відрахування на соціальні заходи” включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхуван-ня, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента “Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента “Інші операційні витрати” включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу попередніх елементів, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Ця класифікація дає відповідь на питання – що витрачено при здійсненні господарської діяльності, але не дає відповідь на питання – на яку конкретну мету зроблені витрати.

Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.

Статті – це затрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцем виникнення.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Групування витрат за статтями забезпечує відокремлення тих витрат, які пов’язані з виробництвом окремих видів продукції та можуть прямо і безпосередньо включатись до їх собівартості, а також тих, що збираються протягом місяця, а в кінці місяця розподіляються між окремими видами продукції пропорційно певній базі.

За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто здійснюють її калькуляцію.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат полягає в тому, що в першому випадку враховуються тільки витрати на певний виріб, а в другому – всі витрати підприємства, незалежно від того, де і на які потреби вони були здійснені.

Таблиця 11.4

Характеристика витрат за статтями калькуляції

Статті калькуляції

Зміст витрат

1. Сировина та матеріали

Вартість сировини та матеріалів, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і упаковування продукції і включаються безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень

2. Покупні комплекту-ючі вироби, напівфаб-рикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій

Вартість покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що підлягають монтажу або додатковій обробці на даному підприємстві, робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності

3. Паливо й енергія на технологічні цілі

Витрати на всі види палива й енергії, як одержані від сторонніх підприємств та організацій, так і ви-готовлені самим підприємством, що безпосеред-ньо використовуються в процесі виробництва продукції

4. Основна заробітна плата

Витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції

5. Додаткова заробітна плата

Витрати на виплату виробничому персоналу підп-риємства додаткової заробітної плати, нарахованої за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці

6. Відрахування на соціальне страхування

Відрахування до пенсійного фонду та на соціальне страхування

7. Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції

Витрати на підготовчі роботи для забезпечення господарської діяльності, освоєння нового виробництва, на винахідництво і раціоналізацію

8. Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати

Витрати на відшкодування вартості спеціальних інструментів (спецоснащення) і пристроїв цільового призначення незалежно від їх вартості; ремонт і утримання в робочому стані спеціальних інструментів і пристроїв тощо

9. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування

Витрати у вигляді амортизаційних відрахувань основних засобів, обчислених за їх вартістю відповідно до встановлених норм, витрати на проведення робіт з поліпшення устаткування, знос малоцінних і швидко-зношуваних інструментів та пристроїв нецільового призначення тощо

10. Загальновиробничі витрати

Витрати, пов’язані з управлінням виробництвом, на службові відрядження, обслуговування виробничого процесу тощо

11. Загальногоспо-дарські витрати

Витрати на управління підприємством

12. Втрати внаслідок технічного неминучого браку

Вартість остаточно забракованої продукції (виро-бів, напівфабрикатів) з технологічних причин та витрати на усунення технічного неминучого браку

13. Інші виробничі витрати

Витрати, які безпосередньо включаються до собі-вартості відповідних видів продукції і не можуть бути віднесені до конкретних статей витрат

14. Позавиробничі (комерційні) витрати

Витрати на реалізацію продукції

 

За способами перенесення вартості ресурсів на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі. До прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

Непрямі витрати – витрати, що не можуть бути віднесені безпосе-редньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом. До непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальнови-робничі, загальногосподарські витрати), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елемен-тів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні.

До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням. До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні – це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні та одноразові.

Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша, ніж місяць. Одноразові, тобто однократні витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша, ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Основні витрати пов’язані з виконанням технологічного процесу виготовлення продукції. Накладні витрати пов’язані з процесом управління господарською діяльністю (загальновиробничі та загальногосподарські витрати).

Одноелементні (прості) витрати мають єдиний економічний зміст (сировина, матеріали, основна заробітна плата тощо).

Комплексні – різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька елементів однорідних витрат (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, інші витрати тощо).

Витрати підприємства виникають в процесі господарської діяльності при перетворенні ресурсів у новий продукт праці (рис.11.1).

 

 

Рис.11.1. Характеристика процесу виробництва як об’єкта економічного вивчення використання ресурсів

 

Дві сторони і їх єдність визначають три аспекти виробництва, які вивчаються економікою. Перший аспект – що було використано (витрачено), які ресурси або сили природи; другий – що було виготовлено (який новий продукт праці); третій – як відбувався процес перетворення ресурсів та сил природи у новий продукт праці. Усі три аспекти цього процесу мають техніко-технологічні (натурально-речові) та економічні (вартісні) характе-ристики. Перші визначають фізико-хімічні, біологічні та інші властивості використаних ресурсів, сил природи і виготовленого нового продукту, а другі – вартісні (грошову їх форму загального еквівалента, який дозволяє об’єднати різноманітні за натуральними ознаками елементи виробництва).

Використані у процесі виробництва різні ресурси та сили природи на виготовлення нового продукту праці формують поняття витрати. Грошовий вираз суми витрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість. Зміст термінів витрати і собівартість поєднані у поняття витрати господарської діяльності.

В умовах ринкових відносин витрати господарської діяльності дорівню-ють вартості виготовленого продукту. Вони є сумою вартості витрачених на виробництво продукту засобів виробництва та заново утвореної вартості.

Від суспільних витрат виробництва слід відрізняти собівартість продук-ту, яка у вартісному вираженні відображає лише ті витрати, які робить конкретна господарська система: підприємство, цех, ферма, бригада тощо.

Ринкові відносини визначають важливе значення показника собівартості як економічної категорії. Собівартість тісно пов’язана з усіма іншими економічними категоріями економіки. Це один з найбільш важливих інструментів ведення господарства. Собівартість характеризує всі сторони виробничої діяльності господарської ланки. Зниження собівартості – це вирішальна умова  одержання прибутку та збільшення нагромадження.

Управління собівартістю – важливий елемент управління господарством. Основні напрями цієї роботи: обгрунтування рішень про зняття з виробництва застарілих виробів, визначення ціни продукції, визначення рентабельності, побудова внутрішньогосподарських відносин, правомірність та доцільність організаційно-технічних заходів.

Зміст процесу виробництва як суспільне явище та значення показника собівартості в управлінні господарством дозволяють визначити цільову функцію (мету) формування витрат виробництва (рис.11.2.).

Цільова функція формування витрат виробництва вимагає відповісти на такі питання: що було витрачено, де було витрачено, для чого було витрачено, як проходив процес витрат, на що були витрачені ресурси та сили природи. Із цього витікає, що з даних інформації про формування витрат повинно бути видно: скільки, яких ресурсів було витрачено на виробництво, їх натуральні та вартісні параметри, характеристика процесу перетворення (трансформації) ресурсів та сил природи у новий продукт праці. Кількісні та вартісні характеристики повинні сприяти оцінці відповідності фактичних витрат попередньо визначеним нормам (розрахунку, плану тощо).

Для управління господарською діяльністю визначають наступні види собівартості продукції (робіт, послуг) (табл. 11.5).

Планова собівартість визначається за бізнес-планом з метою контролю фактичних обсягів використання ресурсів.

Фактична собівартість відображає фактичні витрати на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку.


Подпись: 252

 

Рис. 11.2. Формування витрат виробництва


Таблиця 11.5

Види собівартості продукції (робіт, послуг)

 

Ознаки

Собівартість

1. За часом і методикою формування витрат

1. Планова

2. Фактична

3. Нормативна

2. За місцем формування витрат

Цехова

Виробнича

Повна

3. За тривалістю розрахункового періоду

1. Місячна

2. Квартальна

3. Річна

4. За складом продукції

1. Валової продукції

2. Товарної продукції

3. Реалізованої продукції

4. Незавершеного виробництва

 

Нормативна собівартість визначається за діючими нормами витрачання ресурсів на виробництво і реалізацію продукції.

Цехова собівартість відображає витрати на виробництво в межах структурного підрозділу підприємства (цеху).

Виробнича собівартість – витрати на виробництво продукції в межах всього підприємства.

Повна собівартість – сукупність виробничої собівартості і позавиробничих (комерційних) витрат.

Місячна собівартість визначається, виходячи із витрат і кількості виготовленої продукції в певному місяці.

Квартальна собівартість визначається, виходячи із витрат і кількості виготовленої продукції в певному кварталі.

Річна собівартість визначається, виходячи із витрат і кількості виготовленої продукції у звітному році.

Собівартість валової продукції – витрати на виготовлення всього обсягу об’єктів господарської діяльності підприємства.

Собівартість товарної продукції – витрати на виготовлення продукції, визначеної підприємством для реалізації.

Собівартість реалізованої продукції – витрати на виробництво і збут продукції, яка вважається реалізованою для визначення фінансового результату.

ПРОДОВЖЕННЯ - див. Част. 2.