Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

11.3. Умови й принципи здійснення підприємницької діяльності


Умови підприєм­ницької діяльності

Ефективна підприємницька діяльність можлива лише за певних соціально-економічних умов при певному політичному устрої, який заохочує підприємництво. Історична практика підтве­рджує це. Зокрема, в країнах, де підприємництво бурхливо розви­валося й розвивається, як правило, завдяки цілеспрямованим зусиллям держав, створювався соціально-економічний клімат, сприятливий для цієї діяльності (СІЛА, Японія, ФРН, Гонконг, Сингапур і т.д.) і навпаки - СРСР, країни Східної Європи. Які ж умови найбільш сприяють розвитку підприємництва? Незважаючи на специфіку кожної країни, їх можна звести в таку систему:

- стабільність державної економічної й соціальної політики, спрямованої на підтримку підприємництва;

- позитивна суспільна думка по відношенню до підприємців і підприємництва;

- пільговий податковий режим, який забезпечує дійовий сти­мул для підприємництва;

- наявність розвинутої інфраструктури підтримки підпри­ємництва (наявність інноваційних центрів; спеціалізованих фірм, що надають фінансову допомогу початкуючим підприємцям; консультативних центрів з питань управління, маркетингу, рекла­ми; курсів і шкіл підготовки підприємців і т.д.);

- існування ефективної системи захисту інтелектуальної власності, дія якої розповсюджується не лише на винаходи, але й на всю продукцію, новаторські ідеї, концепції і методи ділової активності;

- дебюрократизація процедур регулювання господарської дія­льності з боку державних органів (скорочення форм звітності, полегшення правил реєстрації і т.д.);

- підприємницька етика.

Слід зазначити, що формуванню цих умов певною мірою спри­яє Закон України "Про підприємництво", який гарантує загальні й майнові права підприємців, передбачає державну підтримку підприємництва й державне його регулювання (ст. 12, 13, 14, 15). Але мало прийняти закон (Це робиться досить швидко); треба створити умови для його реалізації. А цього поки що в Україні немає. З одного боку, стара бюрократично-адміністративна система всілякими методами гальмує Й9го виконання, бо розвиток підпри­ємництва неминуче веде до зламу старих структур, робить непотрі­бною діяльність цілої армії бюрократів-чиновників. З іншого боку, нові чиновники, які прийшли у владні структури на хвилі руйну­вання, основу своєї діяльності, як правило, вбачають лише в особистому збагаченні і тому процес державної реєстрації та забезпечення державних прав і гарантій підприємництва, передба­чених Законом, обставляють цілою системою хабарництва, поборів, що, звичайно, робить неможливим розгортання підприємництва в потрібних масштабах, прищеплює йому криміногенні риси.

Але в умовах відродження капіталістичної системи господарю­вання зупинити розвиток підприємництва неможливо. Підприєм­ницька революція стає об'єктивно неминучою. Тому ми повинні бути готові до майнового розшарування суспільства, бо зняття обмежень на підприємницьку діяльність неминуче приведе до значного збільшення осіб з великими доходами. Будуть і люди з доходами незначними і зовсім без доходів. Це є об'єктивні резуль­тати дій закону вартості, який в умовах ринкової економіки є визначальним. __

Принципи підприємництва

Підприємницька діяльність - це досить складна форма господарювання, яка будується за певними принципами. Що це за принципи?

1. Вільний вибір видів діяльності.

2. Залучення на добровільних засадах до здійснення підприєм­ницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян.

3. Самостійне формування програми діяльності та вибір поста­чальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до чинного законодавства.

4. Вільний найм працівників.

5. Залучення й використання матеріально-технічних, фінансо­вих, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством.

6. Вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством.

7. Самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зо­внішньоекономічної діяльності,  використання  будь-яким підпри­ємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. —Обмеження——         Згідно  з чинним  законодавством  України,

підприємця   -  Індивідуал,   кооператив,   акціонерне  товариство  чи державне підприємство, - у всіх рівні права у сфері господарської

підприємництва    всі   ИІДПР11™1"   Рівні   У   <>воїх   можливостях. _______   Отже,  немає значення,  хто  виступає в якості діяльності. Про це чітко сказано в преамбулі Закону "Про підпри­ємства в Україні": "Закон створює рівні правові умови для діяль­ності підприємств, незалежно від форм власності на майно і організаційної форми підприємства".

Поруч з певною свободою підприємницької діяльності і рівніс­тю можливостей для всіх підприємців, існують і певні законодавчі обмеження підприємництва. Що мається на увазі?

1. Певні види діяльності можуть здійснюватися лише держав­ними підприємствами. Так, згідно з ст.4 Закону "Про підприємни­цтво" такими видами діяльності є виготовлення й реалізація наркотичних засобів, зброї й вибухових речовин, а також цінних паперів і грошових знаків.

2. Уряд встановлює перелік видів діяльності, яким можна за­йматися лише за ліцензіями. Ліцензії видає Кабінет Міністрів України або встановлений ним орган.

3. Дозвіл на право займатися тією чи іншою діяльністю необ­хідний лише тоді, коли використовується земля або інші природні ресурси. Такий дозвіл дають місцеві Ради народних депутатів, які розпоряджаються цими ресурсами.

4. Окремими видами діяльності можна займатися лише за на­явністю кваліфікаційного атестата. Наприклад, щоб займатися медичною діяльністю, потрібен диплом лікаря. Для кулінара вимагається здача екзамену на знання технології і т.д. У всіх цих випадках необхідно отримати дозвіл місцевої Ради.

Перспективи

підприємництва

в Україні

Виходячи з вищесказаного, закономірно по­ставити питання: чи може сучасна економіка України стати ареною швидкого розвитку підприємництва, а отже, й розвитку цивілізова­ного (на західний взірець) капіталізму? Однозначно відповісти на це запитання важко, хоча Закон "Про підприємництво" і створив вагомі передумови для цього. А саме: реєстраційний порядок відкриття підприємств; приватний або контрактний характер власності; суб'єктом підприємництва може стати кожен громадя­нин України або іноземної держави; вільний найм або звільнення робітників; необмежений розмір доходу підприємця. Передбача­ються й державні гарантії у вигляді недоторканості власності, а також підтримка шляхом надання податкових пільг, цільових кредитів та інших видів допомоги. Подібні закони були прийняті в 1990 р. в Польщі, Чехословаччині, Румунії. Але, як показує досвід цих країн, а також Угорщини, підприємницького буму там ке_ відбулося. Те пожвавлення, яке настало, не спроможне вивести економіку з кризової ситуації. В чому причина? В тому, що виявився "дефіцит" власних підприємців, тобто людей, які б мали відповідний капітал, компетентних, здатних узяти на себе економічну відповідальність, організаторів, упевнених у своїх силах. Це говорить про те,' що самотужки проблему розвитку підприємництва Україна в найближчі роки не розв'яже. Необхід­но, по-перше, запозичити досвід країн, де ці процеси розвиваються нормально, а, по-друге, зацікавити іноземних інвесторів, підпри­ємців в економічній співпраці з нами.

Багато бізнесменів Заходу вже непогано розбираються в наших потенціальних можливостях і внутрішньогосподарських пробле­мах, реалістично й цілком позитивно оцінюють перспективи двостороннього й багатостороннього співробітництва. Західні експерти і підприємці підкреслюють такі сприятливі для співробі­тництва фактори, як місткість і масштаби українського ринку, зміни в законодавстві України, що відкривають широкий простір для підприємницької діяльності, незадоволений попит, наявність дешевої і досить кваліфікованої робочої сили, інтелектуальний потенціал і ресурси незатребуваної новаторської енергії.

Але є й контрмотиви, які стримують наплив західного капіталу в нашу країну. Це бюрократизм міністерств і відомств; низька трудова етика й слабка мотивація праці наших робітників і служ­бовців; неконвертованість валюти і невпевненість у перспективі відкриття власних філіалів і іноземних фірм; наші масові закупки деяких товарів, що гасить інтерес зарубіжних партнерів у передачі технологій їх виготовлення; некомпетентність деяких наших господарників; хвилює також укорінення монополізму й хабарниц­тва; низька культура господарської діяльності; недостатність інформації і знань з управління.

Отже, щоб подолати свого роду комплекс неповноцінності, бути готовим використати світовий ринок для виведення вітчизняної економіки з кризи і забезпечити нашому народу відносно нормаль­ний рівень життя, необхідно, по-перше, досягнути політичної стабільності в країні; по-друге, визначити пріоритети перебудови наших господарських структур, законодавства, щоб вони стикува­лися з міжнародними нормами; по-третє, освоювати менеджмент, переорієнтувати господарське мислення всіх і, в першу чергу, ділових людей, враховуючи світову практику. Для цього повинна бути створена розгалужена багаторівнева професіональна система підготовки й підвищення кваліфікації кадрів.

Стратегія підприємства

Підприємницька діяльність - складний і бага­топлановий процес. Вона вимагає від своїх учас­ників- не лише бажання мати "свою справу" і наявності певної суми грошей - це само собою зрозуміло, але й спеціальної підготовки, майстерності й наполегливості, вміння вибирати сферу діяльності для прикладання своїх зусиль, творчої фантазії і звичайного везіння. Тому далеко не будь-яке ділове починання приносить успіх і багатство підприємцю. Більше половини нових фірм закриваються в перший же рік свого існу­вання через низьку прибутковість ділових операцій, банкрутства, а також відсутність терпіння й наполегливості підприємців.

Як же треба вести справу, щоб добитися успіху? Якогось гото­вого рецепту тут немає й бути не може, бо це суто індивідуальна справа. Проте обстеження багатьох вдалих починань, які привели до відкриття своєї власної справи і забезпечили її ефективне функціонування, дозволяють у найзагальнішому вигляді виділити важливі елементи "технології" створення нового підприємства. Принциповий алгоритм послідовності рішень, що приймаються, і дій виглядає таким чином: весь процес створення нового підприєм­ства проходить три стадії. Див. схему 84.

Схема 84 Стадії створення нового підприємства

Що включають ці стадії?

Розробка концепції передбачає: а)формування попередніх мір­кувань, принципових рішень, які закладаються в основу майбутньої справи. Найважчим тут є вибір сфери для прикладання зусиль; б)конкретизація ідеї і напрямів діяльності майбутньої фірми у зв'язку з вибором сфери; в) аналіз потреб і можливостей ринку; г) визначення необхідності залучення фінансів зі сторони; д) про­ведення переговорів з партнерами, постачальниками, інвесторами.

Планування. На цій стадії відбувається: а)формування бізнес-плану; б)вибір форми підприємства й оформлення його організа­ційної структури; в)тестування ринку й конкретизація необхідного матеріально-технічного постачання; г)кадрове забезпечення.

Реалізація проекту - "запуск" виробничо-збутового й організа­ційного механізму фірми: а)укладання угод з субпідрядниками; б)отримання капіталу; в)організація виробничого будівництва;

г)найм   управлінського   персоналу   й   торговельних   працівників;

д)укладання   угод   з   постачальниками;    е)проведення   рекламної кампанії і т.д.

Кожна з названих стадій має свої етапи. Тому, щоб чітко спро-гнозувати хід створення нового підприємства, необхідно розробити його модель і "програти" Конкретні етапи цього послідовного процесу. Наслідування цій загальній технології не виключає, а навпаки, має на увазі знання й уміння використовувати нові моменти, специфічні для даного роду діяльності, які виникають у ході реалізації проекту.