11.3.1. Факторний аналіз прибутку

11.3.1. Факторний аналіз прибутку

Утворення прибутку комерційного банку є наслідком впливу різноманітних факторів. Деякі з них було розглянуто в поперед­ніх параграфах. Це доходи і витрати банку, вплив яких на прибуток та його складові є очевидним і обчислюється за методом прямого рахунку на основі адитивної факторної моделі.

Таким чином, маємо прямий вплив на прибуток доходів банку (тобто збільшення доходів на відповідну суму веде до збільшення прибутку на ту саму суму; зменшення доходів супроводжується зменшенням прибутку) та зворотний вплив витрат (тобто збільшення витрат призводить до зменшення прибутку і, навпаки, зменшення витрат збільшує прибуток банку).

Фактори, під впливом яких формується прибуток, не обмежуються доходами і витратами. Дуже важливими факторами, що обумовлюють суму прибутку до оподаткування, є:

обсяг капіталу банку;

рівень ефективності використання активів банку;

мультиплікативний ефект капіталу;

рентабельність доходу.

Обсяг капіталу відображається у пасиві балансу банку.

Рівень ефективності використання активів банку характеризує показник дохідності активів (Да), який розраховується як відношення доходів банку (Д) до сукупних активів (А):

Да = Д / А.

Мультиплікатор капіталу — це показник максимальної здат­ності банку залучати депозити і видавати кредити чи розширювати ланку «депозит — позичка» в розрахунку на одну грошову одиницю свого капіталу, тобто мультиплікатор — це важіль управління банком структурою власного і залученого капіталу, за допомогою якого він повинен забезпечити потрібну структуру капі­талу (співвідношення власного і залученого капіталу), тобто ба­жану збалансованість між капітальною базою (власним капіталом) і її можливостями залучення додаткових фінансових ресурсів. Іншими словами, це здатність капіталу банку залучати в оборот додаткові гроші, не порушуючи стійкої і дохідної роботи банку. Мультиплікатор капіталу (Мк) визначається відношенням сукупних активів до балансового капіталу банку (К):

Мк = А / К.

Рентабельність доходу (Rд) обчислюється відношенням прибутку до оподаткування (П) до доходу банку:

Rд = П / Д.

Залежність прибутку від названих факторів характеризується чотирифакторною мультиплікативною моделлю:

П = К · Да · Мк · Rд .

Факторний аналіз прибутку на основі даної моделі здійснюється за допомогою модифікованого методу ланцюгових підстановок і складається з таких елементів.

Загальна зміна прибутку до оподаткування у звітному періоді (∆П):

∆П = П – По ,

де П — прибуток звітного року;

П0 — прибуток минулого року.

Оцінка кількісного впливу факторів на відхилення за прибутком до оподаткування:

а) вплив зміни капіталу —

,

де (К – К0) — відхилення по капіталу;

Да.0 — дохідність активів у минулому році;

Мк.0 — мультиплікатор капіталу у минулому році;

Rд0 — рентабельність доходу у минулому році;

б) вплив зміни дохідності активів —

,

де Да — дохідність активів звітного року;

в) вплив зміни мультиплікатора капіталу —

,

де Мк — мультиплікатор капіталу звітного року;

г) вплив зміни рентабельності доходу —

,

де Rд0 — рентабельність доходу звітного року.

Скориставшись інформацією щодо капіталу, активів та фінансових результатів діяльності банку, можна оцінити вплив названих факторів на зміну прибутку до оподаткування (табл. 11.2).

Як видно з табл. 11.2, найбільший приріст прибутку (2930,1 тис. грн) отримано внаслідок підвищення дохідності активів банку. Значно меншого впливу прибуток зазнав від збільшення капіталу (756,8 тис. грн). Зміна мультиплікатора капіталу призвела до зменшення прибутку на 438,2 тис. грн, а зменшення рентабельності доходу зменшило прибуток на 2563,8 тис. грн. Тобто останні два фактори негативно вплинули на зміну прибутку до оподаткування.

Найбільш вагомою складовою прибутку до оподаткування є чистий процентний дохід. Його обсяг можна обчислити як разом за кредитними операціями, так і за кожною групою наданих банком кредитів і позик за формулою:

;

або:

;

,

де t — тривалість надання коштів, днів;

K — кількість днів у році (360);

іакт — середня дохідність процентних активів (річна ефективна ставка);

іпас — середня вартість залучених коштів (річна ефективна ставка);

Рзал — обсяг кредитів і позик, наданих за рахунок залучених коштів;

Рвл — обсяг кредитів і позик, наданих за рахунок власних коштів банку.

Більш поширеною є модель чистого процентного доходу, яка включає такі фактори:

обсяг процентних активів, які є джерелом чистого процентного доходу;

прибутковість (рентабельність) капіталу;

достатність капіталу.

Обсяг процентних активів визначається показниками залишків процентних активів банку згідно з балансом (Апроц).

Прибутковість капіталу (R1к) обчислюється як відношення суми чистого процентного доходу (П1) до балансового капіталу банку згідно з балансом (К):

.

Достатність капіталу (k) визначається відношенням обсягу капіталу (К) до залишків процентних активів (Апроц):

.

Модель факторного аналізу чистого процентного доходу має такий вигляд:

П1 = Апроц · R1к · k.

Вплив факторів за даною моделлю обчислюється за допомогою модифікованого методу ланцюгових підстановок і складається з таких елементів:

1. Визначення абсолютної зміни чистого процентного доходу.

2. Оцінка кількісного впливу чинників на чистий процентний дохід:

а) обсягу зміни процентних активів — визначається як добуток відхилення за процентними активами на прибутковість та достатність капіталу попереднього року;

б) зміни прибутковості капіталу — визначається як добуток процентних активів звітного року на відхилення за прибутковістю капіталу та на достатність капіталу попереднього року;

в) зміни достатності капіталу — визначається як добуток процентних активів звітного року, прибутковості капіталу звітного року та відхилення за достатністю капіталу.

Розрахунки за даною моделлю здійснюються аналогічно до розрахунків за розглянутою вище моделлю:

П = К · Да · Мк · Rд.