12. 1. Світовий борг і світова економіка

12.1. Світовий борг і світова економіка

Процес глобалізації суттєво модернізував систему боргових фінансів як окремих країн, так і світової фінансової системи в цілому. Інституціоналізація їх функціонування, інтернаціоналізація боргових проблем окремих країн і цілого світу відображає суттєві зміни у процесах циркуляції позичкового капіталу та управління фінансовими потоками. Вразливість країн до зовнішніх шоків, яка посилюється відкритістю боргових ринків, з одного боку, має передбачати підвищення значущості інституційних факторів урегулювання проблем, що виникають у такий спосіб, з іншого — підвищити відповідальність урядів за здійснювані макроекономічні кроки та змінити уявлення ризиково налаштованих інвесторів про сталість функціонування механізму кредитування останньої інстанції, що породжує моральний ризик, посилений проекцією на площини інтеграції ринків у глобалізованому фінансовому світі. Можна стверджувати, що майбутній розвиток як боргових фінансів, так і світової фінансової архітектури залежатиме від того, якою мірою ці доволі антагоністичні явища будуть поєднуватись у виробленні конкретних стратегій.

Світова економіка з об’єктивних причин не може розвиватися без циркуляції між національними господарствами міжнародних позикових коштів. Зростання масштабності зовнішнього фінансування визначено нерівномірністю економічного розвитку і нерівновагою платіжних балансів більшості з них. Залежність національних економік від зовнішнього фінансування посилюється у міру глобалізації та лібералізації фінансових ринків. Можна казати про те, що світове господарство в цілому дефіцитне: воно має чітко виражені боргові риси.

Більшість країн змушені вдаватися до зовнішніх запозичень, відчуваючи нестачу власних ресурсів для внутрішнього інвестування, для покриття дефіциту держбюджету при проведенні масштабних, соціально-економічних реформ, для виконання вже накопичених боргових зобов’язань.

Таблиця 12.1

ЗОВНІШНІЙ БОРГ НАЙКРУПНІШИХ
КРАЇН-БОРЖНИКІВ, млрд дол. США

Лідером за обсягом зовнішнього боргу протягом останніх десятиліть є, як видно з табл. 12.1, США — майже 0,7 трлн дол., хоча це і не відповідає стану їх економіки. У країну-боржника США (вперше з 1919 р.) перетворилися в 1985 р., коли іноземні активи в цій країні перевищили її активи за кордоном, і нетто-дебіторська позиція досягла 200 млрд дол. Усього ж в орбіту світового боргу залучено більше 200 країн, які станом на 2000 р. заборгували 3,8 трлн дол. Це, звичайно, абсолютна цифра, яка при відповідних взаєморозрахунках може виявитися значно меншою.

На країни з перехідною економікою припадає 356,3 млрд дол., в тому числі на країни колишнього СРСР — 109,3 млрд дол., на країни Центральної і Східної Європи (Усього 12 країн) — 120,9 млрд дол. і на країни Азії (Китай, В’єтнам і Монголія) — 126,1 млрд дол. Із даного зіставлення видно, що серед нових ринків азіатські країни залучили кредитів більше за інші. Загальна ж заборгованість Азіатського регіону становить 503,4 млрд дол. Для порівняння — на Південну Америку припадає 359,1 млрд дол., а на африканський континент — 288,3 млрд дол.

На відміну від країн Латинської Америки і Африки, для економіки багатьох східно-азіатських країн характерні відкритість і висока норма накопичення. Найбільші боржники в цьому регіоні — Китай, Індія, Індонезія. Причому остання завжди була улюбленою країною МВФ за свою консервативну монетарну політику.

Великі показники Німеччини пов’язані з перебудовою економіки після приєднання її східної частини, а Швеції — з постійним покриттям дефіциту платіжного балансу в останні роки, який виникає, зокрема, унаслідок більших витрат по туризму та на іноземну допомогу.

Рис. 12.1. Питома вага окремих країн в зовнішній
заборгованості всіх країн світу, %

Динаміку зовнішнього боргу можна відстежити за допомогою такого стратегічного показника, як індекс зростання зовнішнього боргу. В табл. 12.2 він наведений у згрупованому та усередненому за періодами вигляді.

Таблиця 12.2

ІНДЕКСИ ЗРОСТАННЯ ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ (1985 рік = 100 %)

Індекс зростання дає змогу побачити, що практично в всіх країнах відбувалося збільшення загальних обсягів зовнішнього боргу. За індексом зростання лідирує Іспанія. Показники ряду африканських країн (наприклад, Чаду), а також невеликих країн (Бутана, Сент-Льюїса і т.д.) не наводяться, хоча, враховуючи їх, наприклад, Росія спуститься на 20 місць вниз.