12. 6.3. Правило вертикальної структури капіталу
12.6.3. Правило вертикальної структури капіталу
Під час розробки фінансових планів для фінансових служб підприємств важливе значення мають два параметри, які характеризують капітал: вартість і структура. Структура капіталу підприємства — це співвідношення власних і позичкових джерел у структурі пасивів. Вартість капіталу — це плата за користування залученими фінансовими ресурсами, в т. ч. сплата процентів, дивідендів, комісійних, негативних курсових різниць та інші затрати. Вважається, що чим гірша структура, тим вища середньозважена вартість капіталу.
Правило вертикальної структури капіталу пов’язане з аналізом складу та структури джерел формування капіталу. Прив’язка до активів, тобто напрямів використання фінансових ресурсів підприємства, в даному разі не здійснюється. Правило вертикальної структури вимагає дотримання певного співвідношення між власним і позичковим капіталом підприємства. Результати аналізу структури використовуються під час прийняття рішень щодо фінансування підприємства, зокрема при оцінці інвестиційної привабливості, кредитоспроможності та санаційної спроможності. Показники, що характеризують структуру капіталу підприємства, наведені в табл. 6.5 (розд. 6).
На практиці здебільшого розраховують коефіцієнт заборгованості та коефіцієнт незалежності. Перший характеризує залежність підприємства від позичкового капіталу і визначається як відношення позичкового капіталу (ПК) до джерел власних коштів (ВК). Прийнято вважати, що зростання рівня заборгованості свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливості втрати платоспроможності. І навпаки, при заданих напрямах інвестування ризик кредиторів тим менший, чим менша частина позичкового капіталу в загальній сумі пасивів.
Чим більше значення коефіцієнта незалежності (Кавт), тим менш ризиковою є структура капіталу підприємства (менша залежність від кредиторів). Якщо питома вага власних засобів у структурі джерел фінансування збільшується, то Кавт => 1; якщо спостерігається тенденція до фінансування за рахунок позичок, то Кавт => 0.
Щодо структури капіталу існують різні погляди. Окремі економісти вважають, що співвідношення власного і позичкового капіталу підприємства має становити 1 : 1. Згідно з даним підходом загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення Кавт = 0,5. Згідно з іншими трактуваннями правила вертикальної структури капіталу для промислових підприємств частка власного капіталу повинна становити не менше 60 %, для торгівлі — 50 %. Існують також думки, що співвідношення власного і позичкового капіталу має становить 2 : 1.
На практиці на структуру капіталу підприємств впливають такі основні фактори:
галузь виробництва, до якої належить підприємство;
форма організації бізнесу;
обсяги діяльності підприємства та його місцезнаходження;
прибутковість активів;
процентні ставки за користування позичками;
оподаткування розподіленого і нерозподіленого прибутку;
особливості законодавства про банкрутство;
інші специфічні фактори.
При формуванні структури капіталу фінансисти як орієнтир можуть враховувати середньогалузеві значення коефіцієнтів заборгованості та автономності підприємств відповідної галузі. Для більшої об’єктивності в процесі аналізу структури капіталу слід визначати рівень відхилення фактичних значень показників структури капіталу конкретного підприємства не лише від середньогалузевих значень вітчизняних підприємств, а й у світовому розрізі. Враховуючи перехід українських підприємств на міжнародні стандарти звітності, світові тенденції до гармонізації та глобалізації, на нашу думку, саме середньогалузеві значення показників структури капіталу в країнах з розвинутою ринковою економікою повинні служити орієнтиром для українських суб’єктів господарювання. В табл. 12.2 і 12.3 наводяться значення відповідних показників у розрізі окремих галузей по вітчизняних підприємствах та підприємствах ФРН і Швейцарії.
Таблиця 12.2
СТРУКТУРА КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ України (1998—2000 рр.)
Галузь виробництва | Коефіцієнт | Коефіцієнт | ||||
1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | |
Промисловість | 0,31 | 0,57 | 0,54 | 2,27 | 0,77 | 0,86 |
Хімічна промисловість | 0,80 | 0,79 | х | 0,25 | 0,26 | х |
Транспорт та зв’язок | 0,51 | 0,61 | 0,58 | 0,97 | 0,61 | 0,70 |
Будівництво | 0,70 | 0,64 | 0,56 | 0,44 | 0,55 | 0,77 |
Торгівля та громадське харчування | 0,17 | 0,09 | 0,09 | 4,96 | 9,65 | 10,4 |
Постачання та збут | 0,25 | 0,19 | 0,18 | 3,04 | 4,23 | 4,39 |
Сільське господарство | 0,75 | 0,75 | 0,72 | 0,33 | 0,34 | 0,39 |
Всього по підприємствах | 0,48 | 0,56 | 0,53 | 0,78 | 0,76 | 0,87 |
Таблиця 12.3
СТРУКТУРА КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ФРН ТА Швейцарії
Галузь виробництва | Коефіцієнт | Коефіцієнт | ||
Німеччина[1] | Швейцарія* | Німеччина | Швейцарія | |
Хімічна промисловість | 0,38 | 0,42 | 1,6 | 1,38 |
Машинобудування | 0,20 | 0,29 | 4,0 | 2,44 |
Електротехніка | 0,24 | 0,22 | 3,0 | 3,54 |
Будівництво | 0,06 | х | 16,2 | х |
Харчова промисловість | 0,21 | 0,28 | 4,2 | 2,57 |
Текстильна промисловість | 0,21 | 0,34 | 3,4 | 1,94 |
Одяг, взуття тощо | 0,18 | 0,34 | 5,8 | 1,94 |
Торгівля (велика) | 0,15 | 0,28 | 6,2 | 2,57 |
Торгівля (дрібна) | 0,03 | 0,04 | 32,3 | 24 |
Всього по підприємствах | 0,18 | 0,38 | 4,6 | 1,63 |
* Середні за величиною підприємства.
Як бачимо, розмах варіації значень показників, які характеризують структуру капіталу підприємств, досить великий: у тих галузях виробництва, де обіговість засобів є високою, частка позичкового капіталу також висока, і навпаки, там, де обіговість менша, коефіцієнт заборгованості теж менший.
На вітчизняних підприємствах можна спостерігати дещо викривлену картину (відповідні показники є надто високими). Це можна пояснити, з одного боку, недоліками діючих до 2000 р. методичних вимог до складання звітності підприємств, згідно з якими цілий ряд позицій капіталу, що за своєю економічною сутністю є позичковим, відносились до власного капіталу (наприклад, резерви майбутніх витрат і платежів, відстрочений податковий борг тощо). З іншого боку, низький рівень коефіцієнта заборгованості є наслідком нерозвиненості кредитних відносин в Україні, високим рівнем кредитного ризику та прагненням підприємств його зменшити завдяки поліпшенню структури капіталу.
Високий рівень позичкових ресурсів у структурі джерел фінансування німецьких підприємств пояснюється, з одного боку, сприятливою щодо використання банківських позичок податковою політикою і традиційно високим рівнем довіри між кредитними установами та позичальниками, а з іншого — високим обсягом забезпечення наступних витрат і платежів, які є внутрішнім джерелом формування позичкового капіталу. Відносно високий рівень власних джерел фінансування швейцарських підприємств пояснюється меншим рівнем оподаткування нерозподіленого прибутку порівняно з розподіленим.
Якщо аналізувати структуру капіталу підприємств у розрізі окремих форм організації бізнесу, то можна виявити таку закономірність: в акціонерних товариствах, особливо тих, акції яких котируються на біржі, частка власного капіталу є майже в 2 рази більшою, ніж у підприємств інших форм організації бізнесу. Це можна пояснити тим, що звітність акціонерних товариств публікується в пресі і для інвесторів, які оцінюють ризиковість своїх вкладень, причому рівень заборгованості підприємства відіграє вирішальну роль. Саме тому акціонерні товариства прагнуть підвищити рівень показника своєї фінансової незалежності.