Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

11.3. Створення та діяльність міжнародних туристичних організацій у другій половині XX століття

Після Другої світової війни ООН прийняла низку доку­ментів про політичні та громадянські права людей. Серед них і право кожного на відпочинок і свободу переміщення, що було дуже важливо для розвитку міжнародного туризму на цивілізо­ваному рівні.

Зараз регулюють розвиток туризму на міжнародному рівні близько двохсот міжнародних туристичних організацій.

У 1947 р. більшість міжнародних туристичних організа­цій, які функціонували в першій половині XX— Міжнародний союз офіцій­них туристичних організацій (МСОТО). Союз став видавати міжнародний календар, де розміщувалась інформація про виз­начні дати туристичних подій. Раз на два місяці почав виходи­ти журнал „Всесвітній турист”. З'явилось також спільне з ЮНЕСКО видання – довідник „Подорож за кордон – прикор­донні формальності”. МСОТО створив велику бібліотеку, де зі­брані видання, що стосуються міжнародного туризму, регуляр­но видавались бібліографічні збірки. ст., були ліквідо­вані, і на їх основі створено одну

У 1946 р. було створено ЮНЕСКО як міждержавну організацію, що займалась питаннями освіти, науки і культури. Саме силами ЮНЕСКО в 1950-і роки бу­ла розроблена програма ро­звитку туризму ЕКОСОС, спрямована на перетворен­ня туризму на галузь еконо­міки, яка розвивається най­більш швидко.

У другій половині XX ст. було створено низку науково-дослідних і навчальних закладів з питань туризму. Зокрема, у 1951 р. «під високим протегуван­ням принца» у Монако була створена Міжнародна академія з туризму. Своєю го­ловною метою академія об­рала визначення і вивчення понятійного апарату туризму і переклад його на інші мови світу. Перше французьке видання туристичного словника було здійснено силами Академії у 1953 р., пізніше вийшли аналогічні видання англійською, ні­мецькою, іспанською та італійською мовами.

У 1954 р. з метою популяризації туризму була створена Міжнародна федерація журналістів і письменників з питань ту­ризму, її засновниками були представники 20 країн.

В 1954 р. в Нью-Йорку відбулася Міжнародна конференція з митних питань, де були розроблені Конвенція про митні пільги для туристів, Додатковий протокол до Кон­венції щодо ввозу рекламних туристичних документів і ма­теріалів.

В 1963 р. в Римі відбулась перша Всесвітня конференція з проблем туризму, на якій були представлені 87 держав. Ос­новна робота на конференції була проведена в комітеті з пи­тань формальностей і в комітеті з розвитку туризму. Офіційно прийнято визначення понять: «турист», «екскурсант», «тимчасовий відвідувач», що зіграло позитивну роль у роз­витку статистики туризму. Розглядались питання щодо подальшої уніфікації та спрощення митних формальностей, а також лібералізації питань стосовно ввозу-вивозу валюти, су­ма якої в день на одного туриста не повинна бути меншою 500 дол. США.

В 1975 р. ліквідовано МСОТО і створено Всесвітню туристичну організацію (ВТО), до складу якої на початку XXI ст. входило більше 120 держав. Генеральна асамблея ООН визнала за ВТО статус міжнародної організації, яка координує розвиток міжнародного туризму. Штаб-квартира ВТО знахо­дилася в Мадриді.

Статут ВТО було прийнято 27 вересня 1975 р., а з 1980 року ця дата відзначається як Всесвітній день туризму.

Згідно статуту ВТО, її основними цілями є:

-          стимулювання розвитку туризму як засобу росту економічних показників;

-          розвиток туризму як чинника миру та взаємного спів­робітництва між країнами;

-          реалізація посередництвом туризму прав людини на відпочинок і свободу пересування незалежно від раси, статі, мови та релігії;

-          зосередження уваги на країнах, що розвиваються, в сфері туризму;

-          проведення науково-дослідної роботи в сфері туризму.

ВТО прийняла ряд важливих для туризму декларацій, се­ред яких:

-          Манільська декларація «Про туризм у світі» (Філіппіни 1980 р.);

-          «Документ Акапулько» (Мексика, 1982р.);

-          «Хартія туризму» і «Кодекс туриста» (Софія, Болгарія, 1985 р.);

-          Гаазька «Декларація про туризм» (Голландія, 1989 р.).

Між сесіями, які ВТО скликає двічі на рік, працює Вико­навча рада генеральної асамблеї, яка призначає Генерального секретаря ВТО. Офіційними мовами ВТО є англійська, францу­зька, іспанська і російська.

У структурі ВТО працюють 6 регіональних комісій: для Європи, Африки, Америки, Південної Азії, Близького Сходу і регіону Тихого океану.

Функціонує вищий навчальний центр з туризму в Мексиці. При ВТО створено декілька фондів для підтримки розвитку ін­дустрії туризму в різних країнах. Серед неурядових спеціалізо­ваних організацій з міжнародного туризму:

-       Міжнародна асоціація по соціальному туризму і відпо­чинку трудящих, створена в 1968 р.;

-       Міжнародна асоціація наукових експертів з питань туризму; створена в 1951 р. з метою об'єднання провід­них навчальних, наукових, проектних організацій і за­кладів світу, що займаються проблемами туризму та здійснюють консультації для туристичних підприємств, об'єднань, фірм у галузях менеджменту і маркетингу;

-       Всесвітня асоціація туристичних агентств, яка об'єд­нує більше 250 туристичних агентств і відноситься до категорії міжнародних комерційних організацій;

-       Міжнародне бюро соціального туризму, створене в 1936р., об'єднало організації вільних профспілок, сприяє участі в міжнародному туризмі широких верств населення;

-       Міжнародна федерація курортної справи; створена у 1958 р. власниками курортів; її мета – вирішення со­ціальних проблем курортної справи, вдосконалення ме­тодів експлуатації курортних ресурсів;

-       Бюро подорожей міжнародного союзу студентів; ство­рене в 1960 р., сприяє організації міжнародних подоро­жей студентів, володіє студентськими гуртожитками типу «Ювентус», «Юніор», реалізує міжнародні сту­дентські квитки, які дають право на знижки;

-       Міжнародне бюро туризму і подорожей молоді; створе­не в 1961 р., до нього входять 50 країн. Бюро сприяє ак­тивізації міжнародного студентського туризму.

Поряд з міжнародними організаціями існують численні на­ціональні та регіональні організації, основним завданням яких є сприяння розвиткові міжнародного туризму.

Питаннями туризму епізодично займаються, паралельно зі спеціалізованими організаціями, впливові міжнародні організації: ЕКОСОР (Екологічна і соціальні рада), МОП (Міжнарод­на організація праці), ІКАО (Міжнародна організація цивіль­ної авіації), ЮНЕСКО.

У 1994 р. в м. Осака (Японія) відбулася Всесвітня конферен­ція міністрів з туризму, яка прийняла Декларацію туризму, а в 1996 р. на о. Балі в Декларації з питань туризму були намічені подальші шляхи реалізації програми ВТО і ЮНЕСКО в галузі ту­ризму. Згідно з цими документами засновано «Університет туриз­му на благо світу», з метою розвитку співробітництва між універ­ситетами Ізраїлю, Марокко і Тунісу через супутниковий зв'язок.

У жовтні 1999 р. Генеральна асамблея ВТО прийняла «Гло­бальний етичний кодекс туризму», в якому рекомендовано «заохочувати впровадження в усі освітні програми спецкурсу про цінність туристичного обміну...».

Таким чином, міжнародні туристичні організації відрізня­ються за статусом, цілями, задачами та формами організації. Але всі вони спрямовують свою діяльність на підтримку інте­ресів туристичних компаній, на формування певної політики у відносинах з урядовими туристичними організаціями, готельними, транспортними, страховими та іншими компанія­ми та об'єднаннями; попереджують і вирішують конфлікти в туристичній діяльності; сприяють розвитку міжнародного туризму та залученню до нього населення різних країн.