Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

11.3. Оптимальне співвідношення ресурсів

До цього часу йшлося переважно про короткотер­міновий період. Ми розглядали ситуацію, коли один з факторів виробництва (праця) змінюється, тоді як інші залишаються незмінними (капітал). Настав час розглянути довготерміновий період, коли всі фактори виробництва є змінними.

У довготерміновому періоді перед виробником може виникати два головних запитання: за якого співвідношення ресурсів витрати на їх придбання для досягнення певного обсягу продукції будуть мі­німальними; яке співвідношення ресурсів забезпе­чить максимальний прибуток? Відповіді на них да­ють правило мінімізації витрат та правило мак-симізаціі прибутку.

Правило мінімізації витрат наголошує, що витра­ти мінімізуються при такому співвідношенні ресурсів, коли граничні продукти у розрахунку на одиницю вартості кожного ресурсу є однаковими. Уявімо, що 1 люд.-год праці (PL) та 1 маш.-год капіталу (Рк) ма­ють вартість 15 грн. Якщо при збільшенні праці на одиницю приріст продукції становить 5 шт. (гранич­ний продукт праці — MPL), а капіталу — 7 шт. (гра­ничний продукт капіталу — МРК), то виробнику до­цільно перерозподілити кошти, які він витрачає на придбання ресурсів, таким чином, щоб збільшити ви­користання капіталу і зменшити використання пра­ці. Вивільнення 15 грн. за рахунок зменшення спо­живання праці на 1 люд.-год призведе до недоотри-мання 5 одиниць продукції, тоді як залучення за рахунок цих коштів ще однієї одиниці капіталу дасть додатково 7 одиниць продукції. Виграш вироб­ника очевидний: щоб зберегти попередній обсяг ви­робництва, він може вивільняти більше коштів від зменшення споживання одного ресурсу, ніж додат­ково витрачати на придбання іншого. Отже, загаль­ні витрати на виробництво заданого обсягу продук­ції будуть зменшуватися.

Якщо співвідношення "граничний продукт / ці­на" для кожного з ресурсів зміниться на користь пра­ці, то виробник буде зменшувати свої витрати, пере­розподіляючи й кошти на користь праці. Очевидно, що можливості зменшення загальних витрат на вироб­ництво певного обсягу продукції за рахунок перероз­поділу коштів між різними видами ресурсів будуть вичерпані, коли їх граничні продукти у розрахунку на одиницю ціни зрівняються:

Однак мінімальні витрати на виробництво не зав­жди забезпечують максимальний прибуток. Обсяг ви­робництва, що мінімізує витрати, та обсяг виробницт­ва, що максимізує прибуток, збігатимуться лише для конкурентного ринку, де попит абсолютно еластич­ний, а ціна на продукт залишатиметься незмінною при зміні пропозиції фірми. Інша ситуація складаєть­ся за умов недосконалої конкуренції. Тому доцільні­ше користуватися більш загальним підходом, який застосований у попередньому розділі: максимальний прибуток досягається за умови зрівноважування гра­ничного продукту та граничних витрат.

Щодо витрат на придбання окремих ресурсів, то прибуток зростатиме до того часу, поки граничний продукт у грошовому вираженні змінного фактора виробництва буде перевищувати витрати на придбан­ня додаткової одиниці цього ресурсу. Якщо ціна стане вищою, ніж граничний продукт у грошовому вира­женні, то прибуток зменшуватиметься. Максимально­го значення він набуває тоді, коли витримується така рівність:

Таким чином, у разі придбання ресурсів на конку­рентному ринку фірма досягає співвідношення ресур­сів, що максимізує її прибуток, якщо кожна нова одиниця факторів виробництва має ціну, яка дорів­нює граничному продукту у грошовому вираженні для кожного виду ресурсів. Однак ринки ресурсів не завжди конкурентні. Найчастіше конкуренція тут об­межена, недосконала. Особливості ринків окремих ре­сурсів аналізуються у наступній темі.