Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

11.4.3. Аналіз прибутковості окремих банківських продуктів, клієнтів, ринків

11.4.3. Аналіз прибутковості окремих банківських продуктів, клієнтів, ринків

Аналіз прибутків у розрізі окремих банківських продуктів, окремих клієнтів та ринків дає можливість керівництву банку правильно сформувати стратегію розвитку та сконцентрувати ресурси на прибуткових напрямах діяльності.

Найбільш методологічно складною частиною аналізу прибутків банківських продуктів є визначення їх собівартості. Якщо сучасний облік у банках дає можливість розрахувати доходи та прямі витрати, пов’язані з банківськими продуктами, то непрямі витрати, передусім загальноадміністративні, що припадають на окремі банківські продукти, визначити досить складно. Лише після їх розрахунку (найчастіше вони розподіляються пропорційно питомій вазі прямих витрат на продукт у загальній сумі прямих витрат банку або доходів у загальній сумі доходів) можна розрахувати прибуток (або збиток) від конкретного банківського продукту.

Якщо розподілити загальноадміністративні витрати пропорційно чистому доходу від «процентних», комісійних, інших операційних продуктів у сумі чистих доходів банку, то прибутковість даних видів діяльності чотирьох груп банків за 2001 р. буде такою (табл. 11.12).

Таблиця 11.12

млн грн

Показники

10 найбільших банків

Банки з капіталом > 10 млн
євро

Банки з капіталом 3—10 млн євро

Банки з капіталом < 3 млн
євро

1

Чистий процентний дохід

1648

471

539,6

265,1

1.1

Процентні витрати

2263

630,7

709,7

323,5

2

Чистий комісійний дохід

1259

270,1

291,6

141,3

2.1

Комісійні витрати

149

126,6

46,5

28,6

3

Інший операційний дохід

541,7

72,6

138

45,4

4

Загальноадміністративні витрати, витрати на персонал та податки

3265

643,7

663,2

411,8

5

Чисті доходи, всього (ряд. 1 + ряд. 2 +
+ ряд. 3)

3448,7

813,7

969,2

451,8

6

Загальні адміністративні витрати, що припадають на процентні витрати
(ряд. 1 / ряд. 5 · ряд. 4)

1560,2

372,6

369,2

241,6

6.1

Прибутковість «процентних операцій», % [(ряд. 1 – ряд. 6) / (ряд. 6 +
+ ряд. 1.1)]

2,2

9,8

15,8

4,2

7

Загальні адміністративні витрати, що припадають на комісійні операції
(ряд. 2 / ряд. 6 · ряд. 5)

1191,9

213,6

199,5

128,8

7.1

Прибутковість «комісійних операцій», % [(ряд. 2 – ряд. 7) / (ряд. 7 +
+ ряд. 2.1)]

5,3

16,6

37,4

7,9

8

Загальні адміністративні витрати, що припадають на інші продукти (ряд. 4 –
– ряд. 6 – ряд. 7)

512,9

57,5

94,5

41,4

8.1

Прибутковість інших продуктів банку
((ряд. 3 – ряд. 9) / ряд. 9)

5,6

26,2

46,0

9,7

Складено за джерелом: Галицькі контракти. — 2002. — № 9 (Додаток «Конкретно о банках»).

Аналіз ефективності різних видів діяльності в розрізі груп банків за 2001 р. свідчить, що найбільш ефективними виявились «Інші види», які охоплюють торговельні операції, інші банківські і небанківські операційні доходи, дивідендний дохід, повернення списаних активів, передбачені доходи. Проте значною мірою такий рівень ефективності обумовлений невеликим обсягом даних операцій і неможливістю виділити прямі витрати на їх повернення. Комісійні операції мають вищу ефективність, ніж кредитні, що обумовлено досить високим рівнем процентних витрат відносно комісійних. У разі більш детального розподілу витрат на комісійні послуги слід віднести більше амортизаційних витрат і витрат на персонал у зв’язку з тим, що в їх наданні задіяно більше персоналу й основних засобів.

Плануючи обсяги прибутків від впровадження нових послуг, необхідно обрахувати планові доходи та витрати на даний банківський продукт. При цьому капітальні витрати переносяться на собівартість частинами, згідно з нормами амортизації, а поточні витрати будуть складатися з прямих та непрямих:

Пп = Дп – (НА · К + Вп),

де Пп — плановий прибуток від нової послуги;

Дп — плановий дохід від послуги;

НА — норма амортизації капітальних вкладень на дану послугу;

К — капітальні вкладення на дану послугу;

Вп — планові поточні витрати на дану послугу.

Строк окупності продукту (точка беззбитковості) визначається за формулою:

Т = Пп / К,

де Т — термін окупності проекту впровадження нового банківського продукту;

К — капітальні вкладення.

При цьому слід врахувати додатковий ефект, що може з’яви­тися при наданні інших послуг: додаткові доходи від «крос-продажу» інших послуг, зменшення витрат на інші послуги (наприклад, банкомати зменшують потреби банку в машинах для перерахунку банкнот).

З погляду прибутковості банк підрозділяє свої продукти на три основні групи:

«зоряні», тобто перспективні. До таких продуктів більшість банків відносить пластикові технології;

«прибуткові» — ті, що приносять значні поточні прибутки (наприклад, кредитні операції, здійснення розрахунків клієнтів);

«збиткові» — ті, що дають поточні збитки, або можуть бути збитковими найближчим часом. В окремих випадках банк може мати збитки на окремих продуктах, якщо вони утримують важливу клієнтуру та дають можливість «крос-продажу» інших, прибуткових, продуктів.

Аналіз прибутковості обслуговування клієнтів дає можливість визначити її за особливо важливими для банку клієнтами, підібрати для них необхідні і водночас прибуткові для банку продукти. Якщо всі клієнти приносять для банку приблизно однакові прибут­ки, то банку слід розвивати стратегію «масового» їх обслуговування. Якщо більшу масу прибутків дають окремі клієнти, то необхідно розвивати індивідуальні підходи до їх обслуговування.

Прибуток від обслуговування клієнта розраховується за тією самою схемою, що і від надання банківського продукту. Специфіка розрахунку полягає в тому, що до складу доходів від обслуговування клієнта слід включити додаткові чисті доходи, які розраховуються як різниця між доходом, який може отримати банк від використання ресурсів, створених клієнтом, та сплачених йому відсотків за користування залишками його коштів:

Дчд = Вк · З – Вс,

де Дчд — додатковий чистий дохід від користування залишками коштів на рахунках клієнта;

Вк — середня відсоткова ставка за активними операціями у валюті (валютах), в якій клієнт тримає кошти (відсотки / 100);

З — середньодобовий залишок коштів на рахунку(ах) клієнта у відповідній валюті, грн;

Вс — сплачені клієнту відсотки за користування його коштами за відповідний період, грн.

З метою аналізу стану прибутковості обслуговування клієнтів формується матриця прибутків «продукти-клієнти» (табл. 11.13).

Таблиця 11.13

МАТРИЦЯ ПРИБУТКІВ «ПРИБУТКИ-КЛІЄНТИ»
(приклад умовний), грн

Клієнти

Продукт 1

Продукт 2

Продукт К

Усього

Клієнт 1

2000

500

 

0

2500

Клієнт 2

1000

700

 

–50

1650

……

 

 

 

 

 

Клієнт Н

– 100

0

 

–50

–150

Усього

2900

1200

 

–100

4000

За допомогою такої матриці (табл. 11.13) можна визначити, які продукти користуються найбільшим попитом серед відповідних клієнтів. Найбільші прибутки у даному прикладі приносить клієнт 1 і продукт 1. А клієнт Н і продукт К є збитковими. Банку необхідно провести додатковий, функціонально-вартісний аналіз причин їх збитковості. Якщо клієнт Н приносить збитки з групи продуктів, то, як правило, це означає, що він рідко ними користується. Необхідно вивчити його бізнес і запропонувати необхідні продукти або/та збільшити тарифи для цього клієнта. Якщо продукт К збитковий з групи клієнтів, то це може означати, що клієн­ти ним рідко користуються (нема попиту чи висока вартість) або занадто високі витрати на його надання при низьких тарифах.

Аналіз прибутків, отриманих банком у різних регіонах (наприклад, в областях України), особливо актуальний для банків з розгалуженою мережею філій або для банків, що розвивають стратегії захоп­лення нових регіонів. Для проведення такого аналізу будується матриця «продукт-регіон», яка може містити дані по відділеннях банку та клієнтах, згрупованих по галузях у рамках регіону.