11.4. Порядок кредитування населення

Споживчими позиками називають позики, які надаються населенню. При цьому споживчий характер позик визначається метою (об’єктом кредитування) надання позики. До споживчих позик відносять різні види кредитів, які надаються населенню, в тому числі кредити на придбання товарів тривалого використання, іпотечні позики, кредити на невідкладні потреби тощо. Споживчі позики в західній банківській практиці визначають по-іншому, а саме: споживчими називають кредити, які надаються приватним позичальникам для придбання споживчих товарів та оплати відповідних послуг.

Класифікація споживчих позик позичальників та об’єктів кредитування може бути проведена за такими ознаками як тип позичальника, вид забезпечення, строки погашення, методи погашення, цільовому направленню використання, об’єкти кредитування, обсяги і так далі. За напрямками використання (об’єктами кредитування) споживчі позики в нашій країні поділяють: на кредити на невідкладні потреби, кредити під заставу цінних паперів, кредити на будівництво та придбання житла, кредити на капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, їх газифікацію тощо. Громадянам, які проживають у сільській місцевості, крім того видаються позики на будівництво надвірних будівель, для утримання худоби та птиці, придбання засобів малої механізації, для виконання робіт у власному підсобному господарстві. Членам садових кооперативів та товариств видаються довгострокові кредити на придбання або будівництво садових будинків та на благоустрій садових ділянок. Банки надають також довгострокові позики на придбання автомобілів.

За суб’єктами кредитного договору розрізняють:
   банківські споживчі кредити;
   позики, які надаються населенню торговими організаціями;
   споживчі позики кредитних установ небанківського типу (ломбарди, пункти прокату, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи, будівельні товариства, пенсійні фонди тощо);
   власні та приватні споживчі позики (які надаються приватними особами);
   споживчі кредити, які надаються позичальникам безпосередньо на підприємствах і в організаціях, де вони працюють.

За строками кредитування споживчі позики поділяють таким чином: короткострокові (строком від 1 дня до 1 року), середньострокові (строком від 1 до 3–5 років), довгострокові (строком більше 5 років). В сучасних умовах в зв’язку із загальною економічною нестабільністю поділ споживчих позик за строками носить умовний характер. Банки, які надають кредити, зазвичай поділяють їх на короткострокові (до одного року) та довгострокові (більше року). Короткострокову позику можна оформити на певний строк (в межах року) або до запиту. Позика до запиту не має фіксованого строку, і банк може вимагати її погашення у будь-який час. За способом надання споживчі кредити бувають цільові та нецільові (на термінові потреби, овердрафт та інші).

За забезпеченням розрізняють позики незабезпечені (бланкові) та забезпечені (заставою, гарантіями, доручення, страхуванням). Головна причина, за якою банк вимагає забезпечення, – ризик зазнати збитків у разі небажання або неспроможності позичальника погасити позику в строк і повністю. Забезпечення не гарантує погашення кредиту, але зменшує ризик, так як у разі ліквідації банк отримує перевагу перед іншими кредиторами у відношенні будь-якого виду активів, які служать забезпеченням банківської позики. За способами погашення розрізняють кредити, які погашаються одночасно та позики з розстрочкою платежу. Кредити без розстрочки платежів мають одну важливу рису: за такими кредитами погашення заборгованості та відсотків виконується одночасно. Прикладом таких позик можуть служити так звані бриджинг-кредити, які видаються для купівлі нового будинку приватною особою у сумі різниці вартості нового та старого будинку власника.

Позики з відстрочкою платежу включають: кредити з рівномірним періодичним погашенням позики (щомісячно, щоквартально); позики з нерівномірним періодичним погашенням заборгованості (сума платежу в погашення заборгованості змінюється – зростає або знижується – в залежності від певних обставин, наприклад, з наближенням дати кінцевого погашення позики або закінчення дії кредитного договору). При наданні кредиту з розстрочкою платежу діє принцип, згідно з яким сума позики списується частинами протягом періоду дії договору. Подібний порядок погашення позики не такий обтяжливий для позичальника, як при єдиній сплаті боргу. Для банку також вигідніше, щоб позика погашалася періодично протягом всього періоду дії договору, так як це прискорює оборотність кредиту та вивільняє кредитні ресурси для нових вкладень, підвищуючи таким чином його ліквідність.

За методами стягнення відсотків позики класифікують таким чином: кредити з виплатою відсотків в момент надання позики; кредити з сплатою відсотків в момент погашення кредиту та позики з виплатою відсотків рівними частинами протягом всього строку користування (щоквартально, один раз у півріччя або за спеціально встановленим графіком). Існує також таке поняття як позика з ануітетним платежем, тобто платежем з одночасною сплатою відсотків за користування кредитом. За характером кругообігу коштів позики поділяють на разові та поновлювальні (револьверні, ролловерні). В групу револьверних кредитів, як правило, включають кредити, які надаються клієнтам по кредитних картках або кредити по єдиним активно-пасивним рахункам у формі овердрафту. Кредитні дії по рахунках до запиту приватних осіб менше розповсюджені у світовій банківській практиці, але використовуються аналогічно кредитам по кредитних картках. Клієнти можуть виписувати чеки на суми, які перевищують залишок коштів на рахунку (чековий кредит), але сплачують ним відсотки банку за користування овердрафтом.

Довгострокові кредити в основному носять інвестиційний характер та пов’язані із задоволенням потреб населення у житловому будівництві та господарському забезпеченні. До них можна віднести позики на: будівництво садових будинків та благоустрій садових ділянок у садових товариствах строком до 5 років; капітальний ремонт будинку у сільській місцевості в розмірі до 75 % від вартості робіт по капітальному ремонту будинку з врахуванням середньомісячного заробітку позичальника (видається з розрахунку забезпечення щоквартального погашення позики в сумі не більше 90 % середньомісячного заробітку позичальника). Умови погашення кредиту та сплата відсотків аналогічні попередньому випадку; покупку будинку в сільській місцевості для сезонного проживання на строк до п’яти років в розмірі балансової (залишкової) вартості будівлі. Погашення кредиту починається з наступного після отримання коштів кварталу. Будівництво та капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків для постійного проживання в розмірі 75% кошторисної вартості або переліку робіт по ремонту будинку на строк до п’яти років. При цьому кредит на будівництво видається першочергово в розмірі 30 % від загальної його суми, а кредит на ремонт та благоустрій – в розмірі 50 %, кредит членам житлово-будівельних кооперативів на строк до п’яти років в розмірі до 75 % першочергового внесеного вкладу. Погашення такого кредиту починається з наступного після отримання кварталу. Кредит на купівлю великої рогатої худоби та її молодняка і на будівництво надвірних будівель видається на строк до трьох років. Кредит фермерським господарствам має строки погашення від 3 до 15 років в залежності від об’єкту кредитування. За останні роки комерційні банки почали активно кредитувати клієнтів під заставу нерухомості: квартир, будинків, дач, земельних ділянок, гаражів. Умови та порядок кредитування клієнтів під заставу нерухомості різноманітні у різних комерційних банках, але є і загальні риси.

Застава нерухомості (іпотека) здійснюється на основі договору між заставодавцем та заставоутримувачем. Договір про іпотеку укладається у вигляді заставної, яка повинна бути нотаріально засвідчена та підлягає державній реєстрації. Аналіз сучасної банківської практики показує, що найбільшого розповсюдження зазнали короткострокові позики громадянам під заставу цінних паперів і на невідкладні потреби. Кредит під заставу цінних паперів видається під заставу облігацій, акцій та інших цінних паперів, що реалізуються через банківські організації та які користуються попитом на фондових біржах. Кредит на невідкладні потреби надається готівкою на строк до двох років у сумі, яка залежить від заробітку позичальника. У закордонній банківській практиці широке розповсюдження отримали позики по кредитних картках з окремих кредитних рахунків в банках, позики у формі овердрафта по поточному рахунку клієнта, позики з індивідуальними умовами, кредити на освіту дітей, студентам та деякі інші. Комерційні банки постійно прагнуть надавати своїм клієнтам нові кредитні послуги в сфері споживчого кредитування, такі як банківські кредитні картки. Використання кредитних карток виражає економічні відносини між банком, власником кредитної картки та торгівельною організацією. Процес споживчого кредитування в даному випадку включає наступні стадії:

   1) видача банком кредитної картки клієнту-позичальнику;
   2) купівля позичальником товарів за картку;
   3) передача крамницею рахунків на куплені товари в банк;
   4) перерахування банком коштів на поточний рахунок крамниці;
   5) щомісячне виставлення крамницею рахунків за куплені товари власнику кредитної картки – постачальнику;
   6) повернення позичальником коштів банку.

Банк одержує відсотки за кредити, що надаються власникам карток в межах ліміту кредитування. Кредитні картки для потреб споживчого кредитування можуть випускатися, крім банків, різними організаціями (авіакомпаніями, залізницями, готелями тощо). Процес кредитування населення включає декілька етапів. Спочатку кредитний працівник веде переговори з клієнтом з метою з’ясування кредитоспроможності клієнта в юридичній області, тобто чи правоздатний клієнт заключати кредитний договір; кредитоспроможності клієнта в економічній області іншими словами з’ясовують умови кредитного договору з точки зору повернення боргу, сплати відсотків, характеру забезпечення кредиту.

Аналіз кредитоспроможності клієнта передує укладенню з ним кредитного договору та дозволяє виявити фактори ризику які спроможні привести до непогашення виданої банком позики в обумовлений строк, та оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту. Визначення кредитоспроможності позичальника є невід’ємною частиною роботи банку по визначенню можливості надання позики. Під аналізом кредитоспроможності позичальника розуміють оцінку банком позичальника з точки зору можливості та цілеспрямованості надання йому позик, визначення ймовірності її своєчасного повернення у відповідності з кредитним договором. Аналіз кредитоспроможності клієнта дозволяє банку, своєчасно втрутившись у справи боржника, зберегти його від банкрутства, а при неможливості цього – оперативно припинити кредитування такого позичальника.

Оцінка кредитоспроможності клієнта проводиться в кредитному відділені банку на основі інформації, яка характеризує спроможність клієнта отримувати доход, достатній для своєчасного погашення позики, наявність у позичальника майна, яке при необхідності може слугувати забезпеченням виданої позики. Крім цього, банківський працівник зобов’язаний аналізувати ринкову кон’юнктуру, тенденції її зміни, ризики, які зазнають банк та його клієнт та інші фактори. Джерелами інформації про індивідуального позичальника можуть бути свідчення з місця роботи, з місця проживання тощо. Для з’ясування кредитоспроможності позичальника кредитний працівник аналізує доходи та витрати клієнта. Питання підтвердження розмірів доходів та видатків покладаються на клієнта, який надає необхідні документи:
   – паспорт, за яким кредитний працівник визначає час проживання за останньою адресою, вік, сімейний стан та наявність дітей;
   – довідку з місця роботи, де повинні бути вказані середньомісячна заробітна плата, сума прибуткового та інших податків, які сплачуються позичальником щомісячно, стаж роботи на підприємстві, сума обов’язкових щомісячних відрахувань (аліменти, страхові внески);
   – книжку по розрахункам за квартплату та комунальні послуги, з якої береться інформація про середньомісячні витрати на квартплату та комунальні послуги;
   – документи, які підтверджують доходи по вкладах в банках та цінних паперах.

Аналіз платоспроможності проводиться як по позичальнику, так і по його гаранту. При цьому метод аналізу та документація такі ж самі, як і при аналізі самого позичальника. В результаті проведеної роботи визначаються можливості клієнта проводити платежі в погашення основного боргу та відсотків, а гаранта – здійснювати їх у разі неплатоспроможності основного позичальника. Після позитивної оцінки кредитоспроможності клієнта банк та позичальник приступають до узгодження умов кредитного договору. Для оформлення кредиту позичальник надає необхідні документи: заяву; термінове зобов’язання; довідку з місця роботи з зазначенням отримуваної заробітної плати та суми утримань з неї; доручення громадян, які мають постійне джерело доходів або договір про заставу. Після виплати клієнту передбаченої умовами кредитного договору суми через певний час настає етап погашення боргу та сплати відсотків за користування позикою. Зазвичай погашення довгострокового кредиту та сплата відсотків по ньому здійснюється з наступного після отримання кредиту кварталу і в подальшому проводяться щоквартальними платежами.

Конфліктні ситуації при кредитуванні населення вирішуються через суд, куди може звернутися як позичальник, так і його кредитор при виникненні суперечливих питань. До числа останніх можна віднести неспроможність банку з різних причин реалізувати заставу по кредиту для погашення заборгованості клієнта (різке знецінення цінних паперів, прийнятих банком у забезпечення позики, загибель майна клієнта внаслідок стихійного лиха тощо), шахрайство зі сторони позичальника, вибуття останнього з постійного місця проживання в невідомому напрямку, смерть позичальника та переказ заборгованості на родичів померлого тощо.