11.1.2. Основні завдання менеджменту трудових ресурсів
11.1.2. Основні завдання менеджменту трудових ресурсів
Менеджмент трудових ресурсів — це управління діяльністю працівників на підприємстві з метою належного вико-нання ними своїх службових обов’язків. Він відрізняється від традиційної системи управління персоналом, як і поняття «менеджмент» відрізняється від поняття «управління». В табл. 11.2 показано різницю між менеджментом трудових ресурсів і традиційною системою управління трудовими ресурсами.
Основними завданнями менеджменту трудових ресурсів у сільському господарстві є такі:
1. Залучення робочої сили відповідної якості й кількості, що передбачає аналіз потреб господарства у певній якості та кількості працівників, враховуючи їхню майстерність, освіту, період, на який вони потрібні (постійні чи сезонні).
2. Підвищення майстерності працівників для виконання ними у повному обсязі своїх функціональних обов’язків.
3. Мотивація працівників до якнайкращого виконання своїх функціональних обов’язків, що передбачає оцінку менеджером умов роботи, взаємовідносин між працівниками та їх праці.
4. Компенсація праці, що передбачає заробітну плату і різні види матеріального та морального стимулювання.
Таблиця 11.2
ТРАДИЦІЙНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ
ТА МЕНЕДЖМЕНТ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ
| Показник | Традиційна система | Менеджмент |
| Щодо ролі людини | Фактор виробництва | Активний учасник реалізації стратегії |
| Стосовно вартості трудових ресурсів | Стаття витрат (через заробітну плату і нарахування на неї) | Джерело доходів |
| Щодо оцінки кадрової політики | Як технічне завдання, допоміжна справа | Як настійна щоденна необхідність |
| За характером кадрової політики | М’який, відсутність менеджменту | Жорсткий, ретельно продуманий менеджмент |
| За функцією | Як сфера кадрової служби | Як спільна, взаємна функція лінійних менеджерів і кадрової служби |
| За цінністю людини | Не оцінюється | Постійно зростає в ціні як ресурс, джерело вкладення капі- |
Важливим принципом у використанні робочої сили є постійне забезпечення повної продуктивності використання працівників протягом року. В сільському господарстві цього досить складно досягти у зв’язку з фактором сезонності. Якщо залучення робочої сили здійснюватиметься з розрахунку максимальної потреби, то це означатиме неможливість повного використання працівників протягом року, а якщо з мінімальної або середньої, то виникне необхідність залучати тимчасових і сезонних працівників. Іншим шляхом забезпечення повної продуктивності використання трудових ресурсів є комбінація видів виробництва, що вирівнює сезонність. Так, плануючи використання робочого часу фермерського господарства, фермер визначає періоди, в які йому необхідна додаткова робоча сила. Для цього розраховують затрати його робочого часу в розрізі місяців.