11.3.1. Оплата праці як основний чинник матеріального стимулювання працівників
11.3.1. Оплата праці як основний чинник матеріального стимулювання працівників
Оплата праці є одним з основних чинників матеріального стимулювання залучених у сільське господарство працівників (крім власників господарств). Вона базується на нормуванні й тарифікації праці. Системи оплати праці на сільськогосподарських підприємствах будуються, виходячи з галузевих особливостей і характеру праці. Виділяється оплата праці в рослинництві, тваринництві, на обслуговуючих виробництвах (ремонтні майстерні, вантажний автотранспорт), підсобних підприємствах та промислах, у житлово-побутовому й комунальному господарствах керівних працівників, спеціалістів і службовців. Існують свої особливості оплати праці кожної з названих категорій працівників. Оплата праці може здійснюватися за розцінками за виконаний обсяг робіт (відрядна оплата праці), за фактично відпрацьований час (погодинна оплата праці), на основі встановленого місячного посадового окладу. При цьому розрахунок витрат на оплату праці проводиться за акордною або акордно-преміальною системою оплати праці чи за іншими умовами, прийнятими в господарстві.
Залежно від особливостей оплати праці здійснюється класифікація виробничих витрат на постійні та змінні. Так, якщо оплата праці проводиться за фактично відпрацьований час і не пов’язана з обсягами виробленої продукції, то це постійні виробничі витрати. Коли ж її розмір прямо корелює з обсягами виробництва продукції чи робіт, то її відносять до змінних виробничих витрат.
Існує три основні види оплати праці залучених працівників: тижнева або місячна, погодинна й відрядна. Тижнева або місячна оплата праці передбачає отримання заробітку один раз на тиждень або місяць без урахування відпрацьованих годин протягом відповідного періоду. Таким чином, залучений працівник приймається на роботу для виконання певних функцій без визначен-
ня конкретних термінів роботи. Однак у цих умовах фермеру може здаватися, що він оплачує весь час, який працівник може відпрацювати, і він намагатиметься постійно завантажувати його роботою. Тому за цієї форми оплати залучений працівник при прийнятті на роботу повинен чітко зафіксувати у договорі про найм тривалість свого робочого дня.
Погодинна оплата праці здійснюється за фактично відпрацьований час працівником згідно з установленою оплатою години роботи. За цієї форми оплати праці знижується можливість виникнення конфліктів між фермером і залученим працівником щодо тривалості робочого дня.
Відрядна оплата проводиться за фактично виконаний обсяг робіт, виходячи з розцінок за одиницю роботи: виораний чи засіяний гектар, зібраний центнер зерна, овочів чи фруктів тощо. Така форма оплати праці може стимулювати підвищення її продуктивності порівняно з двома попередніми видами оплати праці. Однак при цьому існує загроза зниження якості праці внаслідок прагнення працівника максимально збільшити обсяг фактично виконаної роботи. Тому в умовах даного виду оплати праці фермер повинен попередньо сформулювати вимоги до якості виконаних робіт і ознайомити з ними робітників.
З огляду на те що оплата праці є важливою частиною виробничих витрат, а від організації праці значною мірою залежать своєчасність і якість виконання робіт, що безпосередньо впливає на кількість та якість виробленої продукції і відповідно на дохід, фермер повинен досить серйозно підходити до питань використання робочої сили у своєму господарстві. Як показує досвід роботи фермерських господарств зарубіжних країн, існує тенденція поступового заміщення капіталом праці. Проте цей процес супроводжується значним зростанням продуктивності праці, насамперед за рахунок її механізації. На сьогодні в Україні витрати на працю є значно нижчими стосовно капіталу, ніж у розвинених капіталістичних країнах. Однак це співвідношення поступово змінюватиметься відповідно до світових тенденцій даного процесу.