11.5. Планування потреби та використання електроенергії

11.5. Планування потреби та використання електроенергії

Планування роботи електрогосподарства має на меті визначення потреби в електроенергії на календарний рік і за періодами року, а також витрат на його експлуатацію. Витрати електроенергії планують окремо для виробничих і невиробничих потреб. Перші включають витрати електроенергії на роботу електродвигунів, електрокотлів та інших струмоприймачів і нагрівальних приладів технологічного (виробничого) призначення для опалення, гарячого водопостачання й освітлення виробничих приміщень (цехів, майстерень, складів, сховищ, гаражів, корівників, свинарників, пташників тощо), а також для освітлення виробничих територій (машинних і скотних дворів) і невиробничих приміщень (приміщення правління підприємства). Невиробничими є потреби електроенергії на комунально-побу­тові та інші невиробничі витрати споживачів сільського господарства, а саме: житлових будинків, гуртожитків, клубів, будинків культури, кінотеатрів, стадіонів, вулиць, дитячих дошкільних закладів, їдалень, магазинів тощо.

Сільськогосподарські підприємства потребу в електроенергії обчислюють кількома способами. Більшість господарств визначають її за фактичними витратами в попередньому році, ураховуючи тенденції за останні роки. На рис. 11.2 наведено дані щодо споживання електроенергії у СВК «Праця» Менського району в 2002 р. як за місяцями року, так і у виробничих і невиробничих підрозділах. Слід особливо підкреслити прогресивну структуру споживання електроенергії в господарстві: у рослинництві та тваринництві споживається 38 % електроенергії, у промисловому виробництві — 12 %, в обслуговуючих виробництвах — 21 %, у соціальній сфері й торгівлі — 20 %, в інших — 10 %.

Рис. 11.2. Споживання електроенергії у СВК «Праця» в 2002 р.

а — за місяцями року; б — у господарських і соціальних підрозділах
(1 — свинокомплекс, 2 — молочна ферма, 3 — магазин, 4 — млин, 5 — АЗС,
6 — тракторна бригада, 7 — мехмайстерня, 8 — котельня, 9 — готель, 10 —
літній табір ВРХ, 11 — Менаагробуд, 12 — водопостачання, 13 — гараж,
14 — будівельна бригада, 15 — контора СВК, 16 — пилорама, 17 — вуличне
освітлення, 18 — дитсадок, 19 — картоплесховище, 20 — зернотік,
21 — пожежне депо, 22 — консервний завод)

За останні роки в господарстві істотно зменшилося споживання електроенергії: якщо в 1995 р. споживалось майже 2 млн кВт·год, у 1998 р. — 451 тис. кВт·год, у 2002 р. — 484 тис. Пояснюється це, передусім, економічною кризою і різким скороченням обсягів виробництва в основних галузях підприємства — картоплярстві й свинарстві. Але будь-яка криза — це не тільки хвороба, але й пошуки шляхів одужування організму. Значне подорожчання вар­тості енергоносіїв змушує господарство знижувати витрати електроенергії шляхом:

уведення жорсткого контролю за витратами електроенергії в господарських та соціальних підрозділах. Якщо раніше облік вели тільки в шести підрозділах, то тепер у всіх (рис. 11.2);

переходу на дешевші джерела енергії (газ замість електроенергії);

удосконалення технології виробництва (системи опалення на свинокомплексі тощо).

Більш прогресивним, особливо при перспективному плануванні, є нормативний метод визначення потреби в електроенергії, де використовують питомі норми на окремі види робіт і укрупнені нормативи, визначені з розрахунку на 1 га посіву культур, 1 м2 посіву овочів закритого ґрунту, одну голову тварин, 1000 голів птиці, 1 т обробленої чи виготовленої продукції, на одного жителя населеного пункту [58, с. 496—512]. Ці нормативи узгоджені з виробничими потужностями, обсягами виробництва продукції, чисельністю населення, для якого призначені об’єкти житлово-комунального та культурного призначення. Окрім того деталізація за видами робіт дає змогу диференціювати їх у господарствах з урахуванням рівня механізації виробничих процесів. До переваг цього способу планування витрат електроенергії належить також зручність розрахунків.

Однак зазначені нормативи мають певні недоліки, зокрема вони недостатньо диференційовані за зонами країни і засобами елек-
трифікації. Тому господарства самостійно обґрунтовують питомі нормативи витрат чи обчислюють річну потребу в електроенергії для роботи електроустановок залежно від наявних машин, їхньої продуктивності, потужності електродвигунів. Обчислення здій­снюють за формулами:

   та   ,

де Qi — потреба конкретної електроустановки в електроенергії; Wi — її потужність, кВт; Di — кількість днів роботи установки; Ti — тривалість роботи установки протягом доби, год; Pi — продуктивність за 1 год основної роботи, т, м3; Qp — плановий обсяг робіт.

У СВК «Праця» Менського району потребу в електроенергії обчислюють останнім з наведених методів, ураховуючи також фактичні витрати у підрозділах і за місяцями року в минулі роки (рис. 11.2). На 2004 р. ця потреба становить 490 тис. кВт · год вар­тістю 147 тис. грн відповідно до чинних тарифів.

Водночас визначають планові витрати на експлуатацію електрогосподарства. Більшість з них припадає на оплату праці, яку планують відповідно до нормативів штатної чисельності, посадових окладів і тарифних ставок. Чисельність і якісний склад електротехнічної служби формують з урахуванням наявного електроустаткування в перерахунку на умовні одиниці за встановленими коефіцієнтами.

Наступним етапом планування електропостачання є обчислення собівартості 1 кВт · год електроенергії. З цією метою всі витрати електроцеху, у тому числі й вартість одержаної зі сторони електроенергії, ділять на кількість використаної електроенергії в кіловат-годинах. Якщо в господарстві використовують електроенергію зі сторони і власних електростанцій, то обчислюють середню собівартість 1 кВт · год. При цьому роботу електростанцій, змонтованих з машинами (доїльні, зварювальні та інші агрегати) у складі електрогосподарства не враховують, а витрати на експлуатацію їх відносять на відповідні галузі.

У СВК «Праця» планові витрати на експлуатацію електрогосподарства на 2003 р. становили 17,5 тис. грн, у тому числі оплата праці з відрахуваннями — 10,1 тис. грн, амортизація основних засобів — 2,3 тис. грн, їх поточний ремонт — 2,1 тис. грн, інші витрати (вартість спецодягу, спецвзуття, інструментів відповідно до встановлених норм видачі їх електромонтерам, а також витрати на охорону праці й техніку безпеки) — 3,0 тис. грн. Разом з вартістю електроенергії витрати становлять 90,9 тис. грн, а собівартість 1 кВт · год дорівнює 33,6 коп.

У плані роботи госпрозрахункового колективу електротехнічної служби СВК «Праця» зазначено обсяг використання електроенергії і ліміти експлуатаційних витрат загалом і за кварталами, а також умови і розміри матеріального заохочення. Щоквартально на преміювання безаварійної роботи, запобігання перевитратам установленого ліміту електроенергії й забезпечення надійної роботи устаткування виділяють 25 % квартального фонду оплати праці, які розподіляють між працівниками з урахуванням КТУ. За підсумками року колектив електротехнічної служби стимулюють за перевиконання плану виробництва валової продукції (за цінами реалізації). На преміювання виділяють 70 % зекономлених коштів і вартості зекономленої електроенергії. Із загальної суми премій утримують суму перевитрати коштів з експлуатації електрогосподарства. Запровадження внутрішньогосподарського розрахунку сприяло підвищенню надійності роботи електроустаткування, більш раціональному використанню електроенергії і коштів, які виділяють електротехнічній службі.