11.3.3. Факторний аналіз норми прибутку на капітал

11.3.3. Факторний аналіз норми прибутку на капітал

Норма прибутку на капітал є одним із головних показників прибутковості банку. Тому, здійснюючи аналіз, дуже важливо оцінити кількісний вплив факторів, що обумовлюють зміну цього показника.

Економічна віддача власного капіталу — це відношення чистого прибутку до балансового капіталу. Її можна розрахувати за формулою:

N = E · H1 · H2 · H3,

де N — економічна віддача капіталу = чистий прибуток / балансовий капітал;

E — прибутковість = чистий прибуток / прибуток до оподаткування (характеризує ефективність управління податками);

H1 — маржа прибутку = прибуток до оподаткування / операційні доходи (відображає ефективність контролю за витратами);

H2 — рівень дохідності активів = операційні доходи / сукупні активи (визначає ступінь ефективності використання активів);

H3 — мультиплікатор капіталу = сукупні активи / балансовий капітал (демонструє рівень ефективності управління ресурсами).

Порівнюючи зміни параметрів, які входять у розрахунок економічної віддачі капіталу, за структурою змін (вертикальний аналіз) і за динамікою (горизонтальний аналіз), виявляють, за рахунок яких чинників змінилася результативна ознака — економічна віддача — і який саме із наступних факторів призвів до суттєвої зміни економічної віддачі капіталу:

а) зміна розміру прибутковості, тобто ефективність управління податками;

б) зміна маржі, тобто ефективність управління витратами;

в) зміна дохідності активів, тобто ефективність управління активами;

г) зміна фінансової структури капіталу банку, тобто управління ресурсами.

Вплив перелічених факторів на економічну віддачу капіталу розраховується у такий спосіб.

Загальна зміна віддачі капіталу:

N – N0,

де N — віддача капіталу звітного року;

N0 — віддача капіталу попереднього року;

а) вплив на віддачу капіталу зміни прибутковості:

(E – E0) · H10 · H20 · H30,

де E — прибутковість у звітному році;

Е0 — прибутковість у попередньому році;

H10 — маржа прибутку у попередньому році;

H20 — рівень дохідності активів у попередньому році;

H30 — мультиплікатор капіталу в попередньому році;

б) вплив на віддачу капіталу зміни ефективності використання активів:

(H1 – H10) · E · H20 · H30,

де H1 — маржа прибутку у звітному році;

в) вплив на віддачу капіталу зміни ефективності використання активів:

(H2 – H20) · E · H1 · H30,

де H2 — ефективність використання активів у звітному році;

г) вплив на віддачу капіталу зміни мультиплікатора капіталу:

(H3 – H30) · E · H1 · H2,

де H3 — ефективність управління ресурсами у звітному році.

Прибутковість капіталу, або економічна віддача, зросла на 3,13 % (табл. 11.3) за рахунок збільшення: прибутковості, тобто ефективнішого управління податками (на 3,26 %); дохідності активів, тобто ефективнішого використання активів (на 0,15 %); маржі прибутку, тобто підвищення ефективності контролю за витратами банку (на 0,50 %). Зменшення мультиплікатора капіталу свідчить про поліпшення достатності капіталу, проте це призвело до зменшення прибутковості капіталу на 0,71 %.

Мультиплікативний ефект капіталу (МЕК) полягає в ефективному залученні і використанні платних грошових коштів.

МЕК = {[(П + ПВ) : А] · 100 – ПС} · МК,

де П — чистий прибуток;

ПВ — процентні витрати;

А — сукупні активи;

(П + ПВ) : А · 100 % — економічна рентабельність банку або його здатність створювати у процесі своєї діяльності додану вартість;

ПС — середня процентна ставка за платними зобов’язаннями (визначається як відношення процентних витрат до підпроцентних зобов’язань, виражене в процентах);

МК — мультиплікатор капіталу.

якість вхідних та вихідних фінансових процентних потоків або рівень управління спредом (різниця між процентними ставками за розміщені активи і залучені платні грошові ресурси);

ефективність структури власного і залученого капіталу банку.

Від’ємне значення показника свідчить, що банк «переступив» рівень позитивного впливу мультиплікатора капіталу на рентабельність його діяльності, і необхідне оперативне втручання з метою «заморожування» активів та їх реструктуризації чи додаткового збільшення капіталу банку (табл. 11.4).

Таблиця 11.4

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ МУЛЬТИПЛІКАТИВНОГО ЕФЕКТУ КАПІТАЛУ

Значення мультиплікативного капіталу зросло і становить 18,89 %, що є свідченням надзвичайно ефективної політики управління спредом та ефективної структури власного і залученого капіталу. Банк ефективно залучає і використовує платні ресурси, не порушуючи фінансової стійкості.

Додана вартість (ДВ) — загальний оцінний показник рентабельності і якісних змін у діяльності банку; служить критерієм оцінки управлінської діяльності банку, тобто рівня і якості управління активами і пасивами.

ДВ = (н – k) · К,

де К — власний капітал банку;

н — відношення чистого прибутку до власного капіталу;

k — відношення процентних витрат банку до платного залученого капіталу (підпроцентних зобов’язань).

За допомогою розрахунків доданої вартості (табл. 11.5) увага менеджерів банку акцентується на критичних проблемах розміщення й управління капіталом (управління пасивами та їх диверсифікація), таких як, наприклад, норма прибутку на капітал (прибутковість капіталу), відображає основні параметри ефективності фінансових потоків банку: дохідність активів, маржа прибутку, мультиплікатор та необхідність реструктуризації активів і пасивів за обсягами та строками вхідних і вихідних грошових потоків.

Таблиця 11.5

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ

Від’ємне значення показника свідчить про те, що:

необхідно сконцентрувати увагу на управлінні нормою прибутку на капітал як інтегрованому показнику, що характеризує ефективність банківської діяльності (норма прибутку в загальному вигляді відображає якість управління цінністю активів, витратами, спредом, портфельними обмеженнями, ліквідністю);

слід скорочувати або перебудовувати малоефективні активи.

Значення мультиплікативного ефекту капіталу та доданої вартості тісно пов’язані між собою, і читати їх слід, ураховуючи таке:

МЕК буде позитивним у тому випадку, коли рентабельність капіталу перевищує середнє значення за системою та більша оптимального значення (15 %). Отже, рентабельність капіталу є одним із основних чинників, що впливає на МЕК. Проте у ряді випадків, при високих значеннях рентабельності капіталу МЕК має від’ємне значення, що свідчить про підвищений ступінь ризику при розширенні депозитної бази банку. Така ситуація є свідченням низької достатності капіталу, що, у свою чергу, підтверджує ризикованість залучення коштів, однак такі банки можуть виробляти значні суми доданої вартості, тобто ризик виправданий доходами.

МЕК позитивний у тому випадку, коли банк застосовує інтегроване управління активами і пасивами, тобто різниця між рентабельністю активів і собівартістю платних зобов’язань (Ра – ПС) зі знаком (+). Це спостерігається у банків, де рентабельність капіталу менша оптимальних значень, але високий рівень достатності капіталу.

Норма прибутку на капітал, тобто відношення прибутку до капіталу, — узагальнюючий показник результативності діяльності банку, яка відображає залежність норми прибутку від впливу таких чинників:

а) маржі прибутку — відношення чистого прибутку до сукупних доходів банку. Це факторний показник, який відображає вплив на норму прибутку зміни розміру чистого прибутку на гривню доходів;

б) використання активів — відношення сукупного доходу до сукупних активів. Факторний показник, який відображає загальну ефективність їх використання банком;

в) мультиплікатора капіталу.

Формула розрахунку норми прибутку на капітал має такий вигляд:

Прибуток / Капітал = (Прибуток / Доходи) ×
× (Доходи / Активи) · (Активи / Капітал).

Порівнюючи зміни параметрів, які входять у розрахунок норми прибутку на капітал, за структурою змін (вертикальний аналіз) і динамікою (горизонтальний аналіз), з’ясовують за рахунок яких чинників змінювався результативний показник — норма прибутку на капітал та який із перелічених вище факторів призвів до суттєвої зміни норми прибутку

Метод багатоетапного аналізу взаємозв’язків маржі, ефективності використання активів і мультиплікатора капіталу називається декомпозиційним аналізом, який застосовується за такою схемою (табл. 11.7).

Таблиця 11.7

ПРИКЛАД ДЕКОМПОЗИЦІЙНОГО АНАЛІЗУ
НОРМИ ПРИБУТКУ НА КАПІТАЛ

Стадія 1. Розглядається взаємозв’язок прибутку на капітал (Н1) із рентабельністю активів (Rа) та з мультиплікатором капіталу (Н4) через рівняння:

Н1 = Rа · Н4.

Оскільки компоненти даної формули є коефіцієнтами, що відображають відношення, вони також аналізуються.

Стадія 2. Для більш поглибленого аналізу норми прибутку (Н1) необхідно Rа поділити на такі компоненти: маржа (Н2 = При­буток / Дохід); використання активів (Н3 = Дохід / Активи). Тоді:

Rа = Н2 · Н3 = (Чистий прибуток / Дохід) · (Дохід / Активи).

Стадія 3. Аналізують вплив на норму прибутку її чинників:
Н1 = Н2 · Н3 · Н4 (Н1 = Чистий прибуток / Капітал; Н4 = Активи /
/ Капітал) і кількісно оцінюється вплив кожного із них на результат — норма прибутку на капітал у такій послідовності:

розрахунок відхилення величини норми прибутку:

Н1 – Н10,

де Н1 — норма прибутку на капітал у звітному періоді;

Н10 — норма прибутку на капітал у попередньому періоді;

розрахунок впливу зміни маржі на величину відхилення норми прибутку:

(Н2 – Н20) · Н30 · Н40,

де Н2 — рівень маржі у звітному періоді;

Н20 — рівень маржі у попередньому періоді;

Н30 — дохідність активів у попередньому періоді;

Н40 — мультиплікатор капіталу у попередньому періоді;

розрахунок впливу зміни дохідності активів на величину відхилення норми прибутку:

(Н3 – Н30) · Н2 · Н40,

де Н30 — дохідність активів у попередньому періоді;

розрахунок впливу зміни показника мультиплікатора капіталу на величину відхилення норми прибутку:

(Н4 – Н40) · Н2 · Н3,

де Н40 — мультиплікатор капіталу у попередньому періоді.

Отже, основними чинниками підвищення ефективності використання капіталу є збільшення маржі прибутку та підвищення ефективності використання активів. Зменшення мультиплікатора капіталу негативно вплинуло на норму прибутку, але, у свою чергу, є свідченням поліпшення достатності капіталу банку.